К.е.н. Якубів В.М., к.е.н. Шеленко Д.І.

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

м. Івано-Франківськ

ІНВЕСТИЦІЇ В ІННОВАЦІЙНОМУ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Одним з альтернативних напрямів виходу аграрного сектора із затяжної кризи є перехід на інноваційну основу його розвитку. У Законі України “Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні” [1] визначено необхідність інноваційного оновлення сільськогосподарського виробництва шляхом впровадження новітніх технологій задля забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції як на внутрішніх так і на зовнішніх ринках. З метою забезпечення науково-технічного прогресу в аграрному секторі необхідно налагодити ланцюгову послідовність взаємодії “наука – техніка – технології – виробництво” [2, с. 15].

Проте практична реалізація задекларованих напрямів має багато перепон, основною з яких є відсутність фінансових ресурсів для впровадження інновацій. З огляду на це, відзначаємо винятково важливу роль процесів поширення інвестиційної діяльності на сучасному етапі розвитку аграрних відносин.

Визначальним аспектом при цьому є необхідність удосконалення взаємовідносин у інвестиційній сфері, що передбачає активізацію процесу залучення інвестицій у сільське господарство. Низький рівень інвестування агроформувань не дозволяє забезпечити їх ефективний розвиток. Задля покращання існуючої ситуації пропонується:

· сприяти залученню вітчизняних та іноземних інвесторів;

· здійснювати державне інвестування;

· розвивати структуру інвестиційної сфери шляхом поширення інформаційно-консалтингового інвестиційного забезпечення та інвестиційних фондів, банків і т.д;

· збільшити обсяги власних інвестицій у розвиток виробництва.

Такі основні аспекти являються визначальними передумовами активізації інвестиційної діяльності, і в свою чергу, вимагають здійснення сукупності організаційних заходів.

На основі комплексного аналізу факторів і критеріїв інвестиційної привабливості регіону встановлено основні напрями, що сприятимуть залученню додаткових інвесторів у аграрну галузь:

· удосконалення існуючого законодавства з метою забезпечення формування сприятливого інвестиційного клімату, а саме усунення ланцюгу бюрократичних перешкод, спрощення організаційних засад щодо реєстрації суб’єкта господарювання та його діяльності;

· створення додаткових стимулів для інвесторів (шляхом прямого і непрямого державного регулювання);

· забезпечення стабільності соціально-економічної та політичної ситуації в державі.

Досвід початкового етапу становлення ринкових відносин в Україні, як і інших розвинених країни світу показав, що сільське господарство не може прибутково функціонувати без допомоги держави. Тому однією з умов покращання ситуації є державне інвестування. Держава, як і будь-який інший суб’єкт господарювання вкладати інвестиції у розвиток аграрної сфери. З одного боку, позитив проявляється у тому, що сільськогосподарські виробники отримують необхідні фінансові ресурси, а з іншого – подається приклад для інших інвесторів. Враховуючи дефіцитність бюджету на сучасному етапі розвитку країни можна застосовувати підхід “емісія грошей під виробництво”. Таким чином існує менша ймовірність поширення інфляційних процесів ніж просто випуск в обіг нових банкнот. Тому що результатом емісії буде товар відповідно вартості. У процесі його виробництва і реалізації буде створено додатковий попит шляхом підвищення заробітної плати працівників, податкових надходжень у бюджети різних рівнів. І як наслідок вищій пропозиції продукції (в результаті емісії під виробництво) відповідатиме збільшений платоспроможний попит. Така ситуація є більш безпечною у сільському господарстві, де операційний цикл триває близько року і більше.

Важливим елементом інвестиційного середовища є його інфраструктура – сукупність консалтингових, фінансових установ, фондів і банків, що забезпечують інвестиційну діяльність. У цьому аспекті вирішальну роль відіграє інформаційно-консалтингове забезпечення. Основними функціями, що повинні виконувати такі центри є:

· розробка і постійне оновлення баз даних про наявні потенційні суб’єкти інвестування з повною інформацією про них, що вимагає інвестор;

· створення виставок-ярмарок інвесторів та агроформувань, що очікують інвестицій;

· систематичне висвітлення результатів інвестиційної діяльності;

· ознайомлення з перевагами та позитивними факторами інвестування.

Тому на даному етапі розвитку економічних відносин, в умовах вирішальної ролі інформації у процесі функціонування господарств, актуальним є створення таких консалтингових центрів щодо відстеження і сприяння інвестиційному процесу. Такі установи потрібно створювати з розрахунку по одній в кожному обласному центр. При цьому за необхідності можна відкривати філії по окремих групах районів чи кожному з них. Засади функціонування основані на прибутковій діяльності, оскільки інформація є одним з найважливіших засобів існування та досягнення успіху.

Ще одним важливим елементом активізації інвестиційної діяльності є збільшення обсягів власних інвестицій. По-перше, це є свідченням раціонального розподілу отримуваного доходу на розширення виробничих потужностей, а по-друге, стимулюючим фактором для зовнішніх інвесторів. У сучасних складних умовах функціонування агроформувань потрібно створити внутрішні фонди інвестиційного розвитку на підприємствах, які передбачається формувати за рахунок відрахувань частини отриманого доходу в процесі діяльності господарства.

Отже удосконалення інвестиційної сфери є невід’ємною складовою цілісного процесу інноваційного розвитку сільського господарства. Інвестиції є джерелом і засобом реалізації запрограмованих стратегічних і тактичних заходів на шляху налагодження переходу аграрного сектора на якісно вищий рівень функціонування.

Література:

1. Закон України “Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні” від 16.01.2003 р., № 433-ІV // Відомості ВРУ. – 2003. – № 13.

2. Мединська О.Я., Довгань О.М. Інноваційно-інвестиційне забезпечення технологічного та економічного розвитку країни // Інноваційна економіка. – 2007. – № 3. – С. 12-16.