Еколого-економічна ефективність збереження ресурсів

Дерев’янко М.М.,

Старший викладач кафедри

економіки та управління підприємством

ДНУ

Адекватний облік економічної цінності природи має істотне значення для поліпшення ситуації в охороні навколишнього середовища і використовування природних ресурсів в країні і світі. Для ухвалення правильних економічних рішень це дуже важливо. Для таких вирішень необхідно визначати економічну ефективність, розраховувати вигідність і прибуток проектів і програм. еколого–економічного обґрунтовування. Порівняння всіх витрат, які можуть мати місце в природному навколишньому середовищі і економічній системі, пов'язані з реалізацією проекту є основою такого обґрунтовування. Отримання кількісної величини як витрат, так і результатів проектів, які зберігають ресурси, пов'язане із значними труднощами.

Еколого-економічний ефект ресурсозберігання може бути визначений через ряд елементів.

1. Ефект запобігання еколого-економічного збитку від впливу на людину і природу на стадіях: виробництва (відтворювання) відповідного ресурсу; виробництва (відтворювання) первинних ресурсів; після реалізаційної стадії.

У кожному конкретному випадку розрахунок даного ефекту повинен якомога більш повно відображати, з одного боку, всі стадії і види зв'язаних ресурсів, що беруть участь в потенційному виробництві ресурсу, що зберігається; з іншою – все види можливої дії на природне середовище.

2. Ефект запобігання еколого-економічного збитку на стадіях створення основних фондів, необхідних для виробництва (відтворювання) ресурсів. Вказаний ефект може бути оцінений з обліком збитокомісткості створення одиниці основних фондів і фондомісткості даного ресурсу.

3. Ефект запобігання еколого-економічного збитку від. процесів транспортування і зберігання відповідного ресурсу. Згаданий збиток включає величину економічного збитку від забруднення середовища на стадіях транспортування вантажів, втрат ресурсів в дорозі і економічну оцінку природних ресурсів, що вилучаються, для забезпечення вказаних операцій.

4. Ефект запобігання збитку від надзвичайних ситуацій на всіх перерахованих стадіях потенційного виробництва і використовування ресурсу. На підставі літературних джерел можна припустити орієнтовну величину даного ефекту в межах декількох відсотків від вартості ресурсу.

Згідно джерелу (Регіональна доповідь «Про стан техногенно-екологічної та природної безпеки Дніпропетровської області а 2005 році») в Україні відбуваються 1900-2000 подій, що класифікуються як надзвичайні ситуації (ЧС), у тому числі (по масштабах дії): 90-100 — державного; 300-350 - регіонального; 600-650 - місцевого; 800-900 - об'єктного рівнів. Названі ЧС включають: аварії (на електростанціях і в енергомережах, на транспорті, промислових підприємствах, та ін.).; пожежі; руйнування споруд і транспортних магістралей; викиди і розливи шкідливих речовин; природні явища (урагани, бурі, повені, ін.). Зокрема, щорічна величина збитку тільки від ЧС екологічного характеру оцінюється в 7-8 млн. грн. При цьому середня величина збитку від одного аварійного забруднення складає: по атмосферних викидах близько 3 тис. грн.; по забрудненню водних ресурсів близько 30 тис. грн.; по земельних ресурсах більше 70 тис. грн.

5. Ефект замикаючих витрат. Виникнення даного виду ефекту витікає з феномена не ідентичності умов відтворювання подальших одиниць ресурсу.

6. Зовнішньоекономічний ефект. Економічний зміст даного ефекту полягає в посиленні внутрішнього економічного потенціалу країни, що виражається в збільшенні кількості робочих місць, зростанні доходу громадян країни, додатковому зборі податків, ін.

7. Ефект потенціалу економічного зростання. Економічний зміст даного ефекту полягає в тому, що при ресурсозберіганні змінюється вектор вкладення засобів, що інвестуються: замість обслуговування існуючих економічних циклів з'являється можливість вкладення засобів в майбутні цикли розвитку національної економіки, відмінні більшою рентабельністю.

Облік еколого-економічних ефектів і формування на цій основі оцінки еколого-економічної ефективності економії відповідних ресурсів створюють передумови для створення механізму управління процесами ресурсозберігання. Показник еколого-економічної ефективності заощадження певного виду ресурсу (Р_е.е.) може бути визначений по формулі:

,

де В_р - повні витрати на реалізацію заощадження даного виду ресурсу;

Е_повн._р. - повний еколого-економічний ефект заощадження даного виду ресурсу;

,

де Е_пр - прямий ефект ресурсозберігання (може бути визначений ціною відповідного заощадженого виду ресурсу); Е_кос. - непрямий еколого-економічний ефект ресурсозберігання.

Процес ресурсозберігання за своїм змістом має еколого-економічну природу. По-перше, розширюючи межі задоволення соціально-економічних потреб в рамках існуючої природно-ресурсної бази, він дозволяє долати проблему природної обмеженості природних ресурсів. По-друге, процес його економії фактично є найефективнішим засобом здійснення природоохоронної політики. Результатом процесу збереження ресурсів є складний комплекс еколого-економічних явищ, сприйманих різними рівнями національної економіки. В числі основних складових ефекту ресурсозберігання можна виділити: величину запобіг негативному збитку, що виникає унаслідок негативної дії на людину і природне середовище різних стадій отримання ресурсу з первинної сировини, а також різні форми ефекту посилення економічного потенціалу країни, її регіонів і окремих економічних суб'єктів.

Рішення теоретичних і практичних проблем оцінки еколого-економічної ефективності процесів ресурсозберігання дозволяє з наукових позицій підійти до обґрунтовування реалізації проектів збереження ресурсів на рівні підприємства.