Чустрак А.П., Шерстюк М.М., Літвінов М.В.

Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського (м. Одеса, Україна)

Фізична підготовленість юних гімнастів

В статье проводится анализ физических качеств гимнастов 6-10 лет.

The article analyzes the physical fitness of the gymnasts 6-10 years old.

Актуальність. Науковими дослідженнями [3,4] встановлено тісний зв’язок між формуванням фізичних якостей і різноманітними руховими уміннями та навичками. Проблеми розвитку фізичних якостей дітей шкільного віку вивчали багато вчених [1,2,3,4,5,6,7 та ін.] Вони стверджують, що виховання фізичних якостей у дітей відіграє життєво-важливу роль. Спостерігається гетерохронний розвиток окремих фізичних якостей. Це обумовлено перш за все закономірними змінами систем і функцій організму дітей, морфо функціональним дозріванням окремих систем організму, змістом і спрямованістю засобів тренування, які впливають на нього [1,4]   Наприклад, коли має місце бурхливий приріст сили, приріст витривалості різко уповільнений (старший шкільний вік). При малому рості сили спостерігається різкий приріст витривалості (молодший шкільний вік) [5]. Доцільно тренуваннями сприяти природному розвитку тих чи інших фізичних якостей дітей в періоди їх найбільшого росту.

Завдання дослідження: визначити фізичні якості юних гімнастів 6 -10 років та провести їх порівняльний аналіз.

Методики дослідження. Визначення динамічної рівноваги після вестибулярних подразнень: користувались комбінованою пробою [7]. Переступаючи на місці, гімнасти виконували 10 поворотів на місці (на 360º) з одночасними нахилами голови, доторкаючись підборіддям грудної клітини і повертаючись у вихідне положення із швидкістю один цикл (поворот на 360º і нахил голови) за 2 секунди з закритими очима. До проби і зразу після неї гімнасти з закритими очима проходили по лінії 5м, стараючись не відхилятися від прямої (одівали окуляри, які не пропускають світло), попередньо фіксуючи поглядом вірне положення ніг на старті та предмет (кегля) на відстані 5м. Починали рухатись після команди «Руш!» і зупинялись за командою «Стій!». Експериментатор задавав темп поворотів і забезпечував страховку від можливих падінь дітей. Враховувалось відхилення від прямої в сантиметрах.

Визначення статичної рівноваги: Визначали час стояння на одній нозі (в секундах), друга нога зігнута, а її п’ятка доторкалася колінного суглобу і вся стопа притиснута до гомілки опорної ноги, руки на поясі, голова прямо, очі закриті. Секундомір виключався у випадку явної втрати рівноваги (зміна положення рук, сходження з місця і т. п.). Невеликі коливання тулуба не приймались до уваги. Орієнтувались на положення, що краща рівновага не у того хто її не втрачає, а у того хто її може швидко відновити.

Дослідження гнучкості: 1) нахил з положення сидячи ноги нарізно.

Діти, сидячи на підлозі босоніж з прямими ногами так, щоб їх п’яти торкались лінії. Відстань між п’ятами – 30см. Повільно виконували максимальний нахил та утримували протягом 2 секунд, фіксуючи пальці обох рук на перпендикулярній розмітці, (з точністю до 1см.). Зараховувалась краща спроба із двох.

2) рухомість в плечових суглобах. Викрут. З положення: гімнастична палиця вгорі в прямих руках, хватом зверху, гімнасти виконували викрути в плечових суглобах назад та вперед прямими руками. Менша відстань між хватами двох рук свідчила про більшу рухливість в плечових суглобах в см.

Визначення спритності: («човниковий» біг 4х9м). За командою «На старт!» учасник займає положення високого старту за стартовою лінію. За командою «Руш!» він пробігає 9м до другої лінії, бере один з двох дерев’яних кубиків (5×5см), що лежать в колі, повертається бігом назад і кладе його в стартове коло. Потім біжить за другим кубиком і взявши його повертається назад і кладе його в стартове коло. Результат визначався за середнім показником з трьох спроб. Кубик слід класти в півколо, а не кидати. Якщо кубик кидали, спроба не зараховувалася.

Результати дослідження. В обстеженні були зайняті діти молодшого шкільного віку від 6 до 10 років, які займались спортивною гімнастикою від 1 до 3 років (Таблиця 1). Силова витривалість визначалась підтягуванням у висі (кількість разів) та утриманням кута в упорі ( в с). Гімнасти 6 років підтягувались 6,8±3, а 7-річні -7±3 разів і достовірно не відрізнялись між собою (Р>0,05). Кут в упорі 6-річні гімнасти тримали 4,6±1,5, а 7-річні -5±1 с. І теж достовірно не відрізнялись між собою, спостерігається тільки тенденція до покращення силової витривалості у 7-річних гімнастів. Гімнасти 8-9 років підтягувались 11,3±3 разів і тримали кут в упорі 10±1 с, що достовірно відрізняло їх від молодших гімнастів, (Р<0,05). Гнучкість поступово збільшувалась з віком але теж достовірно не відрізнялась у 6 та 7-річних гімнастів і тільки 8-9-річні гімнасти достовірно відрізнялись від молодших гімнастів (15,8±3см), (Р<0,05). За тестом рухомості в плечових суглобах всі вікові групи досліджуваних гімнастів достовірно не відрізнялись між собою, (Р>0,05). Швидкісно-силова підготовленість гімнастів 6-7 років достовірно не відрізнялась між цими віковими групами і тільки 8-9 річні гімнасти показали достовірно кращі результати але вони були досить низькими, (125,4±5см) порівняно з необхідними вимогами (160 – 170см). Показники спритності, що визначались «човниковим» бігом (4х9м), не показали вікових відмінностей серед гімнастів, (Р>0,05), мабуть тому, що такий тест не типовий для гімнастичного багатоборства. Динамічна рівновага гімнастів покращувалась з віком. Діти відхилялись від прямої під час ходьби після вестибулярних подразнень: 6-річні – на 152,3±45см, 7-річні – на 84,6±20см, 8-9-річні – на 34,8±25см. Кожна вікова група гімнастів достовірно відрізнялась одна від одної, (Р<0,05). Статична рівновага гімнастів теж покращувалась з віком, хоча 6 та 7- річні гімнасти достовірно не відрізнялись. Тільки у 8-9 річних гімнастів була достовірно краща статична рівновага -8,6±3 с, порівняно з молодшими гімнастами, (Р<0,05). Очевидно спортивна гімнастика є відмінним засобом для тренування статокінетичної стійкості дітей.

