Медицина / 6. Экспериментальная и клиническая фармакология.

Свіжак В.К., д.мед.н. Дейнека С.Є.

Буковинський державний медичний університет, Україна

КЛАСИЧНІ ТА СУЧАСНІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ЧУТЛИВОСТІ МІКРООРГАНІЗМІВ ДО АНТИМІКРОБНИХ ЗАСОБІВ: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ

Етіотропне призначення антибіотиків передбачає не тільки виділення збудника інфекції із клінічного матеріалу, але й визначення його чутливості до антибіотиків (Решедько Г.К.,2009). Друга причина, що зумовлює необхідність визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів - це одержання епідеміологічних даних про структуру резистентності збудників позалікарняних і нозокоміальних інфекцій. У практиці ці дані використовують при емпіричному призначенні антибіотиків, а також для формування лікарняних формулярів.

Серед стандартизованих методів визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів розрізняють методи серійних розведень та дифузійні [3]. Визначення чутливості бактерій до антибіотиків дифузійним методом проводиться з використанням дисків з антибіотиками або за допомогою Е-тестів, а методи розведення передбачають розведення в рідкому живильному середовищі (бульйоні) або розведення в агарі [1,2]. Залежно від об'єму використаного бульйону, розрізняють макрометод (пробірочний) і мікрометод (кінцевий об'єм 0,2 см³ і менше). Макрометод може використовуватись для оцінки чутливості одиничних штамів, оскільки має низьку продуктивність. Тестування за мікрометодом дозволяє значно скоротити кількість витратних матеріалів. Його перевагами є також висока продуктивність і можливість тривалого зберігання заздалегідь приготованих планшет. Методика не має технічних відмінностей від макрометоду, але вимагає оснащення лабораторії багатоканальними піпетками, стерильними 96-лунковими планшетами з кришками для імунологічних досліджень (з плоским дном).

Метод серійних розведень і Е-тести дозволяють кількісно оцінити чутливість виділеного мікроба до даних ліків і визначити мінімальну концентрацію препарату, що пригнічує ріст виділеного штаму збудника. Диско-дифузійний метод дає можливість одержати тільки якісний результат (збудник є чутливим, помірно чутливим або стійким до даного антибіотика), однак він найпростіший і широко використовується в рутинній клінічній практиці. При реєстрації діаметру зон затримки росту мікробів навколо паперових дисків з антибіотиком диско-дифузійний метод у ряді випадків дозволяє побічно судити про величину мінімальної пригнічуючої концентрації, тобто наближається до кількісних методів.

Безсумнівною перевагою дифузійних методів є простота тестування й доступність виконання в будь-якій бактеріологічній лабораторії. Однак з урахуванням високої вартості Е-тестів для рутинної роботи звичайно використовують диско-дифузійний метод (Решедько Г.К.,2009).

Методи серійних розведень є найточнішими і найінформативнішими, проте їх постановка в практичних лабораторіях пов’язана зі значними методичним труднощами: необхідність використання субстанцій антибіотиків з відомим рівнем активності, суворого дотримання режимів зберігання, ретельного виконання контролю якості поживних середовищ, трудомісткості приготування робочих розчинів антибіотиків. Використання тест-систем на основі методу мікророзведень дозволяє уникати трудомістких процедур стандартизації підготовчих етапів, і при цьому забезпечує отримання достовірних кількісних результатів щодо рівня антибітикорезистентності [3].

Стандартні методи визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів (диско-дифузійний та серійних розведень) були розроблені у другій половині XX століття і з тих пір принципово не змінілися. У даний час все більш широкого розповсюдження набувають автоматичні методи [3]. Для ідентифікації і тестування чутливості мікроорганізмів до антибіотиків все частіше використовуються мікробіологічні аналізатори.

Вибір між диско-дифузійним і автоматичним методами можна зробити у відповідності до таких критеріїв, як кількість антибіотикограм, які треба здійснити; види бактерій, що підлягають тестуванню; затрачений час та вартість. Обидва методи мають порівнювані результати при правильному використанні. Кожен із зазначених методів має свої сильні та слабкі сторони [3]. Сильними сторонами автоматичного методу є економія часу та зменшення кількості маніпуляцій, можливість комп’ютерної обробки результатів, стандартизація, відтворюваність, простота у використанні та швидке отримання результатів. Слабкими сторонами автоматичного методу є висока вартість, відсутність візуальної перевірки, недостатня гнучкість при виборі антибіотиків, його ефективність змінюється в залежності від організму (особливо для бактерій, що повільно ростуть), недостатня візуалізація синергії та антагонізмів, ризик виходу з ладу і залежність від одного постачальника. Водночас, сильними сторонами ручного методу є можливість тестування повного діапазону антибіотиків, гнучкість і можливість адаптації при використанні, виявлення нових механізмів, контроль чистоти (легко виявляти контамінанти), детекція синергізму та антагонізму та низька вартість. Слабкими сторонами ручного методу є повільність в одержанні результатів, тривалість, погана дифузія деяких антибіотиків, потребує ретельних, точних маніпуляцій, стандартизація варіює, недостатня відтворюваність.

На закінчення хотілося б відзначити, що на сьогоднішній день не існує методів, які дозволили б з абсолютною вірогідністю прогнозувати клінічний ефект антибіотиків при лікуванні інфекційних хвороб. Однак, дані результатів визначення чутливості можуть служити гарним орієнтиром клініцистам для вибору й корекції антибактеріальної терапії (Решедько Г.К.,2009).

Література

1. NCCLS. Performance standards for antimicrobial susceptibility testing; ninth informational supplement M100-S9.- 1999.- V.19.- N.1.

2. Methods for the determination of susceptibility of bacteria to antimicrobial agents. EUCAST Definitive document // Clin Microbiol Infect.- 1998.- V.4.- P.291-296.

3. Методичні вказівки 9.9.5-143-2007 «Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів». – К: МОЗ України, 2007. – 63 с.