Тетяна Семенівна Стубайло

Кандидат економічних наук, доцент кафедри банківської справи.

М. Тернопіль, Тернопільський національний економічний університет

«Экономические науки»

1.Банки и банковская система.

Конкуренція в банківській справі

Актуальність підвищення ефективності діяльності комерційних банків має виняткове значення в період формування, становлення та розвитку вітчизняного кредитного ринку. Реформа в банківській сфері випереджає перетворення в інших сферах економіки. Посилення конкуренції між депозитними установами, поява конкурентів - небанківських установ, відтік вкладів із банків внаслідок розвитку ринку цінних паперів призвели до необхідності використання банками нових фінансових інструментів забезпечення стійкості та більш гнучкого реагування на можливі ризики. Розвиток інформаційних технологій і засобів комунікацій призводить до розширення територіальної сфери діяльності фінансово-кредитних інститутів. Розширення спектру банківських продуктів посилює диверсифікацію банківської індустрії, що посилює конкуренцію між банками. Перехід української банківської системи від одно- до дворівневої і від державної банківської монополії до ринкової конкуренції висунуло проблему конкуренції в банківській справі на одне з перших місць. В самому загальному вигляді конкуренцію можна визначити як суперництво ринкових суб’єктів, зацікавлених в досягненні однієї і тієї ж мети. Такими ринковими суб’єктами являються або продавці, або покупці. Характерні ознаки конкуренції наступні:

- існування ринків з альтернативними можливостями вибору для покупців (продавців);

- наявність певної кількості покупців (продавців), що змагаються між собою і використовують різні інструменти ринкової політики.

Аналогічно банківська конкуренція - це процес, що здійснюється в динаміці суперництва комерційних банків та інших кредитних інститутів, в ході якого вони прагнуть забезпечити собі стійкий стан на ринку кредитів і банківських послуг. Сферою банківської конкуренції є банківський ринок. Його специфіка полягає в тому, що це - дуже складне утворення, що має стійкі границі, які складаються з багатьох елементів. Банківська конкуренція поняття досить умовне, оскільки конкурують на банківському ринку не тільки банки. Навіть у фінансовому секторі цього ринку можна виділити декілька рівнів конкурентної боротьби. Основний рівень - конкуренція між комерційними банками, які традиційно поділяються на універсальні і спеціалізовані. Нарівні з суперництвом між комерційними банками в сучасних умовах все більш серйозну конкуренцію вони зазнають з боку небанківських кредитно-фінансових інститутів (страхові компанії, фінансові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди, компанії із випуску кредитних карток та інші), а також зі сторони не фінансових організацій (пошта, торгові будинки, підприємства автомобільної промисловості тощо). Крім цих рівнів конкуренції, можна виділити ще два підрівні: а) індивідуальна конкуренція, при якій конкурентами є окремі кредитні інститути; б) групова конкуренція, при якій в якості конкурентів можуть виступати групи споріднених кредитних інститутів.

Банківська справа - це не окрема галузь, а сфера економіки, що включає в себе багато різноманітних галузей. З точки зору окремого кредитного інституту банківські галузі виступають в якості ринків збуту. Сучасні комерційні банки функціонують в ролі продавців чи покупців практично у всіх ринкових секторах. Щоб це твердження виглядало більш обґрунтовано, розглянемо ринкову систему з точки зору об’єктів купівлі-продажу (див. табл. 1).

У неї входять наступні сектори:

1. Ринок засобів виробництва і виробничих послуг. На нього комерційні банки виходять в ролі продавців банківських для підприємств, фінансування посередників, а також в ролі покупців виробничих ресурсів.

Таблиця 1.Банківські ринки.

