Бордюгов
Л.Г.
Донецький НДІ судових експертиз
ПИТАННЯ
ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ
Проблеми використання спеціальних знань і здійснення доказування,
безумовно, мають загальну природу для всіх видів правопорушень незалежно від
особливостей відповідної процесуальної діяльності. Не є новиною, що на
сучасному рівні суспільного розвитку науково-технічний прогрес впливає на всі
види судочинства, тобто спеціальні знання використовуються у всіх видах
судочинства. Але дана робота присвячена питанням використання спеціальних знань
у кримінальному процесі.
Законодавець хоч і говорить про спеціальні знання, але не розкриває їх
поняття. У спеціальній літературі питанню визначення поняття спеціальних знань
приділялось чимало уваги.
Так Ейсман О.О. писав, що “це знання не загальновідомі, не
загальнодоступні, що не мають масового поширення, коротше, це знання, якими
користується обмежене коло спеціалістів” [1, с.91].
Надгорний Г.М. вважав, що “спеціальні знання – це знання, що не відносяться
до загальновідомих, утворюючі основу професійної підготовки з наукових,
інженерно-технічних і виробничих спеціальностей, а також незагальновідомі
знання, необхідні для заняття якими-небудь іншими видами діяльності” [2, с.42].
Деякі сучасні криміналісти вважають, що в кримінальному
судочинстві “спеціальні пізнання – це наукові, технічні й інші, у тому числі
криміналістичні, професійні знання, отримані в результаті навчання, і навички,
придбані в процесі роботи у визначених галузях практичної діяльності,
використовувані разом з науково-технічними засобами при пошуку, виявленні,
вилученні і дослідженні слідів злочину з метою одержання доказової інформації,
що орієнтує, необхідної для встановлення істини з кримінальних справ” [3, с.9].
Ці знання одержуються в процесі навчання та практичної діяльності за тією чи
іншою спеціальністю, причому вони охоплюють не тільки відповідні знання, а й
навички та вміння із застосуванням цих знань [4, с.57].
Останні точки зору, на наш погляд, найбільш відповідають потребам теорії і
практики судової екологічної експертизи.
Говорячи про спеціальні
знання, у літературі звичайно виділяють два безумовних обмеження. По-перше, у
правовому розумінні до спеціальних не відносять знання загальнодоступні,
загальновідомі, знання, що є результатом загальноосвітньої підготовки, тобто
такі, що мають масове поширення. По-друге, оскільки юридичний аналіз обставин
справи – виняткова прерогатива правосуддя, у судочинстві прийнято виносити за межі
поняття “спеціальних” знання юридичні, правові, хоча в загальному значенні вони
також є результатом особливої професійної підготовки.
Ми цілком підтримуємо традиційний
підхід у рішенні даного питання, згідно якого “спеціальні знання” розглядаються
виключно в процесуальному аспекті та не містять ніяких правових наук (галузей
права)” [5, с.74].
Разом з тим глобальна
інформатизація, яку у наш час переживають багато країн, безумовно впливає на
критерії, що визначають загальнодоступність, щоденність знань. Справді, чи є
спеціальними або загальновідомими дані, які викладені у призначених для
широкого кола читачів енциклопедіях, довідниках, словарах, наданих на
електронних засобах масової інформації, глобальної комп’ютерної мережі? Звідси
дефініція “загальновідомі знання” здобуває суб’єктивний оціночний характер,
також як і термін “загальноосвітня підготовка”.
Співвідношення спеціальних та загальновідомих знань за своєю природою
мінливо, залежить від рівня розвитку соціуму та інтегрованості наукових знань у
повсякденне життя людини [6, с.12].
Використання спеціальних знань при розслідуванні екологічних злочинів має
досить суворе цільове призначення: це може бути проведення судової екологічної
експертизи, що дає слідчому чи суду можливість одержати нові докази; це може
бути використання спеціаліста при проведенні робіт допоміжно-технічного
характеру; це може бути виконання обізнаними особами консультативно-довідкових
функцій.
