Философия /5 философия религии

Лук'яненко Олександр Вікторович,

студент 4 курсу історичного факультету Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка

УДК 2-426:233-42

ІДЕЯ БОГА В СТРУКТУРІ СВІТОГЛЯДУ ПРИХИЛЬНИКІВ РУХУ «ДЗВЕНЯЧІ КЕДРИ…»

Питання про Бога неодноразово постає у кожному новому часовому відрізку існування людського соціуму. Здається, що кількість нових тлумачень сутності Вищого Розуму залежить від кількості можливих суб’єктивних поглядів на проблему. Людина, шукаючи відповіді на питання про причини та явища сутнього, заглиблюючись у пошуки першопричини, неодмінно підходить до абсолютного – до Бога.

В основі «вчення» лежать ідеї, висловлені у циклі книг із серії «Дзвенячі кедри Росії», написані Володимиром Миколайовичем Мегре (Пузаковим). Визначаючи тип релігійно-філософського вчення Анастасії-Мегре, ми вирішуємо питання розуміння самого Бога та характер Його відношень зі світом. Головними категоріями виступають теїзм, деїзм, пантеїзм та панентеїзм. Щоб дати відповідь на це запитання, варто спочатку визначити: на яких позиція стосовно кількісної характеристики божественної субстанції стоїть Анастасія. Отже, яких поглядів притримується автор: монотеїзму чи політеїзму?

Монотеїзм – система релігійних поглядів, заснована на уявленнях про єдиного бога. Вона протиставляється політеїзму, багатобожжю і є характерною, головне, для релігій так званого авраамівського кола: юдаїзму, християнства та ісламу. Протягом існування теології ведеться постійна боротьба між тими дослідниками, хто визначає одвічність монотеїзму і тими, хто надає перевагу первородства політеїстичним поглядам. Розглядаючи точку зору перших, варто зазначити, що монотеїстичний культ виник раніше, ніж монотеїстична віра. Це виражалося у такій специфічній формі шанування вищих сил як генотеїзм. Віруючий поклонявся лише верховному богові пантеону. Це етапи виникнення тенденції до розгляду багатьох богів як уособлення субстанції єдиного і первинного Творця.

Співвідношення поняття «ВОНИ» з поняттям «Бог».

Серед основних понять, які використовує Анастасія для опису божественної субстанції є «Бог», «боги», «енергії», «ВОНИ», «начала». При чому при їхньому використанні помітна взаємозамінність одних термінів іншими. Присутність закінчень, що вказують на множинність об’єкту дослідження, змушує висунути гіпотезу щодо приналежність розглядуваних нами поглядів до політеїстичної гілки.

Однією з найперших згадок про надлюдські сили, що здатні виступати у якості богів, є згадки про те, що Анастасія у розмовах називає словом «ВОНИ». Розглядаючи у першій книзі приблизний план подальшого життя Володимира Мегре після зустрічі з відлюдницею, Анастасія загадково повторює: «ВОНИ вже явно склали цілу систему обставин, які заставлять тебе це зробити» [1, С.149]. У монологах жінки це визначення отримує позаземного забарвлення, даючи зрозуміти належну відстань між людською сутністю і сутністю описуваного нею явища. «ВОНИ» можуть формувати майбутнє, брати до уваги думки, дії, прагнення і побажання людей. В їхній волі впливати на хід подій та формувати сам їхній перебіг до найменшої деталі. У їхній владі вирішувати допомагати людині, чи ні під час зупинки її перед новими світоглядними змінами, беручи до уваги людську мрію: «ВОНИ сприйняли її як план до дії и зважились перенести людей через відрізок часу темних сил» [1, С.148].

Характеристики сутностей, названих Анастасією «ВОНИ», в цілому співпадає з уявленнями людей про існування багатьох богів, здатних впливати на світові зміни залежно від свого бажання. У відповідях сибірської відлюдниці помітна присутність вольової характеристики сутностей: «склали», «зважились перенести», «прийняли». Подібна наявність вольового компоненту вказує на існування особистісного начала в описаних істот.

