Економічні науки/ Банки та банківська діяльність

 

Дудка Б.В.

Дніпродзержинський  державний  технічний  університет

Особливості формування портфелю цінних паперів банку

Вкладення коштів у цінні папери за значимістю та розмірами займають друге місце серед активних операцій банку після креди­тування. І хоча надання кредитів залишається головною функцією банків, дедалі частіше менеджмент переглядає структуру активів, ставлячи собі за мету збільшення питомої ваги портфеля цінних паперів у сукупних активах. У міжнародній банківській діяльності на придбання цінних паперів банки спрямовують значну частину коштів, за оцінками фахівців — від 1/5 до 1/3 грошових ресурсів. В українських банках питома вага портфеля цінних паперів у сукуп­них активах значно нижча і становить лише 5—10 %. [1]

У практичній діяльності багатьох зарубіжних і вітчизняних банків фінансові інвестиції залишаються пріоритетним напрямом інвестування, тому часто інвестиційний портфель асоціюється з портфелем цінних паперів банку. Проте до портфеля цінних па­перів банку, на відміну від інвестиційного портфеля, включають­ся не лише інвестиційні цінні папери (інструменти ринку капіта­лів), а й інструменти короткострокового характеру (векселі, деривативи, короткострокові казначейські зобов'язання). Крім того, перелік функцій портфеля цінних паперів набагато ширший за функції, що їх виконує інвестиційний портфель. Так, основною метою здійснення інвестиційної діяльності банку є одержання доходів у майбутньому в будь-якій формі: дивідендів, прибутків від зростання вартості придбаних активів, процентних виплат.

Портфель цінних паперів банку, крім генерування дохо­дів, виконує низку інших важливих функцій, серед яких підтрим­ка ліквідності, зниження ризику, стабілізація загальних доходів банку, забезпечення гнучкості всього портфеля активів. Портфель інвестицій, особливо реальних, навпаки, характеризується підвищеною ризикованістю, зменшує ліквідність та можливості швидкої реструктуризації активів. [2]

Інвестиційна діяльність учасників фондового ринку в більшос­ті країн світу регламентується органами нагляду, а для банків до­повнюється ще й регулятивними вимогами центральних банків. Це відбивається на прийнятті інвестиційних рішень та формуванні портфеля цінних паперів банку. Для українських банків в цьому сенсі важливі два аспекти: встановлення нормативів інвестування та формування обов'язкового резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами. [1]

У банківській практиці виділяють два основні підходи до управління портфелем цінних паперів, які називають пасивною й активною інвестиційною політикою. [3]

Головні характеристики пасивної інвестиційної політики:

- інвестиції мають довгостроковий характер;

- незначні обороти за операціями купівлі-продажу цінних паперів;

- високий рівень диверсифікації, частка окремих цінних па­перів мала, ризик збалансований;

- результатом є формування пасивного портфеля.

Для активної інвестиційної політики є характерним:

- активна гра на підвищення з недооціненими цінними папе­рами;

- активна гра на зниження з цінними паперами із завищеною ціною;

- великі обороти за операціями купівлі-продажу цінних па­перів;

- в основному короткостроковий характер інвестицій;

- низький рівень диверсифікації;

- висока концентрація окремих ризикованих цінних паперів;

- спекулятивний характер і високий рівень ризикованості;

- результатом є формування активного портфеля.

Відповідно до обраної інвестиційної політики банківські портфелі цінних паперів поділяються на два основних типи — пасивні й активні.

Пасивні портфелі цінних паперів добре диверсифіковані, а їх ліквідність, ризик і дохідність відповідають середньоринковим. Формуючи такі портфелі менеджмент не включає до їх складу різко недооцінені або високоризикові (спекулятивні) цінні папери.

Активні портфелі включають цінні папери, курси яких нині (або у перспективі) різко відхиляються від цін, визначених середньоринковими умовами, і можуть зазнавати сильних коливань. Склад такого портфеля активно регулюється, спираючись на постійний докладний аналіз кон'юнктури ринку. Характерною рисою активного портфеля є значні обороти за операціями купівлі-продажу фінансових інструментів для відновлення його складу. Активні портфелі формуються певною мірою «проти ринку», то­му інвестиційний менеджер постійно приймає рішення, намагаючись «побити ринок», а не «пливти за його течією». Виграш досягається завдяки купівлі цінних паперів на нижніх точках поточ­них коливань курсової ціни та продажу їх на ринку на верхніх точках.

