Баула О.В.

старший викладач кафедри

економічної теорії та міжнародної економіки

Луцького державного технічного університету

Кризові загрози світового та українського

фондового ринку

Фондовому ринку, як невід’ємному компоненту сучасного фінансового ринку, притаманна циклічність розвитку, що супроводжується періодичними кризами та піднесеннями. Так, з другої половини 1998 року по перший квартал 1999 року на українському фондову ринку спостерігався катастрофічний спад. Він був пов’язаний з крахом російського фінансового ринку та поглибленням проблем вітчизняної економіки, що зумовило заміну поступового зростання на ринку цінних паперів України спадом. Значення фондового індексу Першої фондової торговельної системи знизилось від 40 до 16,5 пунктів (не враховуючи девальвації гривні на 60%, місячні обсяги угод з акціями впали з 30-50 млн. грн. у 1997 року до 5 млн. грн. у вересні 1998 року). Зокрема, ціна акцій ВАТ „Західенерго” знизилась протягом 10 серпня - 10 вересня 1998 року від 26,25 грн. до 14,50 грн. за акцію. На початок 1998 року одна акція ВАТ „Західенерго” коштувала 57 грн. Загалом за 1998 рік капіталізація дев’яти компаній, що входили до першого рівня лістингу Першої фондової торговельної системи, знизилася з 3,419 млрд. грн. до 790 млн. грн., або на 76%. Фінансова криза призвела і до зниження ліквідності ринку – курс купівлі став у кілька разів меншим від курсу продажу, а обсяг замовлень на купівлю в Першій фондовій торговельній системі у 40 разів поступався обсягу пропозиції [2, с.448].

Основними причинами таких подій на вітчизняному ринку цінних паперів було те, що прихід інвесторів не був підкріплений позитивними змінами в економіці, удосконаленням акціонерного та інвестиційного законодавства. Криза державних фінансів, проблеми з приватизацією, девальвація курсу гривні – все це зумовило відтік нерезидентів з українського ринку, який був прискорений ще й кризою в Південно-Східній Азії та Росії.

На початку 2008 року на світовому фондовому ринку спостерігається черговий виток криз. У січні 2008 року основні фондові індекси США і Європи обвалилися на 2,5 - 3%, падіння деяких акцій європейських і американських компаній за два дні сягнуло 25%. Слідом за ринками розвинених держав криза торкнулась фондових бірж Росії, Індії, Китаю, Бразилії (у середньому на 10 – 15%) [4, с.18].

Причинами цього негативного явища на фондовому ринку ряду країн на думку багатьох економістів – аналітиків є негативні прогнози щодо зростання економіки США надані інвестиційними банками світу. Очікується економічний спад у США, що спричинить скорочення експорту з Китаю, Європи та Японії до США і, як наслідок, уповільнення більшості фондових ринків, що розвиваються. На думку фахівців з Департаменту ООН із соціальних та економічних питань, глобальній економіці загрожує застій через ефект доміно.

Вплив світової фондової кризи на Україну, за оцінками експертів, обмежений. Оскільки у 2006-2007 роках спостерігалося значне підвищення доходів українці, а це в свою чергу підвищить популярність фондового ринку як інструменту для вкладення коштів. Тому у майбутньому український фондовий ринок менше залежатиме від капіталу іноземних інвесторів, що виводять кошти під час обвалу світових індексів [4, с.21].

Однак навіть ці оптимістичні прогнози не позбавляють Україну від ризиків кризи на фінансовому ринку. До них можна віднести:

- зростання цін на енергоносії (на газ припадає близько 11% імпорту країни, ціна бензину за 2007 рік зросла на 36%);

- зниження цін на основні види експортної продукції з України – чорні метали та продукція машинобудування (через іпотечну кризу можуть зменшитися світові обсяги будівництва та інвестиції у відновлення основних фондів підприємств);

- інфляція (рівень інфляції зростатиме в основному через погашення боргів Ощадбанку перед колишніми вкладниками та невисокі обсяги виробництва товарів).

- високий ступінь зносу основного капіталу на державних та комунальних підприємствах [1;4].

Фінансові кризи більшості країн фондові ринки яких лише розвиваються, в тому числі і України, дає змогу виділити системні причини економічних криз:

- великі компанії залишаються осторонь від фондового ринку через те, що держава не знаходить ефективного способу мотивувати їх прагнення до інвестицій в національну економіку;

- відсутність легкодоступної та достовірної інформації про підприємства, як і про шляхи її отримання;

- відсутність довіри дрібних інвесторів до фінансової і структурної реформи;

- низька прозорість приватизаційних процедур;

- відсутність інформації відносно можливих прибутків від торгівлі або від придбання цінних паперів;

- надмірна державна учать в економіці, недостатній розвиток ринкової інфраструктури, незбалансована бюджетна політика уряду, ризикова політика державних запозичень, політика штучної підтримки національної валюти.

Дія цих системних факторів доповнюється такими зовнішніми причинами: низька передбачуваність світових фінансових ринків, політична нестабільність та ін.

Однак більшість економістів схильні до думки, що розвиток світового фінансового ринку в майбутньому залежатиме від розвитку ринків країн, що розвиваються, чий великий потенціал досі повністю нереалізований [3, с.119]. Потрясіння на початку ХХІ ст. на західних фондових біржах і, як наслідок, загальна нестабільність на ринках, яка продовжує поглиблюватися, примушує інвесторів все більшу увагу звертати на ринки країн, які знаходились на стадії трансформації економічної системи, оскільки їхній рух у світовий ринок приймає масовий характер.

Список використаної літератури

1. Блинов А., Ковалева В., Рубанов И. По ком рычит медведь // Эксперт. - №21 (29 мая - 4июня). – 2006. – С.15-20.

2. Інституційні засади формування економічної системи України: теорія і практика / За ред. З.Ватаманюка. – Львів: „Новий Світ – 2000”, 2005. – 648с.

3. Нірван Л.А. Фінансова інтеграція сучасного ринку капіталів // Фінанси України. – 2003. - №12. – С.118-124.

4. Шкарпова О. На узбіччі кризи // Контракти. – 2008. - №5. – С.18-21.