Визнання впливу результату їхніх рішень на людину також зумовлює віднесення нами їх до категорії «богів» політеїзму. Крім того, однією з наступних фраз про нову модель розвитку людства, жінка підтверджує наші попередні висновки: «ВОНИ це прийняли, а з ними завжди темні сили борються, але ніколи у головному не перемагають» [1, С.151].

Постановка питання подібним чином наближає нас до політеїзму. Віра у постійну боротьбу двох сил (світлих і темних) притаманна і монотеїзму, але у даному випадку по відношенню до опису характеристик вищої сутності використовується займенник множини. Подібні міфологічні уявлення зустрічаються в багатобожжі Скандинавії (боротьба богів-асів і богів-ванів, чи війна богів з велетнями), Греції (Титаномахія олімпійців). Досить подібними до змальованих Анастасією характеристик невідомих сил є опис з міфів стародавнього Єгипту про принципи одвічного світового коловороту. Так боги зі свити сонцесяйного Ра у щонічній мандрівці світила підземним царством (Дуатом) починають боротьбу з силами темряви, прибічниками змія Апопіса. І, як і в нашій цитаті, сили темряви ніколи не перемагають сили світла у найголовнішому. Їм не вдається знищити джерело життя усього сутнього – сокола Ра. Вочевидь, як єгипетські боги теоретично були здатні сприймати молитви віруючих і надавати допомогу спраглим, так само і «ВОНИ» Анастасії відчувають думки і мрії людей і формують на їхній основі хід майбутніх подій. Але у третій книзі до загальних характеристик описуваного явища додається визначення самої відлюдниці: «ВОНИ» – це «світлі думки, будь-коли створені людиною. Ними заповнений увесь простір» [2, С.48]. Подібне порівняння дозволяє нам просвіти умовну паралель між «ВОНИ» та ноосферою Вернадського. І перше, і друге постає як сукупність думок людства, що були продуктом мисленнєвої діяльності не одного покоління. І перше, і друге в теорії здатне впливати на розвиток соціуму.

У світлі нової наведеної цитати варто розглянути й попередні («ВОНИ вже явно склали цілу систему обставин, які заставлять тебе це зробити» та «ВОНИ сприйняли її як план до дії и зважились перенести людей через відрізок часу темних сил») Так «ВОНИ» (читайте «світлі думки», «ноосфера», «сили добра») не втручаються у життя людини безпосередньо. Ми не помічаємо прямого контакту субстанції з людською істотою, які видно у політеїстичних міфах. Якщо стародавні боги напряму карають винних смертю, щедро обдаровують за вірну службу чи змушують коритись їхній волі, то «ВОНИ» лише складають послідовність необхідних подій, які часто сприймаються як випадковості. І людина шляхом взаємодії з оточуючим світом, речами та процесами, які у ньому проходять, включається у взаємодію з «НИМИ». Наступне, що видно при розгляді сил як концентрації світлих думок людства, так це їхня залежність від людської волі. Маючи власну волю стосовно вирішення питань типу «допомагати-не допомагати», субстанції, тим не менш, тісно пов’язані з рішеннями, які приймає людина.

Так ми бачимо, що саме людська мрія, досконало продумана, деталізована, сприймається ним як план до дій. Можемо говорити про те, що світлі сили певною мірою слугують людині у досягненні благих намірів, а не змушують людину служити собі у досягненні їхніх цілей. Хоча б через те, що «ВОНИ», скоріше за все, мають єдину визначену самостійно мету: вистояти у боротьбі з темними силами. Все інше є продуктом взаємодії людської волі, бажань і прагнень з енергетичним потенціалом світлих субстанцій.

І, з рештою, ніби передбачаючи подібні полеміки стосовно сутності загадкового явища, відлюдниця сама ставить крапку у наших роздумах: «ВОНИ приступили до виконання цього плану, а ВОНИ підвладні тільки Богу» [1, С138]. Вважаємо, що через зазначені вище висновки, ми не можемо вживати знак рівності між поняттями Бог та «ВОНИ» у системі теологічних категорій Анастасії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Мегре В.Н. Анастасия. Звенящие кедры России. – Ростов-на-Дону: издательство «Профф-Пресс», 1998. – 448 с.

2. Мегре В.Н. Пространство Любви. – М: Издательство «Московская типография №11», 1998. – 222 с.