Шуманова Ю. О.

Одеський національний політехнічний університет, Україна

Державне забезпечення інноваційного розвитку підприємств енергетичного комплексу

Інноваційним процесам належить визначальна роль в економіці держави взагалі та в енергетичному секторі зокрема. Сьогодні інноваційний напрям розвитку є базовою стратегією для бізнесу, де знання разом з соціальним капіталом створюють конкурентні переваги окремих країн та регіонів в більшому ступеню ніж їх природні ресурси. Інноваційні процеси стають головним джерелом економічного зростання, особливо в контексті сучасної парадигми сталого розвитку та обмеженості природних ресурсів (в тому числі і енергетичних). Головна роль у втіленні саме такого шляху розвитку безумовно належить державі особливо в енергетиці, де є значна частка природних монополій.

Досвід передових країн світу доводить, що корінна структурна перебудова економіки виявилася успішною лише там, де була зроблена ставка на ефективне використання світових науково-технічних досягнень і активну державну політику їх освоєння.

Упродовж останніх років робляться численні спроби надати інноваційній діяльності в Україні статус одного із пріоритетів державної політики. За роки незалежності в Україні було прийнято близько двохсот державних програм за різними напрямами розвитку. Втілення більшості з них держава не розпочинала.

Енергетична галузь України, як одна із системоутворюючих галузей економіки України, яка має важливе значення в системі національної безпеки, є і однією з найбільш технічно відсталих та економічно малоефективних. Як приклад можна навести такі показники: в тепловій енергетиці більш ніж 95% енергоблоків вже відпрацювали свій розрахунковий ресурс, а 73% - перевищили граничний. До 2005 року кількість обладнання в електроенергетиці з терміном експлуатації 30 та більше років буде складати біля 80%. На жаль, подібне становище і в інших галузях ПЕК України.

Слід визначити, що національна економіка має ряд особливостей, які визначають своєрідність та неповторність функціонування і розвитку національного енергетичного комплексу, зокрема:

- неприпустимо жорстка залежність національної економіки і енергетичного комплексу від імпорту енергоресурсів, що за відсутності реальних шляхів диверсифікації створює загрозу національній безпеці;

- характерні для теперішнього часу низька надійність, високі витрати на обслуговування і підтримку в робочому стані застарілих технологій і зношеного устаткування, зокрема енергетичного;

- продовження скорочення чисельності населення при ускладненні демографічних чинників, що викликає необхідність підвищення ефективності національних технологій та використання енергії для забезпечення довгострокового зростання продуктивності праці у всіх сферах виробництва;

- інспірований у середині 2005 року диспаритет цін на паливо і енергію, які значно відрізняються від рівня і структури цін світового ринку та провокує можливість утворення небезпечної внутрішньої соціальної напруженості, якщо забезпечення енергією і ціни на неї не будуть пов’язані зі зростанням доходів населення. Відсутність чіткої цінової політики перешкоджає впровадженню енергозберігаючих заходів та обмежує ринкову привабливість енергетичних компаній;

- постійний суттєвий дефіцит інвестиційних ресурсів, який визначає ступінь успішного розвитку і модернізації ряду галузей енергетичного комплексу та національної економіки в цілому.

Таким чином, як основа стратегії економічного і соціального розвитку країни завдання зростання національного валового продукту і досягнення принаймні світових стандартів рівня життя українців може бути здійснене тільки в результаті радикального перегляду існуючих уявлень про шляхи розвитку національної економіки і насамперед національного енергетичного комплексу.

Існує кілька можливих напрямків розвитку завдань паливно-енергетичного комплексу, серед яких такі:

- пошук перспективних нових джерел енергії;

- інновації та підвищення рівня технологій в енергетичній галузі;

- впровадження енергозберігаючих заходів;

- диверсифікація імпорту енергетичних ресурсів, зокрема нафти.

Для забезпечення енергетичної незалежності України необхідно визнати пріоритетними завданнями діяльності органів законодавчої та виконавчої влади розвиток інноваційної системи у науково-технологічній сфері енергетичного спрямування, створення сприятливих нормативно-правових і законодавчих умов для розроблення і реалізації інвестиційних проектів в галузі виробництва, постачання та споживання енергії.

Необхідне забезпечення всебічної підтримки з боку Верховної Ради та Уряду України науковим закладам у проведенні фундаментальних та прикладних наукових досліджень і розробок, спрямованих на забезпечення технологічного розвитку електроенергетичної галузі України, в тому числі виробництва високотехнологічної продукції енергетичного машинобудування, електротехніки та приладобудування на інноваційній основі, сприяння першочерговій реалізації інноваційних проектів, спрямованих на суттєве поліпшення енергозабезпечення та енергозбереження, зниження енергоємності та ресурсовитратності енергетичного виробництва, і, як передумови інноваційного розвитку, забезпечення інтеграції у європейський і світовий енергетичний простір вітчизняної освіти, науково-технологічної та виробничої сфери в галузі енергетики, адаптацію законодавства, нормотворчих документів та стандартів України енергетичного спрямування до стандартів ЄС.

Активізувати процес впровадження інноваційних проектів має сучасний механізм надання пільг (у тому числі податкових) промисловим підприємствам.

Форми підтримки інноваційного підприємства можуть бути різними: встановлення податкових канікул, фінансування частини науково-прикладних досліджень за рахунок держбюджету чи позабюджетного фонду, державне замовлення інноваційної продукції тощо.

Література

1. Пабат А. Економічні та інноваційні чинники розвитку національного енергетичного комплексу // Економіст. – 2007. – №2. – С.36-38.

2. Чеберкус Д. Системні підходи до державного регулювання інноваційного розвитку України в умовах глобалізації // Економіст. – 2007. – №9. – С.4-6.

3. Каракай Ю. Роль держави у стимулюванні інноваційної діяльності // Економіка України. – 2007. – №3. – С. 14-21.

4. Бараннік В.О., Земляний М.Г., Шевцов А.І. Інноваційні механізми впливу держави на розвиток ПЕК України, http://www.db.niss.gov.ua/docs/energy/112.htm, 10.03.2008