Д. с.-г. н., проф., чл.-кор. НААН Вергунов В.А.

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека

Національної академії аграрних наук України, Україна, м. Київ

БАЖАЄВ ВОЛОДИМИР ГАВРИЛОВИЧ (1865−1916) – ВІДОМИЙ ВЧЕНИЙ - АГРАРНИЙ ЕКОНОМІСТ ТА ОДИН ІЗ ФУНДАТОРІВ ВІТЧИЗНЯНОЇ СУСПІЛЬНОЇ АГРОНОМІЇ

Бажаєв Володимир Гаврилович народився 5 грудня 1865 р. у Москві. Після закінчення Московського 1-го реального училища влітку 1885 р. вступає до Петровської землеробської академії (нині – Російський державний аграрний університет – МСГА імені К.А. Тимірязєва). Коло його наукових інтересів для потреб сільськогосподарської економіки формується під впливом, передусім, професора О.Ф. Фортунатова. Закінчення вузу збіглося з відчутним змінами в аграрному секторі країни, пов'язаними, з одного боку, з відходом від зернової трипільної системи і відповідного укладу життя, а з іншого − з сільськогосподарською кризою в Західній Європі та черговими неврожаями й голодом у Росії. Усвідомлюючи руйнівні наслідки такого розвитку, Московське губерніальне земство через Московське товариство сільського господарства звернулося до О.Ф. Фортунатова з проханням рекомендувати найкращого випускника на посаду Московського губернського агронома. Вибір припав на В.Г. Бажаєва з його світосприйняттям народництва або служіння народу. Згодом він став одним із методологічних теоретиків поняття «агрономічна допомога населенню». Підкріпивши згодом її практичним наповненням, разом із О.Ф. Фортунатовим йому вдалося формалізувати таке явище як «суспільна агрономія», що широко спиралася на новітні галузеві здобутки вчених і сприяла становленню та подальшому розвитку сільськогосподарської дослідної справи в країні. Поклавши в основу науковий підхід, В.Г. Бажаєв обстежив усі повіти в губернії, починаючи з Волоколамського, в першу чергу з метою встановлення оптимального співвідношення між орними і кормовими угіддями. Паралельно такий метод він пропагував для всієї Нечорноземної смуги країни. Завдяки цьому польове травосіяння стало ефективним агрономічним заходом боротьби з посухою та підвищенням продуктивності полів. Власні напрацювання з окреслених питань В.Г. Бажаєв висвітлює у працях: 1) «Досвід дослідження заливних луків по річці Москві і притоки її Нерської у Браницькому повіті Московської губернії» (М., 1892 р.); 2) «Нарис селянського сільського господарства в Московській губернії» (М., 1892 р.); 3) «Сільськогосподарські установи В’ятського земства» (М., 1894 р.); 4) «Історичний нарис економічних заходів Московського губернського земства» (М., 1895 р.). Однак найбільшу популярність у країні здобула його книга «Селянське травопільне господарство у нечорноземній смузі Європейської Росії» (М., 1900 р.). На її основі В.Г. Бажаєв, який ще у 1893 р. склав іспити на магістра сільського господарства, у листопаді 1900 р. на вченій раді Московського сільськогосподарського інституту захищає відповідну дисертацію. Між іншим, у цій роботі В.Г. Бажаєв критично розглянув існуючі на той час в країні системи рільництва, дав їх власну схему.

Дисертація вийшла окремою книгою, яку згодом один із фундаторів та перших методологів вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи професор О.Г. Дояренко назвав не тільки видатною працею в історії реформованого сільського господарства, а явищем в питаннях теорії та практики аграрної економіки. До речі, «Керівництво до правильного облаштування травосіяння на надільних селянських полях Московської губернії» В.Г. Бажаєва витримало чотири перевидання. Станом на 1 січня 1897 р. травосіяння було запроваджено тільки в Московській губернії у 104 селах семи повітів.

Серед організаторських ініціатив В.Г. Бажаєва на посаді Московського губернського агронома слід виділити створення зразкового господарства в с. Мещерському, а також заснування Шаповської сільськогосподарської школи у Подільському повіті. Враховуючи активну організаторську діяльність В.Г. Бажаєва, аграрне відомство країни наприкінці 1894 р. направило його до Томської губернії для обстеження її у сільськогосподарському відношенні. Результати обстеження дослідник друкує в 1896 р. у серії етюдів: 1) «Про нужди сільського господарства в Томській губернії» для журналу «Сільське господарство і лісівництво»; 2) «Короткий сільськогосподарський огляд Томської губернії за 1895 р.» та 3) «Про системи землеробства в Томській губернії» (Томськ).

