Шпонько В.І., Задорожня А.О.

Криворізький технічний університет

Перспективи розвитку підземного комплексу Кривбасу

Найважливішим індикатором господарювання є виробнича система гірничого підприємства, її здатність конкурувати на зовнішньому і внутрішньому ринках.

Особливостями гірничодобувного виробництва на даному етапі є:

- технологія виробництва ускладнилася на стільки, що сьогодні потрібні абсолютно нові форми контролю, організації і розподілу праці. Прагнення поглибити технологічний розподіл праці, розбити гірничі роботи на окремі часткові операції, абсолютно не прийнятні;

- вимоги до якості залізорудної сировини диктуються ринком, і не просто зросли, а абсолютно змінили характер ухвалення організаційних і управлінських рішень;

- змінилася структура витрат виробництва. Орієнтація на зниження прямих витрат праці, чи то у вигляді підвищення норм виробки або заміщення живої праці капіталом і енергією, мало сприяє загальному підвищенню ефективності виробництва;

- загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку вимагають, щоб в бухгалтерські книги вносилися тільки ті записи, які можуть бути підтверджені об'єктивними свідоцтвами у формі первинних документів. Бухгалтерський прибуток являє собою концепцію, основану на інформації про проведенні угоди (операції). Аналіз результатів діяльності буде не повним, до завершення процесу виробництва неможливо визначити його ефективність;

- доходи і витрати розподіляються до певного ступеня довільно. Загальноприйняті і абсолютно законні методи бухгалтерського обліку дозволяють змінювати ці розподілені витрати на величину, що досягає 40% загальних витрат;

- умовно-постійні витрати в річному циклі виробництва збільшуються, тобто спостерігається східчасте їх зростання, а це значить, що збільшується їх ²тиск² на прибуток;

- проблемою залишається спосіб вивчення, аналізу і розподілу витрат. В деяких випадках нескладно визначити їх. Для інших ситуацій будуть потрібні додаткові способи, оскільки їх неможливо оцінити наявними методами. В даному випадку очевидні витрати на вході, але корисність на виході не зовсім зрозуміла. Йдеться про дискреційні витрати ;

- бухгалтерський облік розглядає витрати як точні (явні), враховані в бухгалтерських книгах. Різниця між доходом і витратами називається бухгалтерською або ж комерційним прибутком.

Кінцева мета теорії і практики управління гірничим виробництвом – побудова організаційної моделі технологічно ефективного підприємства. Характерними ознаками його повинні бути:

- невеликі організаційні підрозділи з невеликим числом працівників, але із значно вищою кваліфікацією;

- невелика кількість рівнів управлінської ієрархії, майже повне скасування організаційної піраміди;

- командні організаційні структури, які діють на зразок малої фірми, об'єднуючи всі функції, необхідні для зародження ідеї, її матеріалізації і обслуговування ринку;

- швидке упровадження нової техніки, технології у виробництво, мінімум матеріальних і технічних засобів у запасах;

- перетворення дискреційних витрат у плановані, з метою кращої оцінки кількісно конкурентного впливу даного набору дій;

- планування прибутку відноситься до оперативних рішень, пов'язаних з технологією виробництва, сумарними витратами, об'ємом виробництва і ціноутворенням.

Гірничі підприємства Кривбаса поки що не повністю отримують всі вигоди з багатомільйонних капіталовкладень у нове устаткування, засоби автоматизації гірничого виробництва. Продуктивність праці залишається на низькому рівні. Деяке ж поліпшення з продуктивністю праці робітників викликано в основному разовими скороченнями чисельності робочої сили, посилюванням трудового законодавства, контролю і нормування процесу праці, іншими заходами по зміцненню трудової дисципліни чисто адміністративно-бюрократичними засобами, які дають лише короткочасний успіх. Технічне ж переозброєння виробництва, масовані інвестиції в основний капітал в цілому по гірничодобувних підприємствах Кривбаса особливого приросту ефективності не забезпечують.

У міру того як працю робітників змінюють машинами, вартість інвестицій все більш перетворюється на важкий тягар, особливо для невеликих гірничих підприємств, що знаходяться на самофінансуванні. Переважне число підприємств все ще використовує застарілі форми і методи організації виробництва. В умовах глобалізації економіки підприємства, виробнича система розглядається як соціально-технічна, тобто в сучасному промисловому виробництві постійно взаємодіють дві підсистеми:

- технічна, включаюча не тільки машини, устаткування, всі види технології, але і управлінські знання, організаційні структури, методи виробничого планування, рівень кваліфікації і підготовки робочої сили, її професійний склад. Технічна підсистема є органічною єдністю фізичного і людського капіталу;

- соціальна – компонент сучасного промислового виробництва, важливий самостійний чинник підвищення конкурентоспроможності промислового підприємства на основі одночасного підвищення якості і зниження витрат виробництва. Підсистема включає всі форми морального і матеріального стимулювання праці, стиль управління, участь робітників в процесі ухвалення управлінських рішень, організаційну культуру.

Соціально-технічна система є ключовим чинником для успіху в конкурентній боротьбі в сучасних умовах і в той же час характеризує ступінь розвитку управлінського мислення.