Психологія і соціологія / 11. Психофізіологія

К. б. н. Завадська Т.В., к. псих. н. Панасенко Н.М., Войтович М.В.

Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна

ЕМОЦІЙНИЙ СТАН ВИХОВАТЕЛІВ ДИТЯЧИХ САДКІВ

Серед професій типу «людина-людина» професії, пов’язані з вихованням дитини, відносяться до найскладніших, оскільки вимагають постійного спілкування з дітьми, їх батьками та іншими членами навчально-виховного процесу в дитячих закладах. Широкий спектр професійних обов’язків, висока відповідальність за життя дитини є підставою виникнення у вчителів та вихователів психоемоційного напруження. Водночас у суспільстві спостерігається зниження престижності праці цих спеціалістів. У цьому контексті розвиток синдрому вигорання у вихователів дитячих садків у процесі їх професійної діяльності представляв для нас дослідницький інтерес, тому виявлення ознак професійного вигорання у вихователів стало метою даного дослідження.

Особистість педагога - вихователя має визначальну, особливу роль у загальному розвитку дитини. Кожен вихователь, педагог має свої індивідуально - психологічні особливості, які формують стиль діяльності, методів виховання та поведінки, зумовлюють емоційний стан. Такі властивості проявляються через темпераментальні особливості людини. Тому вивчення структури темпераменту вихователів також становило мету нашого дослідження.

Поняття синдрому емоційного вигорання (СЕВ) ввів американський психіатр Г. Фрейденберг (1974). Ознакою синдрому є емоційне виснаження, яке постійне наростає та супроводжується особистісними змінами у сфері спілкування [2]. Синдром найчастіше виникає у людей, професійна діяльність яких пов’язана із спілкуванням (професії типу «людина-людина»). Сидром проявляється у формі зростаючої байдужості до своїх професійних обов'язків, дегуманізації діяльності (через прояви негативізму у ставленні і до вихованців, і до співробітників), відчуття власної професійної неспроможності, незадоволеності працею, в явищах деперсоналізації, а зрештою - в різкому погіршенні якості життя. Можливі невротичні розлади й психосоматичні захворювання.

Необхідність роботи в одноманітному або напруженому ритмі з постійним емоційним навантаженням сприяє розвитку цього стану. Відсутність належної матеріальної та моральної винагороди за виконану роботу знецінює працю вихователів у власних очах [2].

Дослідники виокремлюють п’ять ключових груп симптомів, характерних для синдрому емоційного вигорання:

1. Фізичні симптоми – відчуття втоми; зміни у вазі; недостатній сон, безсоння; погане самопочуття; утруднене дихання, задишка; нудота, запаморочення, підвищення артеріального тиску; виразки і запальні захворювання шкіри; хвороби серцево-судинної системи.

2. Емоційні симптоми - недолік емоцій; песимізм, цинізм і черствість у роботі та в особистому житті; байдужість, загальна втома; відчуття безпорадності і безнадійності; агресивність, дратівливість; тривога, посилення ірраціонального занепокоєння, нездатність зосередитися; депресія, відчуття провини; істерики, душевні страждання; втрата ідеалів, надій або професійних перспектив; збільшення деперсоналізації своєї або інших - люди стають безликими, як манекени; переважає відчуття самотності.

3. Поведінкові симптоми - під час роботи з'являється втома і бажання відпочити; байдужість до їжі; невелике фізичне навантаження; виправдання вживання тютюну, алкоголю, ліків; нещасні випадки - падіння, травми, аварії і т. ін.; імпульсивна емоційна поведінка.

4. Інтелектуальні симптоми – різке зменшення інтересу до будь-чого нового; нудьга, апатія, падіння смаку й інтересу до життя; перевага стандартним шаблонам, рутині, а не творчому підходу; відмова від самовдосконалення; формальне виконання роботи.

5. Соціальні симптоми - низька соціальна активність; падіння інтересу до дозвілля, захоплень; соціальні контакти обмежуються роботою; мінімальні стосунки на роботі та вдома; відчуття ізоляції, нерозуміння інших й іншими; відчуття браку підтримки з боку сім'ї, друзів, колег.

Тобто, синдром емоційного вигорання характеризується вираженим поєднанням симптомів порушення в психічній, соматичній і соціальній сферах життя. В.В. Бойко [1; 3] виділяє наступні симптоми емоційного вигорання:

1)    Симптом «незадоволеності собою» - незадоволеність собою, обраною професією, посадою, конкретними обов’язками; симптом виникає в результаті невдач або нездатності впливати на психотравмуючі обставини. Особливе значення мають внутрішні чинники: інтенсивна інтеріоризація обов’язків, підвищена відповідальність, сумлінність. На початкових етапах вигорання вони підвищують напругу, а потім провокують психологічний захист, формуючи емоційне вигорання.

