Коваленко О.К

Донбаська державно машинобудівна академія, Україна

Труднощі формування сучасної облікової політики та напрямки подолання їх

У країнах з розвиненою ринковою економікою „облікову політику”, як поняття було введено до практики обліку ще у 1975 році із прийняттям Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 „Розкриття облікової політики”. На Україні поява „облікової політики” пов’язана з трансформацією бухгалтерського обліку у відповідності до міжнародних стандартів, що повинно було зробити фінансову звітність вітчизняних підприємств більш „прозорою”, і сприятиме залученню іноземних інвестицій до України, а саме з набуттям чинності Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-XIV. Відповідно до цього закону – „Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності”.

Виходячи з міжнародної практики, облікову політику визначають, як один з найважливіших елементів управління фінансово-господарською діяльністю підприємства. Тобто до причин формування облікової політики окрім переходу України на національні стандарти бухгалтерського обліку в основі яких лежать міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, можливо віднести також:

- з введенням в дію П(С)БО у вітчизняних підприємств з’явилась можливість альтернативного вибору організації обліку. Виникає можливість вибору методу амортизації основних засобів і нематеріальних активів, методів оцінки запасів, обліку витрат на виробництво, способів оцінки активів тощо. Обраний варіант ведення обліку набуває чинності після затвердження наказу про облікову політику підприємства;

- у ринкових відносинах важливим є знання потреб ринку і стану ринкової структури, в якій діє підприємство для досягнення позитивних результатів. Головна роль у цьому процесі відводиться фінансової звітності, яка є кінцевим етапом формування облікової політики та індикатором конкурентоспроможності, потенціалу й гарантованості економічних інтересів;

- особливістю ринкових відносин є збільшення кількості користувачів фінансової інформації, бо кожне підприємство хоче зайняти найвигідніше місце на ринку для збільшення прибутку. Для цього повинна бути розроблена стратегія. У цьому випадку в дію вступає управлінський облік, який забезпечує збір та аналіз інформації, на підставі якій будуть розроблені бізнес-плани, які сприяють досягненню встановлених цілій.

З цього бачимо, що діапазон облікової політики достатньо широкий і є питання, які безпосередньо не стосуються бухгалтерського обліку, тому думка про те, що розробка облікової політики цілком полягає на головного бухгалтера або на його підрозділ є невірною, і доречним є створення спеціальної комісії за участю різнопрофільних спеціалістів, а головний бухгалтер може виступати як ініціатор питань до розгляду. Створена комісія за участю всіх спеціалістів на засіданні приймають рішення щодо облікової політики. Облікова політика має вигляд наказу керівника або власника підприємства та набуває юридичної сили з дня його підписання і є обов’язковим для виконання всіма службами підприємства.

Також до неналежної організації облікової політики підприємства можна віднести, недостатню увагу керівники підприємств до формування облікової політики. Процес формування облікової політики на багатьох підприємствах є формальним і вузькоспрямованим, обмежується комплексом основних стандартів обліку і звітності, механічно переписаних із законодавчих актів. Але ж ринкові методи господарювання потребують наукового підходу, грамотної кадрової політики, глибоких маркетингових та аналітичних досліджень, досвіду та інтелекту працівників.

Можливо таке ставлення викликано не достатньо стійкими товарними та фінансовими ринками, нестача фінансових ресурсів примушує господарюючі суб’єкти в збиток своїм планам, працювати за правилами інвесторів, постачальників сировини, енергоресурсів та ін.. Також проблемою є те, що недостатній опит використання можливостей управлінського обліку, який має як специфічні, так і загальні принципи управління. Виникає також багато організаційних проблем, тому що згідно з пунктом 5 статті 8 Закону „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” право встановлення облікової політики підприємства цілком і повністю полишає на розсуд суб'єкта господарювання, але не встановлює чітких правил щодо формування та реалізації облікової політики. Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та із урахуванням особливостей своєї діяльності й технології обробки облікових даних; розробляє систему і норми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю за господарськими операціями, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу й технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, із подальшим включенням їх показників до фінансової звітності підприємства. В той же час, в Законі не оговорюється ступінь здійснення свободи принципів, методів і процедур.

Проаналізував рамки законодавчої бази відносно формування облікової політики підприємства з одного боку, та відношення до цього процесу господарюючого суб’єкта, можна зробити певний висновок: часи, коли визначення облікової політики на підприємстві обмежувалось механічним переписування стандартів бухгалтерського обліку, повинні минути назавжди. Необхідно переосмислити роль управлінського обліку у формуванні облікової політики, бо саме він має певний вплив на процеси господарювання. Для вирішення організаційних проблем необхідно розробити рекомендації, які повинні ідентифікувати і описати принципи обліку та методи використання тих принципів, які суттєво впливають на визначення і зміну фінансового стану та результати діяльності.

Література

1 Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996-XIV

2 Галасюк В.В. Новое – это хорошо забытое старое, или о необходимости использования «правовой концепции» при определении понятия «активы»//Бизнес. Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации.– 2000.- № 29.- С. 62-65.

3 Сторожук О. Тенденції розвитку і проблеми реформування облікової політики// www.ccf.com.ua