К.е.н. Бобирь О.І., Матвієць М.В.

Дніпропетровський національний університет

фінансово-економічний механізм управління діяльністю підприємства

В умовах побудови в Україні ринкової економіки ключовим елементом економічної системи стає підприємство. Функціонування українських підприємств відбувається у складних умовах політичної та економічної нестабільності, а тому важливим для підприємства є забезпечення безперебійного функціонування виробництва та фінансово-економічних відносин з державою та партнерами. Цього можна досягти за рахунок удосконалення фінансово-економічного механізму управління підприємством як головного механізму стабілізації його діяльності.

Фінансово-економічний механізм управління підприємством – це цілісна система управління фінансами підприємства, яка призначена для організації взаємодії об’єктів та суб’єктів господарювання у сфері фінансових відносин, формування та використання фінансових ресурсів, забезпечення ефективного впливу фінансової діяльності на кінцеві результати роботи підприємства.

Фінансовий механізм включає такі взаємопов’язані елементи, як фінансові методи, фінансові важелі, правове, нормативне та інформаційне забезпечення.

До фінансових методів відносяться: планування; прогнозування; інвестування; кредитування; самофінансування; оподаткування; система розрахунків; матеріальне стимулювання; страхування; заставні, трастові операції; оренда, лізинг, факторинг; фондоутворення; взаємовідносини з різними суб’єктами та засновниками.

До фінансових важелів належать: прибуток; дохід; амортизаційні відрахування; фінансові санкції; ціна; орендна плата; дивіденди; цільові економічні фонди; вклади; пайові внески; котирування валютних курсів; форми розрахунків; види кредитів; процентні ставки; дисконт.

Правовим забезпеченням фінансово-економічного механізму управління діяльністю підприємства є закони, укази,інші нормативно-правові акти та статут юридичної особи.

Нормативне забезпечення здійснюється за рахунок норми, інструкції, нормативи, методичні вказівки.

İнформаційне забезпечення – це вторинна та первинна інформація, збір та аналіз якої може здійснювати як саме підприємство (аудиторський підрозділ, тощо), так і державні органи (податкова служба, тощо) або треті особи (банки, постачальники, тощо).

Покращити фінансово-економічне управління поточною діяльністю підприємства можна за такими напрямками:

1. Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до завдань розвитку підприємства. Це завдання реалізується через визначення загальної потреби у фінансових ресурсах підприємства на наступний період, збільшення обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, визначення необхідних обсягів формування власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел, управління залученням позичкових фінансових ресурсів, оптимізацію структури джерел формування ресурсного фінансового потенціалу.

2. Забезпечення найефективнішого використання фінансових ресурсів у розрізі основних напрямів діяльності підприємства. Цього можна досягти за рахунок визначення пріоритетних напрямків розвитку виробництва та реструктуризації фінансування самого процесу виробництва. На сьогоднішній день пріоритетними ланками виробництва можна вважати: інноваційні розробки, удосконалення виробничого процесу (збільшення його рентабельності за рахунок впровадження енергозберігаючих технологій та екологічних технологій, направлених на збереження навколишнього середовища), оптимізації маркетингової діяльності на підприємтсві для досягнення зростання об’ємів збуту продукції та розширення споживчих ринків, тощо.

3. Оптимізація грошових потоків підприємства (вхідних і вихідних). Це завдання реалізується шляхом ефективного управління грошовими потоками підприємства в процесі кругообігу його грошових коштів, забезпечення синхронізації обсягів надходження і витрат грошових коштів у кожному періоді, досягнення необхідної ліквідності його оборотних активів.

4. Забезпечення максимізації прибутку підприємства з найменшим рівнем фінансового ризику. Максимізація прибутку досягається на основі ефективного управління активами підприємства, залучення в господарський оборот необхідного обсягу позичкових фінансових ресурсів, вибором найефективніших напрямів операційної та фінансової діяльності, інноваційних розробок, напрвлених на зменшення собівартості продукцій.

5. Забезпечення мінімізації фінансового ризику за очікуваного рівня прибутку. Якщо рівень прибутку підприємства прогнозується заздалегідь, важливим завданням є зниження до рівня мінімально можливого фінансового ризику, за яким гарантується отримання цього прибутку. Така мінімізація забезпечується шляхом диверсифікації видів операційної і фінансової діяльності, а також портфеля фінансових інвестицій; профілактикою мінімізації окремих фінансових ризиків, ефективними формами їх внутрішнього і зовнішнього страхування.

6. Забезпечення відносної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності підприємства і забезпечується формуванням раціональної структури майн та капіталу, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб.

Таким чином, за умови удосконалення фінансово-економічного механізму управління діяльністю підприємства стане можливим досягнення довгострокових цілей як самого підприємства, ьтак і держави, а також стабілізація національної економіки та підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки на світовому ринку.