Питання, що стосуються сутності спеціальних знань, не
випадкові, від їхньої правильної інтерпретації залежать змістовна оцінка
діяльності спеціаліста та судового експерта й можливість науково-обґрунтованої
диференціації правового положення названих обізнаних осіб, які залучаються у
судочинство.
Використання спеціальних знань для вирішення питань, які
виникають у процесі розслідування злочинів, спонукає до появлення тої чи іншої
інформації – орієнтуючої, консультативної при роботі спеціаліста або доказової
– про фактичні дані – при проведенні судової експертизи. Якщо ж установлені за
допомогою спеціальних знань обставини не мають самостійного юридичного
значення, вони можуть бути корисними для констатації доказових юридичних фактів
у справі, які знаходяться з цими обставинами у різних зв’язках [7, с.50-51].
При розслідуванні екологічних злочинів використання спеціальних знань може
відбуватися в таких формах:
- застосування спеціальних знань безпосередньо слідчим, судом, яким закон надає право збирати
й оцінювати докази (ст.66, ст.67 КПК України);
- використання
спеціальних знань обізнаних осіб, що залучаються при проведенні слідчих дій як
спеціалісти (1281 КПК України);
- використання спеціальних знань обізнаних осіб, що залучаються в якості
судових екологічних експертів (ст. 75 КПК України) [8];
- використання
спеціальних знань обізнаних осіб без залучення їх до участі в слідчих діях
(консультації, довідки і т.д.);
- використання результатів несудових (службових, відомчих) розслідувань, використання результатів обстежень
окремих об’єктів, що проводяться при таких розслідуваннях чи при інших умовах.[9,
с.33; 10, с.31].
Слід зазначити, що у даний час практика проведення дослідчих перевірок
нерідко потребує призначення досліджень спеціаліста. На основі таких досліджень
вирішується питання про порушення кримінальної справи чи про відмову у її
порушенні. Такі дослідження викладаються у висновку експертного дослідження. Фахівець,
який проводить це дослідження, у висновку іменується експертом. Ця новела
з’явилась досить недавно [11] і тому потребує свого розвитку
та осмислення.
Тож можна назвати ще один вид використання спеціальних
знань при розслідуванні екологічних злочинів, а саме:
- використання спеціальних знань обізнаних осіб, що залучаються в якості
експертів при складанні висновку експертного дослідження.
Бажано щоб така норма у загальному вигляді з’явилась і у
кримінально-процесуальному законодавстві. Хоч з оглядом на те, що у спеціальній
літературі дискутується питання про призначення судових експертиз до порушення
кримінальної справи [12, 13, 14, 15,16], можливо це й не потрібно.
Особливостям використання спеціальних знань в
кримінальному процесі присвячені роботи багатьох вчених криміналістів та
практиків [17, 18, 19, 20].
Вибір тієї чи іншої форми застосування спеціальних знань повинний бути
тактично обґрунтований. У першу чергу необхідно враховувати сутність
установлюваного факту. Якщо факт, що встановлюється з використанням спеціальних
знань, є доказовим, тобто може бути використаний як аргумент у процесі
наступного доказування, як засіб підтвердження чи виключення висунутих при
розслідуванні версій, і особливо коли ознакам, на основі яких цей факт
встановлюється, може бути дане різне пояснення, необхідне проведення судової
експертизи. На користь судової експертизи свідчить також необхідність
спеціального лабораторного дослідження.
Можливості застосування спеціальних знань у слідчій і судовій практиці
забезпечуються дотриманням наступних умов: практичною необхідністю, нормативною
урегульованістю, перевіреністю і достовірністю спеціальних знань [21, с.36].