Після повернення до Москви В.Г. Бажаєв продовжує на всіх рівнях активно пропагувати травосіяння, яке почали успішно застосовувати у Тверській, В’ятській та інших північних губерніях. Великий резонанс мали його публічні лекції 22 і 23 лютого 1898 р. у Новгороді на тему: «Про організацію господарств у Північних районах», які опублікувала «Землеробська газета», що розійшлися країною у вигляді окремих відтисків. У цей період виходять друком статті вченого: 1) «Деякі підсумки земської сільськогосподарської діяльності в Московській губернії» для № 1 журналу «Сільське господарство і лісівництво» за 1898 р. та 2) «Селянське травопільне господарство у нечорноземній смузі Європейської Росії» (М., 1898 р.). У 1898 р. Рада Московського СГІ запрошує його прочитати для студентів серію лекцій про організацію селянських травопільних господарств.

Черговою генеруючою для широкого запровадження кращого від суспільної агрономії, яка продовжувала існувати у вигляді «бажань» окремих земств, стала ініціатива В.Г. Бажаєва провести загальнодержавний з’їзд діячів агрономічної допомоги місцевому населенню. Це питання він порушує у статті «Про урядову і земську агрономію» (М., 1897 р.) і в 1898 р. виступає з відповідною доповіддю «Про з’їзди діячів у галузі суспільної агрономії» на зібранні Московського сільськогосподарського товариства. Одержавши підтримку, розробляє анкету про організацію агрономічної справи у тих губерніях, де вже функціонували відповідні установи. На основі їх опрацювання підготував серію статей, що увійшли до збірки «Праці з’їзду діячів агрономічної допомоги місцевому господарству», який відбувся у лютому 1901 р., в Москві, а саме: 1) «Історія з’їзду»; 2) «Про необхідність особливого періодичного органу, присвяченого питанням суспільної агрономії»; 3) «Коротка інструкція для постановки колективних дослідів з луківництва». В.Г. Бажаєв був не тільки відповідальним редактором «Праць», але фактично головним організатором всього зібрання, його активним учасником. Він вивів суспільну агрономію в країні на загально губернський рівень, зазначивши, що в неї нема майбутнього без самодіяльності населення.

Серед інших рішень з’їзду, що згодом вплинули на перебіг творчого життя вченого, є питання організації повторних курсів для суспільних агрономів з метою максимального наближення викладання у вищій агрономічній школі до запитів життя. Для його реалізації у 1903 р. В.Г. Бажаєв приймає пропозицію Ради Київського політехнічного інституту Імператора Олександра II (нині – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут») очолити кафедру сільськогосподарської економії і сільськогосподарської статистики на сільськогосподарському відділенні. До речі, викладацька робота і система організації вищої агрономічної освіти з самого початку творчого життя цікавили В.Г. Бажаєва. Цьому питанню навіть присвячена його перша наукова публікація ще за студентських років до часопису «Російська думка», датована 1889 р.

У Києві у надзвичайно сприятливій творчій атмосфері розкрилася ще одна грань В.Г. Бажаєва як видатного педагога та організатора освітнього процесу, одного із фундаторів не тільки київської, але української школи аграрних економістів. Його практично відразу згідно з обранням Радою та згодою Міністерства торгівлі та промисловості призначають деканом сільськогосподарського відділення КПІ. Серед ініціатив декана В.Г. Бажаєва - відкриття 10 листопада 1903 р. Агрономічного гуртка при КПІ. Членом його правління він був до самої смерті. Неодноразово виступав перед гуртківцями з доповідями. Згодом величезна кількість слухачів стали видатними вченими й організаторами вітчизняного галузевого науково-освітнього процесу, зокрема: А.М. Венгеровський, С.Ф. Веселовський, С.Й. Воробйов, А.М. Засухін, В.В. Колкунов, С.М. Кулжинський, М.М. Кулєшов, Ф.І. Левченко, А.Г. Терниченко, П.О. Широких, О.А. Яната та ін. Цю посаду вчений залишає на знак протесту дій поліції у вересні 1907 р. разом із директором та трьома деканами інституту. Підтвердженням стала низка публікацій В.Г. Бажаєва для вирішення аграрного питання в країні, а саме: 1) «Агрономічна школа і аграрна реформа» для № 1 київського журналу «Відомості сільського господарства і сільськогосподарської промисловості» (1906); 2) «Державна дума і аграрне питання» для № 94 журналу «Відомості життя» (1906); 3) «До питання про майбутню аграрну реформу» до № 1 часопису «Свобода і культура» (1906); 4) «До питання про органи аграрної політики» до № 17–30 «Відомостей сільського господарства та сільськогосподарської промисловості» (1906) та ін.