Банківські ринки	Призначення
Ринок засобів виробництва і послуг.	Розрахункове обслуговування, ведення рахунків, управління фінансами корпорацій, кредитування виробничих об’єктів, придбання офісного обладнання.
Ринок предметів споживання і споживчих послуг.	Видача позик на споживчі цілі, організація прийомів в рамках роботи з громадськістю.
Ринок праці.	Поновлення чи перекваліфікація свого персоналу.
Ринок інтелектуально-інформаційного продукту.	Фінансове консультування, програмне забезпечення для ЕОМ.
Ринок нерухомості.	Іпотечне кредитування, придбання земельних ділянок і приміщень для офісу, реалізація застави із неповерненого іпотечного кредиту.
Фінансові ринки.	Купівля тимчасового права на грошові ресурси в своїх вкладників та його продаж.
Ринок цінних паперів.	Купівля-продаж цінних паперів.
Ринок валют і дорогоцінних металів	Купівля-продаж валют та дорогоцінних металів.

2. Ринок предметів споживання і споживчих послуг. Тут банки виступають як фінансові посередники, але деколи і як покупці.

3. Ринок праці. Він являється цільовою областю кадрової політики банків, яким неминуче приходиться час від часу поновлювати чи перекваліфіковувати свій персонал, виходячи на цей ринок в якості покупців.

4. Ринок інтелектуально-інформаційного продукту. На ньому банки можуть діяти і як продавці банківських послуг, і як покупці ресурсів.

5. Ринок нерухомості. Тут банки виступають частіше всього як фінансові посередники і лише, відносно рідко, як покупці чи продавці.

6. Фінансові ринки. У цій сфері банки являються одними із головних діючих осіб. З однієї сторони, банки купують тимчасові права на грошові ресурси в своїх вкладників, з іншої - виступають як продавці при видачі позик.

7. Ринок цінних паперів. Виконуючи доручення клієнтів, а також з власної ініціативи банки здійснюють купівлю-продаж цінних паперів і виконують почергово то роль продавців, то роль покупців.

8. Ринок валют і дорогоцінних металів. Роль банків на цьому ринку аналогічна їх ролі на ринку цінних паперів.

Банківська конкуренція поняття досить умовне, оскільки конкурують на банківському ринку не тільки банки. Навіть у фінансовому секторі цього ринку можна виділити декілька рівнів конкурентної боротьби. Основний рівень - конкуренція між комерційними банками, які традиційно поділяються на універсальні і спеціалізовані. Раніше між цими видами існувала чітка межа. По-перше, це було пов’язано з тим, що для більшості операцій встановлювались законодавчі обмеження. Однак, останнім часом у багатьох країнах в умовах посилення банківської конкуренції все більше проявляється тенденція до універсалізації банківської діяльності.

Банківська система України дуже монополізована, тому посилення конкуренції в банківському секторі повинно привести до зменшення розриву між депозитними та позичковими ставками, поліпшення якості всіх банківських послуг. Аби посилити конкуренцію, необхідно:

а) збільшити мінімальний розмір статутного капіталу існуючих банків. Різке підвищення розміру статутного капіталу приведе до того, що банкам доведеться залучати новий капітал або зливатися. Цю проблему доцільніше вирішувати шляхом ліцензування банківських операцій залежно від розміру статутного капіталу;

б) запровадити антимонопольні закони щодо банківської діяльності на більш віддалену перспективу;

в) сприяти процесу реструктуризації банків, у результаті якої великі банки можуть подрібнюватись, а невеликі і середні - зливатися.

Якщо меншим банкам, що виникнуть у результаті цього процесу, доведеться надалі злитися з одним або кількома іншими комерційними банками, то відповідне поєднання активів, філіалів та досвіду могло б привести до створення потужних та надзвичайно конкурентноспроможних банків.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Прізвище, ім’я, по-батькові: Стубайло Тетяна Семенівна

Місце роботи: Тернопільський національний економічний університет

Посада: доцент кафедри банківської справи

Науковий ступінь: кандидат економічних наук.

Домашня адреса: 46027 м.Тернопіль, вул. Громницького 2/120

Тел. дом. (80352) 43-25-53

моб. 8-097-47-35-192

e-mail: andrijamir@yahoo.com