У спеціальних знаннях, які використовуються
судовим експертом екологом у процесі проведення судових екологічних експертиз,
маються базові і небазові компоненти. До базових компонентів відносяться
загально-інженерні дисципліни (фізика, механіка та ін.), спеціальні дисципліни
з підготовки еколога (екологія, екологічна безпека та ін.). Створення так
званих небазових експертних знань включає: залучення даних (теоретичних
положень, методів, засобів дослідження) з інших галузей знань; створення
власних теоретичних і методичних розробок. В міру поглиблення і розширення
експертних досліджень структура спеціальних знань, здобуває характер
об’єктивного стимулу і передумови до створення відповідної судово-експертної
науки як окремої теорії конкретного виду експертизи. При цьому “спрацьовує”
внутрішня закономірність розвитку наукових знань, яка полягає в тому, що саме
за допомогою теорії найбільш повно здійснюється синтез окремих понять, гіпотез
і законів у єдину систему знань. Отже,
нова експертна наука, що зароджується, у своїх джерелах має, по-перше, потреби
судово-слідчої й експертної практики, а по-друге, характеризується
суперечливістю процесу функціонування і розвитку експертних знань [22, с.36].
Розвиток і впровадження в судово-слідчу практику судово-екологічної
експертизи нерозривно пов’язані з розробкою її методологічних основ і, зокрема,
уточненням змісту предмета експертизи, завдань, кола досліджуваних нею об’єктів
і т. ін.
На даний час у Донецькому НДІ судових експертиз
Міністерства юстиції України маються розробки щодо теоретичних засад судово-екологічної
експертизи, але методики проведення судово-екологічних експертиз знаходяться в
стадії формування.
З плином часу з урахуванням практичних потреб будуть розроблятись
теоретичні та методичні основи судово-екологічних досліджень і, як результат,
удосконалюватись форми використання спеціальних знань у процесі розслідування
екологічних злочинів.
Література:
1. Эйсман
А.А. Заключение эксперта. Структура и научное обоснование. – М.: Юридическая
литература, 1967. – 152 с.
2. Надгорный Г.М.
Гносеологические аспекты понятия “специальные знания” // Криминалистика и судебная
экспертиза: Респ. межвед. науч.-метод. сб. – К.: Вища школа, 1980. – Вып.21. –
С.37-42.
3.
Щербаковский М.Г., Кравченко А.А. Применение специальных знаний при раскрытии и
расследовании преступлений. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999 – 78 с.
4. Клименко Н.І. Зміни в правовому регулюванні
судово-експертної діяльності // Криміналістичний вісник: Наук.-практ.
зб./ДНДЕКЦ МВС України; НАВСУ; Редкол.: Я.Ю. Кондратьєв (голова. Ред.) та ін. –
К.: “Чайка”, 2005. –
№ 1(3). – 56-68.
5. Щербаковский М.Г. Сущность специальных знаний, как критерий разграничения компетенции
следователя, специалиста и эксперта// Экспертное обеспечение правосудия: проблемы теории и практики.
Материалы международной научно-практической конференции (7-8 сентября 2006
года, Автономная Республика Крым) // – Сімферополь: ДиАйПи, 2006. – С.72-77.
6. Россинская Е.Р. Теория
судебной экспертизы: учебник/ Е.Р. Россинская, Е.И. Галяшина, А.М. Зинин; под
ред. Е.Р. Россинской. – М.: Норма, 2009. – 384 с.
7. Тишин Д.В., Матюшенков А.Н. Некоторые вопросы
использования специальных знаний при расследовании преступлений, связанных с
взрывами // Актуальные проблемы криминалистики и судебных экспертиз. Сборник
научных трудов по материалам международной, межведомственной
научно-практической интернет конференции / В авторской редакции. – Ижевск:
Ижевский филиал ГОУ ВПО “Нижегородская академия МВД Российской Федерации”, 2009. – Вып.4. – 50-53.
8.Уголовно-процессуальный кодекс Украины (с изменениями
и дополнениями по состоянию на 1 апреля 2003 года) – Х.: ООО “Одиссей”. – 2003. – 288 с.
