Економічні науки / 3. Економічна теорія

Ніколенко М.В.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ СТРАХОВОГО РИНКУ

З огляду на значущість страхування у соціально-економічному розвитку держави, забезпеченні життєдіяльності людини і притаманні йому специфічні риси особливого значення набуває чітке й однозначне визначення сутності і специфічних особливостей страхового ринку. Проте в економічній літературі немає однозначної думки щодо категорії “страховий ринок”.

Поняття “страховий ринок” поєднує в собі дві наукові категорії, а саме “ринок” та “страхування”.

Так, ринок визначається як сфера обміну, в якій через взаємодію пропозиції і попиту утворюються ціни, сукупність існуючих і потенційних покупців товару, суспільний механізм розподілу благ за допомогою добровільного обміну, основна форма організації суспільного господарства в умовах товарного виробництва, що забезпечує взаємодію між виробництвом і споживанням, розподіл ресурсів в інтересах його учасників – власників цих ресурсів [1].

Страхування найчастіше трактують як певний вид економічних відносин з приводу організації страхового захисту за рахунок створення і використання страхового фонду й інших фондів та ресурсів страховика з метою стабілізації економіки, розподілу ризиків, задоволення потреб страхувальників та власників, здійснення підприємницької діяльності, інвестування в економіку країни тимчасово-вільних коштів [2].

Детальний огляд вітчизняної та зарубіжної літератури зі страхування, що включає наукові, навчальні, офіційні нормативні та законодавчі джерела, періодичні видання, дозволяє зробити висновок про те, що існує декілька науково-методичних підходів до визначення страхового ринку (рис. 1).

Обов’язковими умовами функціонування страхового ринку є наявність: об’єктів страхування, що мають споживчу вартість; потреби у страхових продуктах, послугах; суб’єктів страхових відносин: страхувальників, страховиків, страхових посередників; можливість прийняття рішень про участь у страховій угоді [3].

Рис. 1 – Науково-методичні підходи до визначення

поняття “страховий ринок”

Проведений аналіз дає змогу стверджувати, що одна частина дослідників розглядає страховий ринок як сферу економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу є страховий захист. Інші науковці визначають його як сферу грошових або суспільних відносин, де об’єктом купівлі-продажу виступає специфічний товар – страхова послуга.

Крім того, серед науковців існує думка, що під страховим ринком необхідно розуміти сукупність його суб’єктів (страховиків, страхувальників, посередників, що приймають участь в реалізації відповідних послуг) і страхових послуг, які є предметом купівлі-продажу.

Необхідно виділити ще одну групу дослідників, яка розглядає страховий ринок як невід’ємну частину фінансового, хоча більшість авторів відносить його до ринку фінансових послуг і відокремлює від фінансового ринку.

Проведений аналіз дозволяє дати власне визначення даної економічної категорії. Отже, страховий ринок – це система соціально-економічних відносин між його суб’єктами (страховики, страхувальники, страхові посередники) щодо здійснення операцій з купівлі-продажу страхових продуктів шляхом укладання страхового договору в процесі задоволення суспільних потреб в страховому захисті, який реалізується через страховий інтерес.

Література:

1. Барановський О.І. Страховий ринок в Україні: стан, проблеми, перспективи (аналітична доповідь Центру Разумкова) / О.І. Барановський // Національна безпека і оборона. – 2003. – № 6. – С. 2-46.

2. Александрова М.М. Страхування: навч. посіб. / М.М. Александрова // К.: ЦУЛ, 2002. – 208 с.

3. Базилевич В.Д. Страховий ринок України / В.Д. Базилевич // К. : Знання, 1998. – 374 c.