Саєнко Н.С.

Національний технічний університет України

“Київський політехнічний інститут”

Вивчення іноземної мови як фактор інтелектуального розвитку студентів

 

         Успішне інтегрування України в політичне, бізнесове і освітянське середовище світу вимагає від фахівців будь-якої галузі володіння іноземними мовами на рівні, достатньому  для ефективного функціонування в професіональній і повсякденній сфері. Курс навчання іноземних мов для студентів ВНЗ відповідно до сучасних тенденцій, декларованих в Загальноєвропейських Рекомендаціях з мовної освіти (1), має чітко виражену професійну спрямованість, деталізовану в Типовій і Рамковій програмах з іноземних мов для професійного спілкування (2,3).

Принцип  професійної спрямованості курсу іноземної мови повинен узгоджуватися з такими важливими компонентами навчального процесу як всебічний інтелектуальний і психічний розвиток особистості, здатної до активної участі у плануванні та реалізації пізнавальної діяльності, самоосвіти і саморегулювання. Практична мета навчання іноземних мов для професійного спілкування визначає головний зміст навчального процесу, який полягає у формуванні у студентів іншомовно-мовленнєвої компетенції, в ході якого вирішуються завдання виховного, освітнього і розвиваючого характеру. Однією з умов успішного здійснення таких завдань є організація навчально-виховного процесу на оптимальному рівні з урахуванням різних факторів, що впливають на хід і результати навчання. Оптимальна організація навчання іноземних мов у вищій школі передбачає гнучке управління цим процесом, яке дозволяє своєчасно вносити необхідні зміни в хід навчальної діяльності та забезпечує зворотній зв’язок на постійній операційний основі, який виступає у формі контролю. В цьому аспекті головне завдання вищої школи полягає у створенні умов для вирішення подвійної задачі: одночасно із засвоєнням базових знань, формуванням базових навичок і вмінь практичного користування іноземною мовою студенти технічних і гуманітарних немовних спеціальностей повинні навчитися самостійно оволодівати новими знаннями та іншомовною інформацією, навчитися вчитися, виробити потребу в навчанні впродовж всього життя. З огляду на практичний результат такий підхід до навчання іноземної мови сприятиме формуванню дипломованого фахівця  з інноваційним типом мислення, здатного до інноваційного типу діяльності. Практичне володіння іноземною мовою на рівні, достатньому для вільної усної та письмової професійної та повсякденної комунікації, є не тільки невід’ємним компонентом успішного функціонування в багатоманітному полі професійної діяльності, а й становить важливу складову самодостатності сучасної особистості. Умовою формування такої особистості виступає зсув наголосу з інформаційного навчання на навчання, що розвиває.

Під загальним розвитком особистості студента в педагогічній психології розуміють різнобічний розвиток психічної діяльності. Загальний розвиток в цьому сенсі відрізняється від розумового тим, що охоплює не тільки пізнавальні процеси, але також волю і почуття. У визначенні критеріїв розумового розвитку студентів слід пам’ятати, що такий розвиток характеризується сукупністю ознак зовнішніх, більш поверхневих, і внутрішніх, більш глибоких. Перший пласт, який легко піддається виявленню, включає знання, розміри їхніх запасів і ступінь організованості в системи. Другий пласт становить володіння методами, прийомами розумової діяльності. Найглибший пласт представляють сформовані якісні характеристики розуму, такі як активність, самостійність, продуктивність, гнучкість, критичність(4, с.17).

Характерною особливістю розвиваючого навчання є те, що розумовий розвиток студента відбувається паралельно і в ході засвоєння певної навчальної дисципліни, зокрема іноземної мови, за умови відповідно правильної організації навчального процесу. В цьому плані засвоєння іноземної мови розглядається як формування іншомовної комунікативної компетенції, яка становить суто індивідуальне явище. Більш того, така компетенція може варіюватися в однієї людини в різних видах мовленнєвої діяльності, що підтверджує положення про те, що відповідно до наявності чотирьох видів мовленнєвої діяльності (читання, говоріння, аудіювання, письмо) існують чотири види комунікативної компетенції. Формування комунікативної писемної компетенції  у навчанні іноземної мови професійного спрямування передбачає розвиток навичок і вмінь професійно-орієнтованого письма, як складної репродуктивної та продуктивної мовленнєвої діяльності, обумовленої професійними потребами, яка представляє собою специфічну форму опосередкованого текстом вербального письмового спілкування, головна мета якого полягає в продукуванні та подальшому цільовому використанні мовно-композиційних форм для фахової, суспільно-політичної та самоосвітньої діяльності спеціаліста. Під час навчання якісні характеристики комунікативної компетенції іншомовного письма і, відповідно якісні характеристики розумового розвитку студента змінюються під впливом розширення інтелектуально-пізнавальної, соціально-комунікативної, особистісної та інших сфер діяльності, в яких інтегрується іншомовна комунікативна компетенція і які визначаються мовленнєвою діяльністю людини. В методиці викладання іноземних мов визначають три рівні розвитку комунікативної компетенції: початковий, середній і високий. Така стратифікація базується на специфічних особливостях індивідуальних когнітивних процесів, які лежать в основі успішного формування і реалізації мовленнєвого спілкування в різних його формах.