9.Лапин А.В.
Использование специальных познаний при расследовании экологических
преступлений.//Вопросы криминалистики и судебной экспертизы. – Минск: Беларусь,
1989. – Вып.8. – С.30-41.
10. Чернявський С.С. Місце судово-бухгалтерської
експертизи в методиці розслідування економічних злочинів // Криміналістичний
вісник: Наук.-практ. зб./ДНДЕКЦ МВС України; НАВСУ; Редкол.: Я.Ю. Кондратьєв
(голова. Ред.)
та ін. – К.: “Чайка”, 2005. – № 1(3). –
30-36.
11. Зміни до Інструкції про призначення та проведення
судових експертиз та експертних досліджень. Затверджено Наказом Міністерства
юстиції України 5 червня 2009 року за № 493/16509 // Офіційний вісник України:
Збірник нормативно-правових актів. К.: Державне підприємство “Держреєстр”, 2009. – № 44.
– С.95.
12. Нагнойный Я.П. О возможности назначения судебной
экспертизы до возбуждения уголовного дела //Криминалистика и судебная
экспертиза: Респ. межвед. сб. научн. и научно-метод. работ. – К.:
Редакционно-издательский отдел МООП УССР, 1967. – Вып.4. – С.174–178.
13. Белкин Р.С. Криминалистика:
проблемы, тенденции, перспективы. От теории – к практике. – М.: Юрид.лит.,
1988. – 304 с.
14. Медведева С.Н. К вопросу о назначении и производстве
криминалистических экспертиз до возбуждения уголовного дела. Вестник
криминалистики / Отв. ред. А.Г. Филиппов. Вып.1 (21). М.: Спарк, 2007. –
С.64-66.
15. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособие для
вузов. – 3-е изд., дополненное. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
16. Бордюгов Л.Г. Щодо питання про призначення судових екологічних експертиз
до порушення кримінальних справ// Materialy IV Miedzynarodovej naukowi-praktycznej konferencji “Aktualne problemy nowoczesnych nauk – 2008” Tym 14. Prawo. Panstwowy zarzad.: Przemysl. Nauka i studia. – C. 55-59.
17. Романюк Б.В. Сучасні теоретичні та правові проблеми використання
спеціальних знань у досудовому слідстві: Монографія. – К.: Нац. акад. внутр.
справ України, 2002. – 196 с.
18. Грамович Г.И. Тактика использования специальных знаний в раскрытии и
расследовании преступлений: Учеб. Пособие. – Минск: Минск. высш. шк. МВД СССР,
1987. – 66 с.
19. Атанесян Г.А. Гольдман А.М. Формы применения специальных познаний и
их развитие в советском уголовном процессе // Вестн. Моск. Ун-та. Сер.11.
Право. – 1990. – №3. – С. 35-44;
20. Лисиченко В, К., Циркаль В. В. Использование специальных знаний в
следственной и судебной практике. К.: РИО МВД УССР, 1987.-38 с.
21. Шепітько В.Ю. Проблеми використання психологічних знань у
кримінальному процесі // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном
этапе судебно-правовой реформы: Сб. науч.- практ. материалов (к 75-летию
основания Харьк. НИИ судебных экспертиз им. Засл. Проф. Н.С. Бокариуса)/М-во
юстиции Украины; Хаврьк. н.и. институт судебных экспертиз; Ред. Коллегия: М.Л.
Цымбал, Э.Б. Ефремян, А.Ф. Дьяченко и др. – Харьков: Право, 1998. – С. 36–37.
22. Романов Н.С. Закономерности и механизм формирования предмета судебной
экспертизы и предмета отрасли судебно-экспертных знаний //Криминалистика и
судебная экспертиза: Респ. межвед. науч-метод. сб. – К.: Вища школа, 1980. –
Вып.21. – С.31 – 37.