2)    Симптом «загнаності у клітку» - інтелектуально-емоційний затор, тупик, пов'язаний з неможливістю уникнення психотравмуючих обставин, відчуття безвиході.

3)    Симптом «редукція професійних обов’язків». Редукція означає спрощення, зведення складного до простішого і має негативний аспект. У професійній діяльності редукція виявляється у спробах полегшення або скорочення обов'язків, які потребують емоційних витрат.

4) Симптом «емоційної відстороненості» передбачає виключення емоцій зі сфери професійної діяльності, тобто створення емоційного захисту, що виникає у процесі роботи; людина працює автоматично, як робот. Симптом відображає виключно професійну деформацію особистості, в інших сферах людина живе повноцінними емоціями.

5)    Симптом «особистісна відстороненість (деперсоналізація)» - повна або часткова втрата інтересу до людини – суб’єкта професійної діяльності, сприйняття партнера по спілкуванню (в нашому випадку - дитини) як предмета, як об’єкта маніпуляцій,

Рівень емоційного вигорання визначався за методикою В.В. Бойко (в модифікації Є.П. Ільїна) «Діагностика рівня емоційного вигорання» [1; 3] по окремих симптомах вихователів дитячих садків міст Житомира та Києва. Всього було досліджено 36 вихователів різного віку та з різним стажем роботи, які були поділені на 4 групи за віком: 1 група – вік вихователів до 30 років включно, 2 група – вік до 40 років, 3 група – до 50 років, 4 – після 50 років. До 1 групи увійшло всього 5 осіб, що склали 13,9 % від усіх досліджуваних; в 2 та 3 групу ввійшло по 12 осіб (відповідно по 33,3 % від усіх досліджуваних); 4 групу склали 7 особи (19,4 %). Тобто, за віковим розподілом більшість вихователів відноситься до 2-ї та 3-ї груп, з віком від 31 до 50 років. Припустимо, що стаж педагогічної діяльності наведеної групи досліджених залежить від віку.

Результати наведені у таблиці 1з наступними скороченнями: НС – несформований симптом; СФ – симптом, що формується; СС – сформований симптом.

Таблиця 1.

Розподіл досліджуваних за віком за окремими симптомами (методика «Діагностика рівня емоційного вигорання» В.В. Бойка (в модифікації Є.П. Ільїна).

Назва симптому	1 група (%)N=5			2 група (%)N=12			3 група (%)N=12			4 група (%)N=7
	НС	СФ	СС	НС	СФ	СС	НС	СФ	СС	НС	СФ	СС
Невдоволеність собою	3 60%	-	2 40%	9 75%	3 25%	-	7 58%	3 25%	2 17%	7	-	-
Загнаність у клітку	2 40%	1 20%	2 40%	8 67%	3 25%	1 8%	10 83%	-	2 17%	7	-	-
Редукція професійних обов’язків	1 20%	1 20%	3 60%	3 25%	2 17%	7 58%	5 42%	-	7 58%	3 43%	1 14%	3 43%
Емоційна відстороненість	5	-	-	9 75%	3 25%	-	9 75%	1 8%	2 17%	6 86%	-	1 14%
Особистісна відстороненість (деперсоналізація)	3 60%	-	2 40%	10 83%	2 17%	-	7 59%	1 8%	4 33%	6 86%	-	1 14%

Слід окремо зазначити, що результати відповідають тільки описаній вище вибірці, тому не можна робити загальних висновків, позаяк вибірка досліджуваних досить мала. Мова йде лише про тенденції індивідуально-психологічного стану вихователів дитячих дошкільних закладів. Як видно з таблиці 1, якщо розглядати показники емоційного вигорання по окремих симптомах, то найбільша кількість «невдоволених собою» серед вихователів 1 та 3 вікових груп - приблизно 40,0 % від досліджуваних, якщо брати представників із сформованим симптомом та симптомом, що формується.

Симптом «загнаності у клітку» з віком у досліджуваних зменшується, він спостерігається у 60,0 % представників 1 вікової групи, у 33,0 % - 2 вікової групи, та у 17,0 % - 3 вікової групи. Обидва симптоми не визначені для представників 4 вікової групи.