Таблиця 1

Фізична підготовленість юних гімнастів

Вік,	Спорт. стаж	Квалі-фікація	Підтя-гування	Кут в упорі	Гнучкість	Рухомість у плеч. суглобах	Стрибок у довж. з місця	Сприт-ність	Динам. рівновага	Стат. рівнов.
Років	Років	Розряд	М±m (раз)	М±m с	М±m см	М±m см	М±m см	М±m с	М±m см	М±m с
6	1	ІІІ юн.	6,8±3	4,6±1,5	6,2±2	81,5±9	91,6±8	16±1,5	152,3±45	3±1
7	2	ІІ юн.	7±3	5±1	8,6±2,5	77,6±9	96,3±4,5	25,5±3	84,6±20	4,6±2,5
8-9	3	І юн.	11,3±3	10±1	15,8±3	88,4±10	125,4±5	22,4±4	34,8±25	8,6±3

Таблиця 2

Фізична підготовленість юних гімнасток

Вік,	Спорт. стаж,	Квалі-фікація	Стрибок у довж. з місця	Гнучкість	Рухомість у плеч. суглобах	Сприт-ність	Динам. рівновага	Стат. рівнов.
Років	Років	Розряд	М±m см	М±m см	М±m см	М±m см	М±m см	М±m с
7	2	ІІ юн.	142,5±2,5	16±2	60±10	12,9±0,4	135±25	9±2
8	2	ІІ юн.	134,6±7	13,2±4,5	55±7	12,93±0,15	50±20	6±2
9-10	3	ІІ юн.	145±15	16,5±2	52±3	12,5±0,3	40±20	10,5±2

Висновки

Фізичні якості гімнасток були кращими, порівняно з гімнастами такого ж віку. Мабуть тому, що в молодшому шкільному віці дівчата, в основному, випереджають у зрості та інших антропометричних показниках хлопців – ровесників. В наших дослідженнях прийняли участь гімнастки від 7 до 10 років однієї спортивної кваліфікації (ІІ юнацький розряд). Тому їх фізичні якості за середніми даними мало відрізнялись навіть між віковими групами (Р>0,05). Гнучкість та рухомість у плечових суглобах була набагато кращою у дівчат ніж у хлопців, особливо молодших гімнасток, але між своїми віковими групами гімнастки достовірно не відрізнялись за цими показниками, (Р>0,05). Показники спритності у гімнасток були набагато кращими ніж у гімнастів – ровесників (Р<0,001). (Хоча між своїми віковими групами гімнастки достовірно майже не відрізнялись. Показники статокінетичної стійкості гімнасток були кращими ніж у гімнастів, особливо в молодших вікових групах. Чим більший спортивний стаж тренування, тим була кращою статокінетична стійкість гімнастів, як у хлопців, так і у дівчат, (Р<0,05).

Література:

1. Гужаловский А.А. Этапность развития физических (двигательных) качеств и проблема оптимизации физической подготовки детей школьного возраста: Дис. д-ра пед. Наук / Гужаловский А.А. — М., 1979.

2. Дешле С. А. Методика педагогического контроля за уровнем физической подготовленности учащихся І—ІІІ классов: Автореферат дис. канд. пед. наук. 13.00.04 / Дешле С. А.  — М., 1982. — 23 с.

3. Зациорский В.М. Физические качества спортсмен / Зациорский В.М. — М.: Физкультура и спорт, 1970. — 200 с.

4. Лях В.И. Сенситивные периоды развития координационных способностей детей в школьном возрасте. — Теория и практика физической культуры / Лях В.И.  — 1990. — № 3. — С. 15—18.

5.Носко М.О. Вікові особливості фізичного розвитку школярів, які займаються спортом. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. Праць під ред. Єрмакова С.С. / Носко М.О. — Харків: ХХІІ, 2001, — № 7, — С. 3-7.

6. Филин В.П. Воспитание физических качеств у юних спортменов / Филин В.П. - М.: ФИС. - 1974. - С. 25.

7.Чустрак А.П. Как повысить статокинетическую устойчивость. Физическая культура в школе / Чустрак А.П. – М: Педагогика. - 1990. - № 7. - С. 27.