Экономические науки/10.Экономика предприятия

Бубенець І. Г.,

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Інтрапренерство як інструмент активізації підприємницького потенціалу у торгівлі

У торгівлі, на відміну від інших сфер економіки, підприємницька діяльність завжди характеризувалася досить високою активністю, пов’язаною із відносною легкістю відкриття торговельного бізнесу, невисокою його капіталоємністю, швидкою окупністю інвестицій, гнучкістю щодо змін споживчого попиту. Разом з цим, такі особливості торгівлі здебільшого стосуються малих форм підприємництва, де власники не тільки виконують підприємницькі функції, але і безпосередньо беруть участь в управлінні. Великі торговельні підприємства в силу масштабів своєї діяльності є більш інертними. Досягаючи стадії зрілості, вони втрачають гнучкість, управління набуває рутинний характер і зосереджується не на пошуку нових ідей і концепцій, а на втриманні досягнутих позицій. Якщо така ситуація триває досить довго, то такі підприємства перетворюються із лідерів у тих, хто вже тільки наздоганяє інших, більш креативних, і остаточно втрачає ринковий потенціал.

Одним із сучасних інструментів подолання означених проблем розвитку підприємницького потенціалу, на наш погляд, є поширення ідей інтрапренерства (внутрішньофірмового, корпоративного підприємництва), яке дозволяє уникнути кризи організаційної бюрократизації і стимулювати до підприємницької активності не тільки менеджмент торговельного підприємства, але й інші категорії найманих працівників, що безпосередньо не беруть участь в управлінні. Такі дії допомагають великим торговельним підприємствам подолати інертність і реалізувати прагнення до зростання навіть на стадії зрілості, підтримувати гнучкість і інноваційність, які характерні здебільшого для невеликих підприємств.

Підґрунтям інтрапренерства у торгівлі є створення умов, стимулювання та реалізація підприємницького потенціалу управлінського та торгово-оперативного персоналу на основі використання ресурсів і організаційних здатностей торговельного підприємства. Оскільки у межах інтрапренерства підприємницька діяльність характеризується лише відносною самостійністю та автономністю, то основними властивостями персоналу, які мають бути сформовані для результативної інтрапренерської діяльності у торгівлі, є: цілеспрямованість, пошукові (творчі) здібності, прагнення до лідерства, комунікабельність, управлінські здібності, високий рівень професіоналізму, універсальність, економічна активність.

Формування та розвиток таких здібностей, з одного боку, залежить від психофізіологічних особливостей самих працівників, а, з іншого, може стимулюватися керівництвом торговельного підприємства. Рівень такого стимулювання, відповідно до результатів проведеного дослідження, зумовлюється трьома факторами:

- продуктивністю – керівництво торговельного підприємства більшою мірою довіряє пропозиціям і креативним ідеям тих працівників (менеджерів із закупівель, збуту, мерчандайзерів, маркетологів, продавців тощо), які працюють краще, вміють вирішувати досить широкий спектр різноманітних завдань;

- ініціативністю – працівники, яки вміють брати на себе відповідальність і завершувати розробку та впровадження нових ідей, можуть розраховувати на більш високий рівень самостійності у творчих пошуках (у торгівлі це значною мірою стосується прийняття нестандартних цінових рішень щодо певних партнерів, рішень із закупівель певних партій товарів, введення програм лояльності тощо);

- співробітництвом – внутрішні підприємці (інтрапренери) будуть більше заохочуватися, якщо вони демонструють готовність до роботи в команді, виявляють комунікаційні здібності, готові працювати як наставники під час реалізації власних ідей.

У свою чергу, стимулювання інтрапренерства на торговельному підприємстві залежить від наявності певних передумов:

- керівництво підприємства підтримує підприємницький дух, а діюча система управління – ініціативність і реалізацію творчих здібностей управлінського та торгово-оперативного персоналу;

- завдання організаційної і торгово-технологічної гнучкості визнаються як пріоритетні і для їх реалізації існують можливості створення нових бізнес-структур і підрозділів;

- налагоджений процес виявлення ресурсних резервів для реалізації внутрішніх підприємницьких ідей.

Виходячи з визначених передумов, основними формами впровадження інтрапренерства на торговельних підприємствах можуть бути: автономність працівника-інтрапренера, який виділяє певну частку свого робочого часу на розробку власної ідеї і бере на себе ризики за її результат; працівник-інтрапренер виступає більшою мірою організатором впровадження власної ідеї, а не виконавцем, що дозволяє диверсифікувати ризики; інтрапренером виступає сторонній консультант, ідеї якого впроваджує торговельне підприємство; створення команди (робочої групи) для реалізації інтрапренерської ідеї; створення нових підприємницьких структур, яке може відбуватися на базі торговельного підприємства з використанням наявних ресурсів або за умов формування нового ресурсного потенціалу (наприклад, розвиток фармацевтичного бізнесу на базі продовольчої роздрібної мережі групи компаній «Фоззі»).

Отже, впровадження концепції інтрапренерства у практику діяльності торговельних підприємств, хоча і має очевидні переваги для цілей їх розвитку, потребує як ресурсної, так і потужної організаційної підтримки. Недостатня увага до формування підприємницького духу в колективі поряд із зусиллями із впровадження окремих інтрапренерських ідей можуть звести нанівець всю концепцію внутрішнього підприємництва, зруйнувати існуючі комунікаційні зв’язки не тільки між працівниками, але і з постачальниками та покупцями.