            Серед основних психологічних механізмів професійно-орієнтованого письма (повний огляд і аналіз яких не є метою даної статті) важливе місце займає пам’ять як попередній мовний досвід. Головними механізмами пам”яті виступають процеси закарбування, збереження і відтворення, які незважаючи на тісний взаємозв’язок зберігають свою відносну самостійність. Основним для передбачення труднощів засвоєння навчального матеріалу і продукування нових мовних форм вважається закарбування. В залежності від характеру закарбування розрізняють довільне і мимовільне запамятовування. Для успішного відтворення засвоєного матеріалу необхідне максимально важливе співпадання умов закарбування і умов відтворення.

         Особливе місце серед психологічних механізмів, суттєвих для реалізації професійно-орієнтованого письма належить увазі. Увага дає можливість пріоритетно відображати одні предмети і явища дійсності та одночасно відволікатися від інших, менш суттєвих в ситуативному плані. Успішне вирішення завдань іншомовного письма залежить від розвитку таких властивостей уваги, як стійкість, концентрація, переключення, обсяг, розподіл і вибірковість. До того ж важливим для вирішення проблем навчання письма і розумового розвитку студентів є врахування наявності двох видів уваги: довільної і мимовільної.

 Формування і письмове формулювання власної думки потребує оволодіння механізмами вербального мислення.  Для цього необхідно розробляти спеціальні завдання з чіткими інструкціями, спрямованими на розвиток відповідних психологічних процесів до рівня переходу їх в особистісні характеристики, що дозволить використовувати їх не тільки для письма, а й в інших видах навчальної та професійної діяльності студентів. При укладанні системи вправ слід передбачати опору на розумову діяльність студентів і послідовно представляти три складові: думку, як предмет діяльності письма; умовивід, як продукт діяльності письма; смислове рішення, як  одиницю діяльності письма.

Навчання іншомовного писемного мовлення на технічних і гуманітарних немовних факультетах ВНЗ має забезпечити студентам можливість іншомовно-мовленнєвого спілкування в трьох сферах: повсякденній, спеціальній (фаховій) та загальноосвітній (країнознавчій). Відповідно до цього зміст навчання іншомовного письма складається з таких основних компонентів:

1)сфери комунікативної діяльності, теми, проблеми, ситуації спілкування, комунікативні та соціальні ролі, мовленнєвий матеріал (мовно-композиційні форми як продукт іншомовної діяльності);

2) мовний матеріал (лексичний, граматичний) і навички оперування ним;

3) мовленнєві вміння, які визначають рівень володіння іншомовним письмом як засобом спілкування;

4) навчальні вміння, які формують стратегію студента для засвоєння іноземної мови: вміння, пов’язані з інтелектуальними процесами і вміння, пов’язані з організацією навчальної діяльності;

5) система соціокультурних знань, навичок і вмінь вербальної і невербальної поведінки носіїв мов міжнародного спілкування, яка покликана розвивати у студентів здатність використовувати іноземну мову як інструмент взаємодії в діалозі культур і цивілізацій сучасного світу.

Ефективна реалізація змісту професійно-спрямованого навчання в немовному ВНЗ потребує ширшого застосування таких підходів, які є центрованими на студенті з його інтересами, його потребами як суб’єкта навчальної діяльності і як суб’єкта майбутньої професійної діяльності, на фаховому змісті навчання, на взаємодії студентів, на вирішенні проблемних питань тощо. Одним з таких підходів, який довів свою продуктивність, є інтеракційний підхід до навчання, оскільки основу комунікативної компетенції становить інтеракційна природа спілкування. В інтеракційному навчанні значна увага приділяється парній та груповій роботі, використанню автентичних мовних одиниць в ситуаціях реального мовлення, практиці усного спілкування через спонтанне висловлювання під час вирішення комунікативних поза лінгвістичних завдань, письмовому спілкуванню з реальними, а не уявними адресатами.

         Навчання писемного мовлення в інтеракційному підході спирається на такі принципи:

● орієнтування на досконалість техніки творчого писемного мовлення (чітко визначати мету і головну ідею; брати до уваги рівень, інтереси та інші характеристики можливого адресата; планувати своє письмове висловлювання і дотримуватися складеного плану; використовувати всі можливості для зворотного зв’язку; застосовувати широкий діапазон мовних структур; декілька разів перевіряти написане з метою вдосконалення);

● додержання рівності в розподілі уваги між процесом написання і власне продуктом писемного мовлення (текстом);

● поєднання навчання письма та інших видів мовленнєвої діяльності, особливо читання;

● застосування автентичних письмових мовленнєво-композиційних форм;

● формування навичок писемного мовлення на етапах підготовки, проектування, перевірки, доопрацювання. 

         Застосування принципу інтеракційного навчання сприяє  ефективному і швидкому розвитку іншомовної комунікативної компетенції студентів і одночасно забезпечує умови для зростання інтелектуального потенціалу найбільш активного і дієвого прошарку суспільства, який формують випускники вищих навчальних закладів країни.

 

Література:

1.     Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання/науковий редактор українського видання доктор пед.наук, проф. С.Ю.Ніколаєва. – К.:Ленвіт,2003. – 273 с.

2.     Програма з англійської мови для професійного спілкування. – К.:Ленвіт, 2005. –119 с.

3.     Рамкова програма з німецької мови для професійного спілкування. – К.:Ленвіт, 2006. -   90 с.

4.     Менчинская Н.А. Проблемы учения и умственного развития школьника. Избранные психологические труды. – М., Педагогика, 1989. – 224 с.