Тарабукіна О.М.

Житомирський державний технологічний університет

Методи залучення інвестицій в економіку регіону

Вирішення проблеми стабілізації національної економіки тісно пов’язане з підвищенням ефективності інвестицій, обсяги яких на нинішньому етапі економічного реформування досить обмежені. Для багатьох держав світу, які пройшли етап становлення ринкової економіки залучення капіталу відігравало істотну роль. Аналіз економічного зростання таких промислово розвинених країн, як США, Японія, ФРН, Великобританія, Франція та інших переконливо свідчить, що періоди найбільш високих темпів піднесення економіки в усіх випадках мали місце після періодів найвищої інвестиційної активності. Перехід України до ринкового управління економікою не знижує актуальності поставленої проблеми, а, навпаки, посилює її і вимагає прискореного створення обґрунтованих рекомендацій, в основу яких мають бути покладені рушійні фактори ринкової економіки.

Слід відмітити, що залучення інвестицій було і залишається ключовим питанням розвитку економіки. Конкретизація інвестиційної спрямованості регіонального розвитку повинна спиратися передусім на розробку програми залучення інвестицій в економіку регіону з чітким визначенням цілей її реалізації та характеристики прогнозних напрямків і обсягів інвестиційних надходжень.

Отже, кожен регіон, якщо йому не байдуже майбутнє, обов'язково залучає капітал для розширення виробництва, використовуючи при цьому альтернативні способи чи їх комбінації. Природно, перш за все, що для цих цілей необхідний всебічний порівняльний аналіз кожного способу, оцінка його недоліків та переваг, що дозволить прийняти правильне рішення щодо інвестування. Створення та розвиток будь-якого бізнесу потребує належного фінансування. У західних країнах в останні роки, крім традиційних способів залучення капіталу (акціонування, боргове фінансування, кредитування, оренда тощо), з'явилися нові, такі, як франчайзинг, лізинг, форфейтинг, венчурне фінансування, селенг та інше. На рисунку 1 наведено найбільш поширені методи залучення капіталу в економіку країни.

Рис. 1. Методи залучення капіталу

Українська економіка відчуває велику потребу в зростанні капіталу. Враховуючи, що потреба в інвестиціях завжди велика, а можливість їх фінансування (внутрішні та зовнішні) обмежена, необхідно більш детально підходити до форм та засобів задоволення попиту, вибираючи оптимальне співвідношення між його зовнішніми та внутрішніми джерелами покриття.

Іноземні інвестиції достатньо привабливі своїм кінцевим результатом. Використовуючи їх, можна в короткий термін отримати сучасне виробництво. Проте, є ряд недоліків, які потрібно враховувати, плануючи фінансування розвитку підприємства, галузі чи регіону в цілому.

Для нашої країни характерним є те, що інвестори не реінвестують свої прибутки в подальший розвиток економіки, а вилучають їх з метою інвестування в інші регіони. Таку ситуацію можна вважати природною (дана тенденція спостерігається у більшості країн), але коли інвестори вилучають всі свої капітали, то така це змушує серйозно замислитись. Причиною цього є низька привабливість інвестиційного клімату регіонів України, яка характеризується політичною нестабільністю, нерозвинітістю банківського сектору, високим рівнем корупції в органах влади, суперечливістю законодавства та іншими факторами, які відлякують інвесторів. Тому, лише поліпшивши інвестиційний клімат держави, створивши особливі сприятливі умови інвестування можна заставити іноземного інвестора залишити свої прибутки .

Отже, іноземні інвестори й надалі будуть відігравати незначну роль в розвитку регіонів України, вкладаючи кошти лише в галузі з великою швидкістю оборотності капіталу (фінансова діяльність, будівництво, операції з нерухомістю, торгівля, легка та харчова промисловість тощо), які демонструють високі темпи росту. А отримавши очікувані прибутки, вони їх будуть вилучати з так званого „швидкого бізнесу”.

Інший аспект проблеми іноземного інвестування полягає в тому, що сьогоднішня ситуація на світовому ринку капіталу дозволяє спрогнозувати в найближчий час суттєве загострення конкуренції на іноземні інвестиції, що вимагатимеме спеціальних засобів для укріплення позицій серед потенційних інвесторів.

На нашу думку, поки що не варто розраховувати на іноземні інвестиції як на основне джерело ресурсів, необхідних для розвитку стратегічно важливих об’єктів.

Слід зазначити, що найбільш сприятливим джерелом ресурсів для розвитку вітчизняних економіки є мобілізація внутрішніх джерел (резервів, збережень) фізичних та юридичних осіб. Держава від цього отримує подвійний ефект: по-перше, використання внутрішніх засобів не потребує оплати зовнішніх послуг, і, по-друге, нарахування відсотків на використані засоби підвищує рівень благоустрою суспільства. Вітчизняний виробник (позичальник) в такому випадку отримує більшу свободу в виборі постачальників, виходячи із особистих економічних інтересів, можливість самостійно визначати свою ринкову стратегію та поведінку на ринку. За даними Держкомстату українська економіка в основному розвивається за рахунок власних ресурсів підприємств та вітчизняних банківських кредитів.

Але для цього є необхідними розвиток ринку інформаційних послуг, фінансової інфраструктури, активізація діяльності маркетингових служб та сприятливе відношення уряду. Відсутність або затримка інвестування вітчизняного народногосподарського комплексу кожного регіону сьогодні негативно відбивається на їх розвитку в майбутньому та ускладнять загальну економічну ситуацію в країні. Саме тому активізацію зусиль по стимулюванню вітчизняних інвестицій в економіку потрібно розглядати як одне із стратегічних направлень розвитку регіонів країни.

Література:

1. Абрамович Г.В. Напрями активізації державної політики щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України // Інвестиції: практика та досвід. – 2007р. - №1. - С. 16.

2. Гостюк М. Зарубіжні інвестиції та економічні інтереси іноземних інвесторів // Економіка України .- 2005р. -№8. - с. 81-85.

3. Кияк В.Ф. Внутрішні інвестиції – основа економічного розвитку регіону // Фінанси України. – 2003р. - №10. – с. 108 – 117.

4. Кізима Т.О. Іноземне інвестування в умовах інтеграції України у світову економіку // Фінанси України. – 2001р. - №10. – с. 118 – 125.

5. Ковальчук О.В. Концептуальні питання вдосконалення політики залучення іноземних інвестицій в Україні // Проблеми науки – 2002р. - № 9. – с. 17-22.