Симптом «редукція професійних обов’язків» був визначений для всіх груп вихователів, а найбільш виражений він - у представників 1 групи (80,0%, табл.1). Незначна кількість досліджених виявила ознаки симптомів емоційної та особистісної відстороненості, найбільша кількість виявилась серед вихователів 1 та 3 вікових груп (відповідно 40,0% та 41,0%).

За сумою балів всіх симптомів визначався ступінь прояву синдрому емоційного вигорання. Виявилось, що у 18 осіб, що складає 50,0% від всіх обстежених, не визначено емоційного вигорання. Більшість з них – це представники 2 вікової групи (до 40 років) – 7 осіб (58,0%) та 4 вікової групи (до 60 років та старші) - 5 осіб (71,0%). Також не виявлено ознак емоційного вигорання у двох осіб (40,0%) серед представників 1 групи та чотирьох осіб (33,0%) 3 вікової групи. Синдром, що формується, був визначений у 17 осіб, що становить майже 50,0% досліджених, що за віковими групами розподілено наступним чином: 1 група – 2 особи (40,0%), 2 група – 5 осіб (42,0%), 3 група – 8 осіб (67,0%), 4 група – 2 особи (29,0%). Серед всіх досліджених вихователів виявлена лише 1 особа з вираженим синдромом «емоційного вигорання», вона представляла 1 вікову групу. Описані результати наведені у таблиці 2.

Таблиця 2.

Розподіл досліджених по групах за ступенем прояву синдрому «емоційного вигорання»

Вікові групи	1 (до 30 років)	2 (до 40 років)	3 (до 50 років)	4 (до 60 років та старші)
Відсутність синдрому вигорання	2 (40%)	7 (58%)	4 (33%)	5 (71%)
Синдром вигорання, що формується	2 (40%)	5 (42%)	8 (67%)	2 (29%)
Сформований синдром «емоційного вигорання»	1 (20%)	-	-	-
Всього	5 осіб	12 осіб	12 осіб	7 осіб

В цілому відсутність синдрому вигоряння спостерігається у 18 осіб; синдром, що формується, визначений у 17 осіб; сформований синдром визначений у 1-ї особи.

У другій частині роботи досліджувалися темпераментальні особливості вихователів за методикою Б.М. Смірнова [4], тому що саме вони відповідають за реакції людини, стиль поведінки, емоційний стан, та опосередковано пов’язані з виникненням синдрому емоційного вигорання. Темпераментальні особливості є найзначущими характеристиками психофізіологічного стану людини та залежать від вроджених властивостей нервової системи. Полярні властивості екстраверсія-інтроверсія, ригідність-пластичність, емоційна збудливість – емоційна врівноваженість, темп реакції (швидкий – повільний), активність (висока або низька) оцінювались за допомогою опитувальника «Дослідження психологічної структури темпераменту» [4]. Тест має шкалу відвертості, яка визначає надійність отриманих результатів.

«Інтроверсія – екстраверсія» – протилежна пара властивостей, яка показує, чим обумовлені реакції і поведінка людини. За К. Юнгом [5] екстраверти – тип особистості (або поведінка), що орієнтована у своїх проявах зовні, на тих, що оточують. Інтроверти - тип особистості (або поведінка), яка орієнтована усередину, або на себе. Інтроверт зазвичай занурений в себе, екстраверти більш товариські, відкриті для зовнішнього оточення.

«Ригідність – пластичність» – характеризує властивість легкого та швидкого пристосування людини до нового, змін умов, зовнішніх дій (пластичність) або, навпаки, – консервативність, інертність, важка зміна звичок і думки (ригідність). Показник «ригідність – пластичність» характеризує властивість людини швидко пристосовуватися до ситуацій: «пластичні» здатні до легкої зміни, «ригідні» мають труднощі з переключенням та здатні на опір змінам.

«Емоційна збудливість — емоційна врівноваженість». Про властивість судять по тому, наскільки слабкий подразник необхідний для виникнення емоційної реакції і з якою швидкістю вона виникає.

«Темп реакції». Характеристика швидкості реагування на зовнішні дії і протікання різних психічних процесів - швидкість запам'ятовування, темп руху, виконання розумових операцій, темп мови, динаміка жестів тощо.

«Активність – пасивність» – властивість, що показує, як людина діє – наполегливо, зосереджено, цілеспрямовано, чи мляво, неенергійно, неуважно.

