Г. П. Марусик

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Стан мікробіоценозу мигдаликів у хворих на фолікулярну та катаральну ангіни

З’ясовано, що піднебінні мигдалики, на відміну від інших лімфоїдних скупчень, крім здійснення бар’єрної функції, здатні ще активно всмоктувати інфекційний матеріал за допомогою, так званого, помпового механізму. Розташування органа на перехресті входу до дихального і травного шляхів забезпечує імунний контроль практично за всіма мікробами, що потрапляють в організм людини і можуть стати потенційним джерелом ендогенних інфекцій. Тому необхідне ретельне і детальне вивчення мікрофлори верхніх дихальних шляхів, провідних збудників, асоціантів та з’ясування шляхів формування дисбіотичних змін з метою розробки лікувальної тактики.

Мета дослідження. Вивчити видовий склад та популяційний рівень мікрофлори, що персистує на лімфоїдних скупченнях, асоційованих із слизовою оболонкою ротоглотки, та на цій основі встановити провідних збудників фолікулярної та катаральної ангіни.

Матеріали та методи. Клінічне обстеження та подальше спостереження проведено у 23 хворих на фолікулярну (17 пацієнтів) та катаральну (6 пацієнтів) ангіну, та 17 практично здорових осіб. Тип запального процесу встановлювали за клінічними ознаками (катаральна ангіна характеризувалася набряком і яскравою гіперемією піднебінних мигдаликів, їх гіпертрофією, відсутністю нашарувань, помірною вираженістю загальних симптомів, незначною інтоксикацією). Фолікулярна ангіна відрізнялася наявністю під гіперемійованою слизовою оболонкою множинних нагноєних фолікулів білого і жовтого кольору, що утворюють на поверхні мигдаликів картину „зоряного неба”, інфільтрацією тканин ротоглотки, збільшенням та болючістю реґіонарних лімфатичних вузлів, супроводжувалася більш тяжким перебігом у порівнянні з катаральною (підвищення температури тіла до високих цифр (39-40⁰С), озноб, головний біль, біль в горлі, інколи - ломота в суглобах).

Серед 23 хворих віком від 18 до 44 років, пацієнтів чоловічої статі було 14 (60,8%), жіночої – 9 (39,2%).

Результати дослідження та їх обговорення. У практично здорових людей відповідного віку, які протягом 6-12 місяців не хворіли запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів, константними мікроорганізмами, що персистують на лімфоїдних скопиченнях, асоційованих із слизовою оболонкою ротоглотки, є лактобактерії, біфідобактерії та слинний стрептокок, часто зустрічаються пропіоновокислі бактерії, нечасто – стрептокок, що зеленить, золотистий та епідермальний стафілококи, бранхамели.

Інша картина видового складу мікроорганізмів, що персистують на лімфоїдних скопиченнях, асоційованих із слизовою оболонкою ротоглотки, спостерігаються у хворих на фолікулярну та катаральну ангіни. Так, у хворих на фолікулярну ангіну настає елімінація із лімфоїдних скупчень анаеробних фізіологічно корисних біфідобактерій, які формують колонізаційну резистентність слизової оболонки; слинного стрептокока, пропіоновокислих бактерій та у більшості хворих – лактобактерій.

На фоні елімінації з поверхні лімфоїдних скупчень, асоційованих із слизовою оболонкою ротоглотки, у пацієнтів із фолікулярною ангіною настає контамінація цього біотопу стрептококом, що зеленить, золотистим та сапрофітним стафілококами, ешерихіями, ентерококом, моракселами, бранхамелами, нейсеріями та дріжджоподібними грибами роду Candida. В результаті таких змін константним мікроорганізмом стає тільки стрептокок, що зеленить. Часто зустрічаються умовно-патогенний золотистий стафілокок, катаральна бранхамела та дріжджоподібні гриби роду Candida, а зустрічаються нечасто умовно-патогенні епідермальний і сапрофітний стафілококи, кишкова паличка, ентерокок, мораксели, нейсерії та автохтонні облігатні лактобактерії.

Інші можуть сприяти активності або навпаки (антагоністично активні асоціанти). З метою визначення провідного збудника проведені дослідження, направлені на встановлення популяційного рівня мікроорганізмів, що виявляються на лімфоїдних скопиченнях, асоційованих із слизовою оболонкою ротоглотки, у хворих на фолікулярну та катаральну ангіни.

У хворих на фолікулярну ангіну у сформованому мікробіоценозі провідна роль належить стрептококу, що зеленить, стафілококам, бранхамелам та дріжджоподібним грибам роду Candida.

У мікробіоценозі лімфоїдних скупчень, асоційованих із слизовою оболонкою ротоглотки, у хворих на катаральну ангіну провідне значення мають стрептокок, що зеленить, стафілококи, лактобактерії та бранхамели.

Таким чином, мікрофлора лімфоїдних скупчень (периферійних органів системи імунітету), асоційованих із слизовою оболонкою ротоглотки, у хворих на фолікулярну та катаральну ангіни за видовим складом та популяційним рівнем має особливості і відрізняється у залежності від захворювання.

Таким чином, провідними збудниками фолікулярної ангіни встановлені стрептокок, що зеленить, золотистий стафілокок, бранхамели, ешерихії та ентерокок, а катаральної ангіни - стрептокок, що зеленить, і золотистий стафілокок.

Висновки

1. Фолікулярна та катаральна ангіни розвиваються на фоні порушеного видового складу та популяційного рівня мікроорганізмів лімфоїдних скопичень, асоційованих із слизовою оболонкою ротоглотки, що характеризується елімінацією біфідобактерій, лактобактерій, слинного стрептокока, пропіоновокислих бактерій та контамінацією цього біотопа умовно-патогенними стрептококами, стафілококами, ентерококами, ешерихіями, бранхамелами, дріжджоподібними грибами роду Candida та іншими мікроорганізмами, які часто досягають високого популяційного рівня.

2. Провідними збудниками фолікулярної ангіни виявлені стрептокок, що зеленить, (у 52,9% пацієнтів), золотистий стафілокок (у 23,5%), бранхамели, ешерихії та ентерококи; катаральної ангіни - стрептокок, що зеленить, (у 83,3%хворих) та золотистий стафілокок.

Перспективи подальших досліджень. Одержані результати є вихідними даними для діагностики та розробки лікувальної тактики фолікулярної та катаральної ангін.

Література

1. Белов Б. С. Ангина – стрептококковый тонзиллит: клинико-диагностические аспекты и подходы к антибиотикотерапии // Клин. антибиотикотерапия. – 2004. – № 2. – С. 4-9.

2. Бочков Н. А. Симбиотическая микрофлора глотки и ее роль в резистентности организма к инфекциям // Журн. микробиол.– 1999.– №3.– С. 8-14.