У своїх дослідженнях В.Г. Бажаєв також надав величезне значення питанням кооперації усіх видів для населення й присвятив цьому ряд робіт: 1) «Кооперація і аграрне питання» для № 12–13 щотижневика «Хозяйство» (1910); 2) «Що дало і може дати російському селу кооперативний рух в сільському господарстві» до часопису «Російська думка» (1910), а також кілька статей до «Повної енциклопедії сільського господарства», а саме: «Кооперація сільськогосподарська в Західній Європі» та «Кооперація сільськогосподарська в Росії» (1911).

Великий резонанс у фаховому середовищі мала книга В.Г. Бажаєва «Селянська оренда в Росії», що вийшла друком у 1910 р. в московському видавництві К.І. Тихомирова. В ній автор вказував, що якнайшвидше її вирішення дозволить дати «… насущну життєву потребу багатомільйонній масі найбільш обездоленого сільського населення». Не менш цікавими для аграрних спеціалістів були його «Курси сільськогосподарської економії», які він читав для студентів КПІ. Перше видання побачило світ у 1904 р., а друге – у 1913 р. Обидва в Києві. Вчений працював і над третім доповненим його виданням, для якого збирав матеріал не тільки в країні, а й за кордоном. На жаль, не встиг. У разі його завершення ця наукова праця не мала б аналогів у світі. «Курс» суттєво відрізнявся від подібних світових видань, де основну увагу приділено організації господарства. У свою чергу, В.Г. Бажаєв зосереджувався на народногосподарському підході при розгляді особливостей організації селянського господарства. Головне, що він, як і один з його вузівських викладачів - професор А. Людоговський, акцентував увагу на розгляді теоретичних основ сільськогосподарської економіки, але на «бажаєвській» оригінальній основі. До речі, цей підхід учений застосував для класифікації систем землеробства, що будувалися на співвідношенні та характері господарських угідь.

Не менш знаковим явищем для вітчизняного галузевого науково-освітнього процесу став вихід у 1912 р. «Курсу сільськогосподарської статистики» В.Г. Бажаєва, виданого КПІ як курс лекцій для студентів агрономічних спеціальностей. Його друге видання побачило світ у 1914 р., а третє – незадовго до смерті вченого у 1916 р. Останнє було ілюстровано атласом картограм і діаграм. За своєю побудовою та підходами у викладанні цей курс не мав аналогів у країні і вирізнявся серед існуючих оригінальним схематичним підходом при розгляді питання господарюючих районів. Цьому В.Г. Бажаєв присвятив спеціальне попереднє дослідження у 1914 р. Його результати було висвітлено в окремому нарисі «До питання про господарські райони» у 1914 р., розміщеному у щотижневику «Хозяйство» (1915. – № 15, 16, 17, с. 403, 443 та 483).

Окреме місце в творчості В.Г. Бажаєва займали питання методології науки, про що свідчить низка авторських статей. Серед них варто виділити: «Про статистичне вивчення систем землеробства» до книги V «Вісті Київського комерційного інституту» (1910) та «До питання про співвідношення між економічною статистикою і економічною географією» до того ж видання за 1914 р. Знаходимо В.Г. Бажаєва серед активних учасників Першого Всеросійського сільськогосподарського з’їзду, що відбувся 1-10 вересня 1913 р. у м. Києві.

Крім Київського політехнічного інституту, від імені якого навесні 1916 р. В.Г. Бажаєв був обраний до фінансово-економічної комісії профільного Міністерства, він викладав у Народному університеті імені А. Шаянського на створених у лютому 1906 р. Київських сільськогосподарських курсах, що у червні 1908 р. перетворилися в Київський комерційний інститут. В останньому він став одним із фундаторів і, крім курсів сільськогосподарської економіки та сільськогосподарської статистики, читав ще сільськогосподарську політику. До того ж, став одним із засновників Товариства економістів при цьому вузі, а також обирався його головою.

У ніч проти 27 травня 1916 р. В.Г. Бажаєва не стало. Творча спадщина вченого налічує 63 наукових, науково-популярних праць, а також підручників для аграрних вузів із питань аграрної економіки, статистики, кооперації, суспільної агрономії, сільськогосподарської політики, біографістики та історії сільського господарства.

Серед його кращих учнів – професор С.Ф. Веселовський, що став активним державним і політичним діячем часів Центральної Ради, а також одним із керівників Сільськогосподарського наукового комітету України при Наркомземі УСРР, причетним до першої хвилі інститутилізації галузевої науки у 1922–1923 рр.

Література:

1. Веселовський С. Професор В.Г. Бажаєв / С. Веселовський // Хозяйство. – 1916. – № 23–26 (1 июля). – С. 497–415.

2. Веселовский С.Список печатных работ проф. В.Г. Бажаева (1889–1916 гг.) / С. Веселовский // Хозяйство. – 1916. – № 29-30 (31 июля). – С. 501–503.

3. Шульц А. А. Владимир Гаврилович Бажаев / А. А. Шульц // Земледельческая газета. – 1916. – № 24. – С. 660–661.