З погляду завдань, що постають перед менеджментом у процесі формування банківського портфеля цінних паперів, виділя­ють кілька типів портфелів. [1]

1. Портфель росту, він орієнтований на придбання цінних паперів, ринкова вартість яких швидко зростає. Мета створення тако­го портфеля полягає в нарощуванні капіталу інвесторів. Тому значна частина прибутків спрямовується на поповнення капіталу, а проценти, доходи, дивіденди виплачуються власникам у невеликому розмірі або взагалі не виплачуються. До складу такого портфеля включають насамперед акції; приватизаційні папери; папери, що засвідчують право власності на паї; інші цінні папери з невизначеним доходом.

2. Портфель доходу, він служить для одержання високих поточних надходжень: рентних платежів, процентних виплат, дивідендів. Для такого портфеля відношення стабільно отримуваного доходу до ринкової вартості цінних паперів, що входять до його складу, вище за середньоринкове значення. Відповідно ринкова вартість такого портфеля зростає повільно. Портфель доходу формується здебільшого з ощадних сертифікатів, облігацій, привілейованих акцій, казначейських зобов'язань.

3. Портфель ризикового капіталу, - складається переважно з цінних паперів і паїв молодих компаній, що проводять на ринку агресивну стратегію швидкого розширення. Формування такого портфеля має на меті отримання надприбутків за рахунок придбання акцій, приватизаційних паперів, векселів у момент, коли вони різко недооцінені на ринку. До складу такого портфеля можуть входити деривативи, операції з якими проводяться для одержання спекулятивних прибутків за рахунок сприятливих змін у їхній ціні. По суті, це спекулятивний портфель, який формується для перепродажу цінних паперів, тільки-но ринкові ціни на них почнуть зростати. Такий портфель характеризується високим рів­нем ризику.

4. Збалансований портфель має на меті досягнення декількох цілей: нарощування капіталу, отримання високого доходу, під­тримка ліквідності. До складу такого портфеля можуть включа­тися цінні папери зі швидко зростаючою ринковою ціною, високоприбуткові цінні папери. Висока ризикованість таких вкладень компенсується за рахунок придбання низькоризикованих та високоліквідних цінних паперів, що дозволяє знизити сукупний ризик портфеля. Фактично під час формування збалансованого портфеля застосо­вується метод диверсифікації.

У більшості зарубіжних банків менеджмент надає перевагу саме такому портфелю цінних паперів. Прикладом може служити досить швидке розміщення на міжнародних ринках цінних папе­рів урядів України та Росії, деномінованих у доларах США. З погляду зарубіжних інвесторів такі папери є високоризикованими. Але їх дохідність значно перевищує середній рівень дохідності цінних паперів на міжнародних ринках, тому інвестори ризику­ють деякою частиною своїх коштів у надії на отримання високих прибутків. Обсяги вкладень розраховуються так, що в разі реалі­зації ризику (затримки виплат, необхідності реінвестування) втрати не носитимуть доленосного характеру (банкрутство, різке погіршення фінансового стану) для інвестора.

5. Спеціалізований портфель, він формується з огляду не на загальний цільовий критерій, а за окремими критеріями, такими як вид цінних паперів, галузева чи регіональна належність, вид ризику, період обігу. Наприклад, залежно від критерію банк може сфор­мувати такі спеціалізовані портфелі цінних паперів:

- портфель короткострокових цінних паперів;

- портфель середньо- і довгострокових паперів з фіксованим доходом, сформований з облігацій;

- галузевий портфель, який складається з цінних паперів емі­тентів однієї галузі, наприклад, енергетики чи нафтової промис­ловості;

- портфель іноземних цінних паперів;

- портфель державних цінних паперів — облігації уряду та місцевих органів влади, казначейські зобов'язання.

 

Література:

 

1. P.I. Тиркало, І.С. Кравчук. Банківські операції з цінними паперами: Монографія. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 211 с.

2. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. - 4-те вид. - К.: Алерта, 2004. - 500 с.

3. Коваленко М.А., Білінкіс В.М., Сухомлин Л.Є. Операції сучасного комерційного банку: Навчальний посібник. - Херсон: Олді-плюс, 2004. - 472 с.