Літовська І.М.
Перешкоди розвитку підприємництва в Україні та шляхи їх вирішення
Перехід до ринкової економіки
тісно пов’язаний з виникненням і розвитком підприємницького сектора, з
формуванням нових форм господарської діяльності. На етапі завершення переходу до приватної власності, відмови від
примусових неекономічних механізмів залучення людей до праці, реалізації
економічних мотивів і стимулів корисної продуктивної діяльності роль
підприємництва у суспільстві тільки посилюється.
Економічна могутність і безпека держави,
насамперед, визначається життєвим рівнем її населення. Розвиток підприємницької
діяльності спрямований саме на досягнення
такого результату, тому що при низькому життєвому рівні, відсутності
платоспроможного попиту, підприємницька діяльність втрачає свій сенс.
В Україні існує цілий ряд проблем, які перешкоджають
розвитку підприємництва як зовнішніх,
так і внутрішніх.
Для того, щоб сформулювати сутність
перешкод, для початку треба сформулювати чітке визначення суті підприємницької
діяльності. На жаль, визначення підприємництва, що викладене в Законі України
"Про підприємництво", не досить чітке та у повній мірі не відповідає
загальновизнаному у світовій практиці. Підприємництво — це незалежна від
роботодавця діяльність, спрямована на задоволення власних та суспільних
життєвих потреб. Тобто, на відміну від визначення, що подане у згаданому
Законі, підприємцями є власники того чи іншого господарюючого суб'єкта, а не
його управлінський персонал. Звідси випливає, що підприємцем є власник або
співвласник відповідного суб'єкту господарювання, а, отже, існуючі перешкоди на
шляху розвитку підприємництва — це перешкоди у дотриманні прав власності, з
усіма витікаючими звідси наслідками.
Наступною перешкодою розвитку
підприємств є якість створюваної нормативно-правової бази. Деякі закони, які мають
цілком обґрунтовану назву та преамбулу, за своїм змістом не відповідають
поняттю "Закон", бо мають подвійне трактування. Особливо наочно це
видно у комплексі нормативно-правових актів, які визначають систему реєстрації
новостворених підприємницьких структур, оподаткування та контролю за
безпосереднім здійсненням підприємницької діяльності.
Діючий в Україні принцип оподаткування,
на відміну від загальноприйнятого, є принципом оподаткування намірів, а не
результатів діяльності. Мається на увазі, що у нас оподаткуванню підлягає
удаваний, а не реальний прибуток, отже, оподаткуванню піддягають не отримані
реально кошти. Такий підхід дуже стримує розвиток підприємницької діяльності,
бо за несвоєчасну (за законом) сплату податку застосовуються дуже жорсткі
санкції, які здатні розорити будь-кого.
Складність системи оподаткування, що собою являє нестабільне законодавство, високі ставки на ряд податків, велика кількість податків, часті зміни податкової звітності, залишається найсуттєвішими перешкодами в розвитку підприємництва.
Ще однією важливою перепоною в
розвитку підприємницької діяльності є низький рівень економіко-правових знань
тих, хто вважає себе підприємцем або хоче ним стати. Це відображається в наявності різних
інтересів у підприємця і менеджера. Тобто, підприємець (власник) у першу
чергу зацікавлений у отриманні прибутку, і йому не цікаво, як це відбувається,
бо це є проблеми найманого менеджера. Менеджер же, навпаки, у першу чергу
переймається поточними проблемами ефективного керівництва підприємством, його
розвитку, а прибуток власника — це тільки останній, кінцевий результат
ефективної діяльності. Тому у наших конкретних умовах, коли власник
(підприємець) є водночас і менеджером цього підприємства, бажання якнайшвидшого
одержання прибутку будь-яким шляхом перемагає вимоги ефективного управління і
призводить до занепаду підприємства.
Не менш важливе місце займає проблеми низької можливість отримання кредитів, особливо для малого та середнього бізнесу. Це стосується умов отримання кредитів виключно під заставу, методології визначення вартості застави, рівня відсоткових ставок на надані кредити, відсутність механізмів венчурного кредитування та інвестування.
Реформування також потребують процедури реєстрації підприємств, ліцензування, сертифікації та стандартизації продукції, порядок проведення перевірок господарської діяльності тощо.
Отже, основними факторами, які гальмують розвиток підприємницького сектору є:
- організаційно-правові труднощі започаткування бізнесу, особливо на стадії переходу від реєстрації до початку діяльності;
- недоступність кредитних ресурсів як для започаткування, так і ведення бізнесу чи його відновлення, недостатні зв’язки з міжнародними фінансовими організаціями по залученню інвестицій і грантів;
- адміністративні перешкоди у сфері підприємництва;
- неоднозначність та суперечність чинної нормативно-правової бази;
- територіальні диспропорції, тобто концентрація малих підприємств довкола промислових центрів, відсутність їх відділень у районах і селах;
- громіздка система бухгалтерського обліку і звітності;
- недосконалість та обтяжливість системи оподаткування;
- недостатність професійних знань та досвіду тих, хто займається малим і середнім бізнесом.
Найважливіша роль в усуненні вище перелічених перешкод та забезпеченню подальшому розвитку підприємництва віддається державі. Перш за все необхідно реформувати законодавчу базу, зокрема податкову, що забезпечило б більш прозоре та ефективніше здійснення підприємницької діяльності.
Держава повинна сприяти розвитку фінансового сектора, становленню фінансових інституцій для кредитування підприємств, розвитку гарантування кредитів лізингу обладнання, що забезпечило б вирішення проблеми фінансування підприємств.
Реформування податкової системи повинно передбачати запровадження простої системи нарахувань та сплати податків, скорочення кількості податків, удосконалення системи обчислення податкових зобов’язань, скасування пільг для привілейованих підприємств тощо.
Держава повинна забезпечити підвищення якості управління, тобто гарантування безпеки, забезпеченість виконання договорів, зменшення адміністративних та інших бар’єрів через забезпечення реалізації відповідного законодавства на місцевому рівні при його стабільності протягом 3-5 років.
Спрощення системи отримання дозволів та реєстрації передбачає підвищення ефективності роботи “єдиних вікон” шляхом здійснення більш жорсткого контролю за їх діяльністю.
Особливе значення держава повинна приділяти розвитку малого та середнього бізнесу шляхом удосконалення чинного законодавства, збереження спрощеної системи оподаткування для суб’єктів малого підприємництва. Суттєву роль у фінансовій підтримці підприємництва мають відігравати фонди підтримки підприємництва.
Отже, в Україні на сьогоднішній день є багато проблем, що перешкоджають розвитку вітчизняного підприємництва, вирішення яких забезпечить підвищення ефективності підприємницької діяльності, забезпечить розширення підприємницького сектора, зменшення тіньового сектору. Основну роль у цих перетворення повинна відіграти держава.
Література:
1.
Бондарь Н.В.
Проблемы эффективной деятельности субьектов малого бизнеса в Украине на этапе
проведения экономических реформ // Економіка. Фінанси. Право. – 2003. - №2. –
65 с.
2.
Вдовиченко
І.А. Проблеми розвитку підприємництва в Україні // Формування ринкових відносин
в Україні. – 2004. – №7. – 20 с.
3.
Онищук Я.В.
Фінансове забезпечення діяльності малого і середнього бізнесу // Фінанси
України. - 2003. – №7. – 51 с.
4.
Смовженко Т.С.
Державна політика сприяння розвитку підприємництва. – Львів: НАНУ. – 2001. –
461 с.
5.
Сучасні
проблеми розвитку підприємництва. Збірник наукових праць. – К.: КНТЕУ. – 2000.
– 465 с.