Середня ступінь прояву властивості означає, що між протилежними властивостями є рівновага при середніх значеннях показника, тобто людина проявляє обидва типа протилежних властивостей.

Для вихователів та вчителів дуже важлива така властивість, як екстраверсія, котра вказує на відкритість людини. Більшість вихователів І та 2 груп (табл.3) виявили ознаки екстраверсії (відповідно 60,0% та 50,0%), а серед представників 3 та 4 груп – більшості притаманні середні показники (що вказує на амбівертність) та прояви інтроверсії (таб.4).

«Найригідніші» – представники 4 вікової групи (71,0% ), але серед них виявлена й найбільша кількість вихователів з ознаками «пластичності» (28,0%), коли прояви ригідності дорівнюють проявам пластичності. В ригідності решти інших груп вихователів визначені ознаки середнього ступеню, – це гальмівна якість такої творчої професії, як вихователь та вчитель.

Таблиця 3.

Розподіл досліджених по групах за властивостями темпераменту

	1 група (N=5 осіб.)					2 група ( N = 12 осіб.)
Ступінь прояву властивості	інтроверсія	пластичність	емоц. стійкість	неквапливість	пасивність	інтроверсія	пластичність	емоц. стійкість	неквапливість	пасивність
дуже висока	1 20%	1 20%	-	1 20%	1 20%	2 17%	-	2 17%	1 8%	1 8%
висока	1 20%	-	-	-	2 40%	1 8%	2 17%	-	5 42%	4 30%
середня	-	3 60%	2 40%	4 80%	1 20%	3 25%	3 25%	7 58%	4 30%	4 30%
висока	3 60%	-	-	-	1 20%	5 42%	5 42%	1 8%	2 17%	3 25%
дуже висока	-	1 20%	3 60%	-	-	1 8%	2 17%	2 17%	-	-
	екстраверсія	ригідність	емоц. збудливість	швидка реакція	активність	екстраверсія	ригідність	емоц. збудлиість	швидка реакція	активність

Таблиця 4.

Розподіл досліджених по групах за властивостями темпераменту

	3 група (N=12 осіб.)					4 група ( N = 7 осіб.)
Ступінь прояву властивості	інтроверсія	пластичність	емоц. стійкість	неквапливість	пасивність	інтроверсія	пластичність	емоц. стійкість	неквапливість	пасивність
дуже висока	2 17%	-	-	2 17%	-	-	1 14%	-	1 14%	1 14%
висока	2 17%	1 8%	1 8%	3 25%	3 25%	2 28%	1 14%	1 14%	2 28%	2 28%
середня	5 42%	8 67%	4 33%	4 33%	8 67%	5 71%	-	3 43%	3 43%	3 43%
висока	1 8%	2 17%	6 50%	3 25%	1 8%	-	2 28%	2 28%	1 14%	1 14%
дуже висока	2 17%	1 8%	1 8%	-	-	-	3 43%	1 14%	-	-
	екстраверсія	ригідність	емоц. збудливість	швидка реакція	активність	екстраверсія	ригідність	емоц. збудлиість	швидка реакція	активність

Як видно з таблиць 3 і 4, більшість серед вихователів досліджених груп - емоційно збудлива, позаяк усі вихователі – жінки; найбільш емоційно збудливі - представниці 1 (60,0%) та 3 (58,0%) вікових груп, емоційно стійкі відмічені лише серед представниць 3 вікової групи, але це становить лише 17,0 % від усієї вибірки. Пасивність та неквапливість також були притаманні більшості досліджених. Опитувальник психологічної структури темпераменту має шкалу відвертості, за якою оцінюється надійність отриманих результатів. Серед усіх досліджених 56,0% у всіх чотирьох групах мали високу надійність результатів, 35,0 % – середню, і лише 11,0% – низьку надійність результатів.

Отже, дослідження проявів темпераментальних властивостей вихователів виявило, що більшості притаманні ознаки екстраверсії, емоційної збудливості, що є позитивними рисами в професійній діяльності вихователів, ригідність, пасивність, що не сприяють професійному зростанню, вдосконаленню, активній творчій роботі з дітьми.

Між показниками усіх досліджених був проведений кореляційній аналіз. Виявилось, що такий показник темпераменту, як емоційність, має достовірну кореляцію (р ≤ 0,01) з симптомом «редукція професійних обов’язків», який був притаманний більшості вихователів, (r = 0.495), з синдромом емоційного вигорання (r = 0,446), з достовірністю р ≤ 0,05 – з симптомом «особистісна відстороненість» (r = 0, 446). Синдром емоційного вигорання на високому рівні (р ≤ 0,01) корелює з симптомами «незадоволеність собою» (r = 0,653), «загнаність у клітку» (r = 0,559), особистісною відстороненістю (r = 0,573); симптом «загнаність у клітку» корелює з симптомом «особистісна відстороненість» (r = 0,521).

