Економічні науки/4.Інвестиційна діяльність та фондові ринки

Кравцова К.М., Іваненко І.А.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського, Україна

Процес розробки інвестиційної стратегії підприємств

На сьогоднішній день, в умовах глобалізації виробництва, розробка інвестиційної стратегії є необхідною майже для всіх підприємств. Дане питання гостро стоїть як на рівні мікроекономіки, так і на рівні макроекономіки. Кожна країна прагне досягти успіхів у сфері інвестиційної діяльності, який безпосередньо залежить від інвестиційної діяльності та привабливості окремого регіону даної країни. В свою чергу інвестиційну активність любого регіону формують підприємства. Таким чином, розробка інвестиційної стратегії в країні в цілому залежить від інвестиційної діяльності кожного підприємства.

Більшість українських підприємств потребують негайного оновлення основних фондів, технічного переозброєння виробничих потужностей запровадження конкурентноспроможної техніки та технологій. Враховуючи обмеженість можливостей збільшення обсягів фінансових ресурсів, оптимізацію структури вже наявних фінансових ресурсів і на принципи, що лежать в основі їх інвестування. Досвід країн Латинської Америки і Південної Кореї показав, що навіть в умовах високих темпів інфляції існують можливості стимулювання нововведень[4].

На основі аналізу научної думки таких авторів, як Фісун А.О., Майданенко І.В., Гринькова В.М., Корда В.О., Лепейко Т.І. треба зазначити, що інвестиційна стратегія представляє собою генеральний напрям (програму, план) інвестиційної діяльності організації, реалізація якого в довгостроковій перспективі повинна призвести до досягнення інвестиційних цілей і отримання очікуваного інвестиційного ефекту[1,3].

Процес розробки інвестиційної стратегії є найважливішою складовою загальної системи стратегічного вибору підприємства, основними елементами якого є місія, загальні стратегічні цілі розвитку, система функціональних стратегій в розрізі окремих видів діяльності, способи формування і розподілу ресурсів.

Актуальність розробки інвестиційної стратегії організації визначається низкою умов. Найважливішою з таких умов є інтенсивність змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища. Висока динаміка основних макроекономічних показників, пов'язаних з інвестиційною активністю організацій, темпи науково-технологічного прогресу, часті коливання кон'юнктури інвестиційного ринку, непостійність державної інвестиційної політики і форм регулювання інвестиційної діяльності не дозволяють ефективно управляти інвестиціями підприємства на основі лише раніше накопиченого досвіду і традиційних методів фінансового менеджменту. У цих умовах відсутність розробленої інвестиційної стратегії, адаптованої до можливих змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища, може привести до того, що інвестиційні рішення окремих структурних підрозділів організації носитимуть різноспрямований характер, приводитимуть до виникнення суперечностей і зниження ефективності інвестиційної діяльності в цілому.

Слід зазначити, що особливого значення набуває застосування безпосередніх методів інвестування інноваційної діяльності. До таких методів відноситься, зокрема, лізинг. Виступаючи як особливий спосіб інвестування, лізингові операції є своєрідною альтернативою банківському кредитуванню, оскільки лізинг заснований на тих самих принципах, що й кредит - строковість (негайність), платоспроможність, повернення.

Можна виділити такі найбільш суттєві економічні вигоди:

1. Можливість застосування учасниками лізингової операції механізму прискореної амортизації об'єкта лізингу.

2. Можливість зарахування предмету лізингу на баланс лізингоодержувача або лізингодавця із зазначенням, що майно взяте/передане у лізинг.

3.   Лізинг звільняє лізингоотримувача від процедур і витрат, пов'язаних із володінням майном, тому що юридичним власником залишається лізінгодавець.

4. Заощаджувати при сплаті підприємством податків, користуючись податковими пільгами.

5. Лізинг дає змогу не залучати позиковий капітал, не «ускладнювати» активи підприємства і допомагає підтримувати оптимальне співвідношення власного і позикового капіталу.

6. Переговори з виробниками і постачальниками, оформлення договорів купівлі-продажу, при потребі реєстрацію майна проводить лізингодавець, що скорочує матеріальні витрати та економію часу лізингоодержувача.

В умовах ринкової економіки страхування також є важливим чинником розгортання інвестиційної діяльності. З одного боку, страхові компанії здійснюють захист економічних інтересів інвесторів від імовірних інвестиційних ризиків, а з іншого - об'єктивною основою перетворення страховика в потужного інвестора є інверсія страхового циклу, у зв'язку з чим від моменту надходження платежів страхувальників на рахунки страховика до їх виплати у формі страхового відшкодування проходить визначений час[2].

Інвестиційна діяльність суттєво впливає на фінансовий стан страхових компаній, а правильно обрана інвестиційна політика є основою майбутнього прибутку та високої платоспроможності.

Розроблена інвестиційна стратегія забезпечує механізм реалізації довгострокових загальних і інвестиційних цілей майбутнього економічного і соціального розвитку організації в цілому і окремих його структурних одиниць[5].Вона дозволяє реально оцінити інвестиційні можливості організації, забезпечити максимальне використання його внутрішнього інвестиційного потенціалу і можливість активного маневрування інвестиційними ресурсами. Вона забезпечує можливість швидкої реалізації нових перспективних інвестиційних можливостей, що виникають в процесі динамічної зміни зовнішнього інвестиційного середовища.

Отже, інвестиційна стратегія відіграє дуже важливу роль в промисловій діяльності підприємства і в подальшому покращує його економічну стабільність на ринку, загальний рівень розвитку та положення поряд із конкурентами.

Література:

1. Фісун А.О. Роль функції інвестування інновацій в економічному зростанні.// Фінанси України, 2007. - № 6. - с. 46-55.

2. Майданченко І.В. Інвестиційна діяльність страхових компаній - шлях до економічного зростання //Науково-технічна інформація. – 2006. - №3. - с.41-44.

3. Гриньова В. М., Коюда В. О., Лепейко Т. І., Коюда О. П.Проблеми розвитку інвестиційної діяльності: Монографія. / За заг. ред. В. М. Гринькової.- Х. ХДЕУ, 2002.- 464 с.

4. Бочаров В. В. Инвестиционный менеджмент. - СПб: Питер, 2002. - с.28

5. Попков В. П., Семенов В. П. Организация и финансирование инвестиций. - СПб: Питер, 2001. – с.31