УДК 334:338.1

Економічна природа функціонування кооперативів у сільському господарстві

Тарасов Д. А., здобувач

Полтавська державна аграрна академія

 

Розвиток сільськогосподарської кооперації не може розглядатися позаконтекстом глибинних трансформацій, що відбуваються в аграрному секторі. Зодного боку, сприятливою передумовою можна вважати наявність так званої«критичної маси» незалежних сільськогосподарських товаровиробників,потенційно здатних розраховувати на отримання синергетичного ефектугрупової взаємодії. За існуючими оцінками, в країні нараховується близько15 тис. діючих сільськогосподарських підприємств, 43 тис. фермерів (фактичнопрацює близько 60 %), а також майже 4,7 млн особистих селянськихгосподарств[1]. До кооперативних дій аграріїв підштовхує необхідністьпротистоянь неконтрольованої експансії посередницького (спекулятивного)бізнесу, а також зростаюча агресивність конкуренції з боку агрохолдингів.

Подальшим суттєвим досягненням розвитку кооперації у сільськомугосподарстві необхідно визнати поступове залучення в кооперативному русісільських громад, яких в Україні нараховується близько 26 тис. Це важливийсоціальний інститут сільського життя, що впливає на нього. Під тискомобставин, пов’язаних з визначеними деструктивними процесами в аграрномусекторі, складною демографічною ситуацією та соціальною індиферентністюсільського населення, кооперативи при сільських громадах являють собоюобнадійливий інструмент відродження повноцінного функціонування не лишеаграрного виробництва сімейного типу, але і забезпечення сільського розвитку вцілому.

Завершальним елементом характеристики передумов і соціальногосередовища розвитку сільськогосподарської кооперації необхідно визнати новікомунікаційні можливості сільського соціуму. Сюди відносяться зростаючіпотоки закордонних поїздок сільської молоді, сучасні засоби і технології масовоїінформації, відкритий доступ до ознайомлення із зарубіжним досвідом. Курссільськогосподарської кооперації викладається в українських університетах,держава фінансує роботу дорадчих служб, в т. ч. з розвитку кооперації, довивчення кооперації підключаються все нові й нові науково-дослідницькіпроекти.

Відомо, що мотивація вступу в кооперативи пов’язана з отриманням вигодгрупової взаємодії. На практиці створення кооперативів найчастіше відбуваєтьсяу формі проявів професійної солідарності товаровиробників, їх знайомства зпозитивним досвідом своїх колег (у т. ч. зарубіжних) і не без певногозовнішнього впливу (наприклад, представників органів державної виконавчоївлади і місцевого самоврядування, наукових консультантів, експертівміжнародних проектів технічної допомоги та ін.). Часом товаровиробникирозпочинають групові дії зі створення свого кооперативного підприємства,навіть не маючи чітко обґрунтованих ідей, елементарного плану дій, необхіднихресурсів і практичних навиків управління таким бізнесом. Вони інтуїтивновідчувають, що їх кооперація – це благо, але яким чином реалізувати своюініціативу вони чітко не уявляють. Фактично, у країні відсутня службаконсультативного супроводження кооперативних ініціатив сільськогосподарських товаровиробників.

Крах утриманської психології, орієнтованої на міфічну донорську допомогуабо безоплатну фінансову допомогу держави, зазвичай, призводить достримування, а згодом – до помітного охолодження первинних поривівзасновників кооперативу[2]. Цим можна пояснити, чому така величезна кількістькооперативів в Україні залишається всього лише зареєстрованими, інші ледьживотіють, а треті – працюють зі значним порушенням фундаментальнихпринципів кооперації або навіть пристосувавшись до тіньового бізнесу. Не єсекретом, що багато кооперативів створювалися під міжнародні донорськіпрограми і припинили своє існування відразу ж після закінчення цих програм.

Можливість отримання державних грантів на розвиток кооперативів, як правило,призводить до цілої хвилі створення підприємницьких квазікооперативних структур, що de-jureназивають себе кооперативами, а de-factoнічого спільного з ними не мають[3].

Формально членство у кооперативах для сільськогосподарськихтоваровиробників є добровільним і відкритим незалежно від їх юридичногостатусу, розмірів їхніх господарств та рівня ділової активності. Однак,кооперативи цілеспрямовано не дбають про зміцнення своєї членськоїорганізації, не відчуваючи переваг розширення свого бізнесу. Часто членамикооперативу є 5–10 чол., з яких лише кілька можна назвати активно діючими.

Для кооперативів при сільських громадах це може бути декілька десятків людей,і лише в окремих випадках – кілька сотень чоловік (за умови частковогозовнішнього фінансування, як правило, за рахунок зарубіжних проектів технічноїдопомоги або грантів міжнародних благодійних фондів).

 

Список використаних джерел:

1.                 Іванух Р.А. Розвиток сільськогосподарської кооперації в умовах переходу до ринкової економіки / Р.А. Іванух, О.О. Жовтанецька // Економіка АПК. Большойэкономическийсловарь / Под ред. А.Н. Азримяна. – [2-е изд. Доп. и перероб.]. – 2001.№ 12 – С. 25-31.

2.                 Туган-Барановський М. Політична економія. Курс популярний / М. Туган-Барановський. – К.: Наукова думка, 1994. – 263 с.

3.                 Чаянов А. Оптимальныеразмерыземледельческиххозяйств / А. Чаянов // Экономика и математическиеметоды. [Т. XXIV]. 1988 – №4. –
623 с.