Тобто, емоційний фон – дуже важлива складова психофізіологічного стану вихователів, безпосередньо впливає на складові синдрому вигорання. Емоційність, як властивість темпераменту, є вродженою характеристикою людини, але мотивація діяльності, вольові зусилля та внутрішня мотивація завжди регулюють темпераментальні прояви. Слід ще раз підкреслити, що вихователь дошкільного закладу – суто жіноча професія.

Отже, підсумовуючи проведене дослідження, варто знову зазначити, що вигорання – стан фізичного і психічного виснаження, викликаного тривалим перебуванням в емоційно перенавантажених або обтяжливих ситуаціях, комбінація фізичного, емоційного та когнітивного виснаження. В.В. Бойко [1] підкреслював, що емоційне вигорання виникає в процесі життєдіяльності людини, є стереотипом емоційної, навіть професійної поведінки, що була набута. Відмічав зв'язок між стресом та емоційним вигоранням, вважав емоційне вигорання динамічним процесом, що виникає поетапно відповідно до механізму розвитку стресу.

Дослідження вибірки з 36 осіб виявило лише одну особу зі сформованим синдромом емоційного вигорання. Стан синдрому вигорання, що формується, визначений у 17 осіб. Тобто, майже половину досліджених нами вихователів можна віднести до групи ризику, яка потребує спеціальних заходів щодо профілактики та зниження проявів симптомів вигорання.

Занепокоєння викликає наявність у групи вихователів симптому «особистісної відстороненості (деперсоналізації)». Відомо (В.В. Бойко), що деперсоналізація – це виникнення байдужого і навіть негативного ставлення до тих, з ким контактуєш у процесі професійної діяльності. Контакти з людьми набувають формальності. Негативні установки, що виникають, мають прихований характер та проявляються у внутрішньому роздратуванні, яке з часом проявляється і веде до конфліктів. Для вихователя дитячого дошкільного закладу – це катастрофічно негативна якість, яка заважає успішній професійній діяльності.

Враховуючи складність та постійне емоційне напруження у професійній діяльності вихователів, можна рекомендувати вихователям звернути увагу на виявлені особистісні ознаки темпераменту та синдрому емоційного вигорання. Можливо, психологам, що працюють у дитячих садках, треба приділяти увагу не тільки дітям, але й вихователям, проводити з ними семінари та тренінги з метою профілактики синдрому емоційного вигорання.

Висновки. Досліджені темпераментальні особливості та ознаки прояву синдрому емоційного вигорання вихователів дитячих дошкільних закладів. Визначено, що половина вихователів дослідженої групи має прояви симптомів вигорання у фазі формування, однак виявлений лише один випадок сформованого синдрому. Для більшості вихователів визначений симптом «редукція професійних обов’язків», наймолодша група вихователів відчуває «невдоволеність собою» та «загнаність у клітку». Значна кількість вихователів – екстраверти, «ригідні», емоційно збудливі, мають низький темп реакції (неквапливі), пасивні. Кореляційній аналіз виявив достовірні зв’язки між рівнем емоційності вихователя як властивості темпераменту, та симптомами «редукція професійних обов’язків», «особистісна відстороненість», синдромом емоційного вигорання. Визначена «група ризику» з симптомами, що ведуть до вигорання, яка потребує психологічної допомоги для подолання та профілактики синдрому емоційного вигорання.

Література

1. Бойко В.В. Энергия эмоций. /В.В.Бойко // 2-е изд., доп. и перераб. — СПб.: Питер. - 2004. - 474 с.

2. Вікіпедія - /ru.wikipedia.org/wiki/.

3. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы /И.П. Ильин //– СПб: «Питер». - 2000 – 512 с. - с. 467- 469/.

4. Практикум по основам психологии: Тексты и хрестоматия. // Учебное пособие для студентов медицинских институтов /Сост. В.А.Мельников. - Симферополь, «СОНАТ». – 1997 - 254 с.

5. Юнг К. Г. Психологические типы / К.Г. Юнг // Под ред. В. Зеленского; Пер. с нем. С. Лорие. — СПб.: Азбука. - 2001 – 733 с.