Секція «Економічні науки»

3. Фінансові відносини

К. е. н. Глухова В.І., к. е. н. Саловська Л.В.

Кременчуцький державний політехнічний університет імені Михайла Остроградського

БЮДЖЕТНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ДЕРЖАВНИХ ЦЕНТРАЛІЗОВАНИХ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

В умовах дефіцитності централізованих фінансових ресурсів держави питання посилення бюджетного контролю, який здійснюється органами державної влади, управління, спеціалізованими фінансовими службами та забезпечує прозорість і гласність бюджетного процесу, є актуальними як в теоретичному, так практичному плані.

Необхідність розробки дієвих механізмів контролю за формуванням і використанням бюджетних коштів викликана тим, що в бюджетній сфері, як свідчить практика перевірок, правопорушення повторюються з року в рік, набуваючи системного характеру. Так, якщо в результаті контрольно-перевірочних заходів Рахункової палати України в 2002 році встановлено бюджетних правопорушень на суму 5,2 млрд. грн., то у 2006 році відповідно – на 10, 7 млрд. грн.., що у 2,06 рази більше [1].

Узагальнено можна виділити такі групи бюджетних правопорушень:

- наявність завищених асигнувань та зайво одержаних коштів у зв’язку з необґрунтованим складанням кошторисних призначень;

- використання коштів Державного бюджету України з порушеннями Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти";

- планування видатків державного бюджету за відсутності правових підстав;

- недотримання принципу пропорційності фінансування (розподілу) бюджетних коштів, особливо при складанні розписів бюджету;

- відволікання коштів державного бюджету у дебіторську заборгованість на тривалий час та оплата бюджетними організаціями невиконаних робіт, неотриманих матеріальних цінностей;

- порушення, пов’язані з використанням бюджетних інвестицій;

- перерозподіл коштів між бюджетними програмами та кодами економічної класифікації;

- нецільове використання коштів бюджету, передбачених на виконання державних програм, а також незаконне виділення коштів із резервного фонду державного бюджету;

- неналежне ведення бухгалтерського обліку; неоприбуткування за обліком вартості товарно-матеріальних цінностей і коштів; заниження в обліку вартості основних засобів;

- бюджетні порушення, пов’язані з використанням коштів міжбюджетних трансфертів, незаконним збільшенням обсягів субвенцій і дотацій, утриманням небюджетних установ за рахунок коштів бюджету, а також із заборгованістю місцевих бюджетів перед державним.

Слід також констатувати, що, виходячи з досвіду проведення контрольно-аналітичних та експертних заходів, склалися і певні системні види неефективного використання бюджетних коштів, зокрема: неефективне використання коштів державного бюджету внаслідок прийняття необґрунтованих управлінських рішень; неефективне управління бюджетними коштами шляхом тривалого їх утримання без використання на реєстраційних рахунках розпорядників бюджетних коштів та на поточних рахунках підвідомчих організацій, а також тривалого невикористання фінансування з державного бюджету; неефективне використання коштів за окремими функціями та предметними ознаками.

З метою недопущення зазначених бюджетних правопорушень в системі фінансового контролю важливого значення набуває превентивна його форма. Так, на виконання положень Бюджетного кодексу України органами Державної контрольно-ревізійної служби запроваджено різновид державного аудиту - аудит ефективності виконання бюджетних програм, який, незважаючи на перші кроки застосування програмно-цільового методу формування бюджету, відсутність чітко налагоджених механізмів фінансування видатків за програмами, повної та об’єктивної інформаційної бази, безперечно, є одним із пріоритетних напрямків фінансового контролю, що забезпечуватиме оцінку ефективності використання бюджетних коштів для реалізації запланованих цілей.

Враховуючи, що бухгалтерський облік і звітність є відправною точкою для здійснення взагалі функції контролю, тому зростає відповідальність і роль Державного казначейства щодо формування бази даних фінансової звітності за операціями з коштами бюджетів, державних цільових фондів, адже ця інформація надає можливість як контролюючим органам, так і розпорядникам коштів попереджати негативні наслідки незаконного використання бюджетних ресурсів, оцінювати ефективність виконання програми не тільки при її завершенні, а й безпосередньо під час реалізації.

Отже, в системі фінансового контролю все більше повинні застосовуватися такі його форми, метою яких є не стільки встановлення порушень під час перевірок, ревізій, скільки запобігання їм та підвищення ефективності господарювання в державному секторі економіки.

Закон про державний фінансовий контроль в Україні, який в даний час розробляється, сприятиме створенню цілісної системи державних органів бюджетного контролю, поліпшенню бюджетної дисципліни та ефективному використанню централізованих грошових фондів держави.

Література:

1. Звіти Рахункової палати України за 2002, 2006 роки //www.ac-rada.gov.ua