Психология и социология/12. Социальная психология

Ротор В.І.

Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна

Відчуття та реакції на самотність у девіантних підлітків

Самотність належить до тих понять і категорій, реальне життєве значення яких, здавалося б, виразно представлене навіть у буденній свідомості, проте подібна виразність не точна, оскільки приховує складний, суперечливий зміст самотності [1, с. 5]. Даний вислів дає ключ до розуміння, чому такими багатоманітніми і деколи суперечливими є визначення самотності, які розкриті в різних психологічних та педагогічних підходах. Проте, своєрідною аксіомою більшості досліджень є визнання того факту, що переживання самотності і фізична ізольованість людини зовсім не рівнозначні поняття.

В самому загальному наближенні, практично всіма авторами самотність зв'язується з переживанням людиною її «відірваності» від співтовариства людей, сім'ї, історичної реальності, гармонії всесвіту, нарешті, від власного «Я». Але те, що стоїть за поняттям «відірваність», і визначає рівень переживання самотності людиною [2, с. 18].

К. Мустакас – автор декількох популярних книг – підкреслює значення відмінності між вигаданою самотністю й істинною самотністю. Вигадана самотность – це система захисних механізмів, яка віддаляє людину від розв’язання істотних життєвих питань і яка постійно спонукає її прагнути до активності заради уявного споріднення з іншими людьми. Істинна самотність виникає з конкретної реальності самотнього існування із зіткнення особистості з важливими життєвими ситуаціями (народження, смерть, життєві зміни, трагедії), які людина переживає самостійно. Екзистенціалісти, таким чином, закликають людей подолати їхній страх самотності і навчитися позитивно його використовувати. І, хоча, К. Мустакас не заперечує, що самотність може мати хворобливий ефект, він розглядає його як продуктивний, творчий стан людини. Екзистенціалісти не простежують причинного коріння самотності в звичному значенні цього слова. Їх особливо не цікавлять чинники, що збільшують або зменшують вірогідність самотності, для них вона притаманна звичайному людському існуванню [4, с. 114–117].

В сучасній психології змістова характеристика самотності розкривається у таких конструктах: „ізоляція”, „усамітнення”, „відчуження”, „аномія”, „депресія”, що свідчить про розмаїття інтерпретацій, багатогранність і складно структурованість цього феномену (А.Р. Кірпіков, О.Н. Кузнецов, В.І. Лебедєв, Ф.Г. Майленов, О.В. Неумоєва, А.У. Хараш та ін.).

О.М. Коротеєва зазначала, що ізоляція передбачає об’єкт, який людина

добровільно або насильно виключає із свого життя: певна група людей, суспільство в цілому тощо [3, с. 34]. Фізична ізольованість людини від суспільства – це ситуація, яку можна спостерігати та регулювати ззовні, а, отже, яку можна контролювати.

Усамітнення науковці трактували як добровільний відхід від контактів із

оточуючими і можливість виходу індивіда із даної ситуації. Його відмінність від самотності пов’язана з позитивною емоційною оцінкою і є необхідною умовою нормального розвитку та існування особистості (О.Б. Долгінова, Є.Є. Рогова, Г.М. Тихонов, Г.Д. Торо, С.Г. Трубнікова та ін.).

Метою даного дослідження було вивчення відчуття та реакції на самотність в групах підлітків з нормативною поведінкою та схильністю до девіантної поведінки.

У дослідженні брали участь учні 14 – 15 років, які були розподілені на групи за результатами діагностики схильності до девіантної поведінки. До першої групи (з нормативною поведінкою) увійшло 24 особи, до другої ( зі схильністю до девіантної поведінки) – 20 осіб. Групи були урівнені за гендерною ознакою.

Для визначення відчуття та реакцій самотності була використана анкета відчуття та реакцій на самотність (Ішмухаметов І.Н., Палма Г.М)

Для математико-статистичного аналізу було застосовано кутове перетворення Фішера.

Девіантні підлітки частіше вважають себе самотніми, рідше проводять час серед людей, частіше відчувають жалість, співчуття до себе, безпорадність, відчуженість, роздратування , але й задоволеність у ситуації самотності, частіше причинами своєї самотності вважають такі моменти як: «відсутність близьких друзів», «нікому не потрібний », «ніхто не розуміє мене», «прив'язаність до дому через проблеми», «відчуття, що я не такий як усі, відчуженість».

Підлітки з нормативною поведінкою частіше визнають, що в їх оточенні є люди, з якими вони відчувають себе просто та невимушено, з якими хочеться бути разом, в ситуації самотності частіше відчувають спокій та впевненість, але й взагалі не відчувають безтурботності, частіше йдуть у кіно, читають, частіше відчувають самотність, коли їм нічого робити.

Як девіантні підлітки, так і підлітки з нормативною поведінкою без вірогідних відмінностей розподіляються на тих, хто має близьких людей, які іх розуміють та підтримують, та тих, хто не має, а також тих, хто прагне уникнути самотності, і тих, хто не відмічає такого прагнення; рівною мірою визначають серед причин самотності «самітність», «далеко від сім'ї і друзів», «розрив відносин з коханим», «відсутність коханого», «нове місце навчання», «приходжу додому в порожній будинок» , «сором'язливість», у ситуації самотності переживають досить різноманітні почуття: байдужість, радість, умиротворення, туга, туга по конкретній людині, незахищеність, сором, безнадійність, гнів, смирення, гарний настрій. Щодо занять у ситуації самотності як ті, так і інші, відповідають: «іду кататися», «нічого не роблю», «гуляю»,»займаюся спортом», «сплю», «займаюся домашніми справами», «дзвоню другу», «роблю покупки», «дивлюся телевізор», «займаюся улюбленою справою», «вчуся або працюю», «плачу», «пишу».

Відчуття та реакції на самотність в підлітків зі схильністю до девіантної поведінки характеризуються негативним забарвленням, бездієвістю та подвійністю, яка відбивається у наявності не тільки негативних почуттів , але й задоволеності у ситуації самотності , а також присутності серед причин самотності «відсутності близьких друзів», хоча більше половини девіантнмх підлітків відмічає наявність близьких людей, які іх розуміють та підтримують.

Проведене дослідження не вичерпує проблеми. У даному дослідженні розглянута лише частина проблем, пов'язаних з самотністю та її особливостями у девіантних підлітків. Проблема має велике значення як в теоретичному, так і в прикладному плані, та вимагає подальших детальних досліджень.

Література

1.Бодалев А. А. Личность и общение / А. А. Бодалев. – М. : Педагогика, 2000. – 272 с.

2. Гримак Л. П. Одиночество / Л. П. Гримак. – СПб : Изд-во Питер, 2000. – 401 с.

3.Коротеева Е.М.Личностные типы и социально-психологические

детерминанты одиночества в подростковом возрасте / Е.М. Коротеева// Омский научный вестник. – 2010. – №4 (89). – С. 97-101.

4. Шмелев Р.В. Социально-психологические аспекты девиантного поведения детей и подростков/Р.В.Шмелев//Психолого-педагогические аспекты образовательного процесса школы и вуза. - Ульяновск, 2003. - С. 14-17.