Правовий статус Державної контрольно – ревізійної служби як суб’єкта фінансового контролю

 

Гаркавенко Наталія, Пономар Наталія

студентки УДПУ

 

В період ускладнення фінансової обста­новки в Україні, збільшення дефіциту державного бюджету перед фінансо­вим контролем постають нові завдання, які, перш за все, повинні бути спрямовані на за­безпечення доцільного витрачання бюджет­них коштів. Органи фінансового контролю, що існували раніше, не могли повною мірою нейтралізувати негативні явища, що спосте­рігалися на всіх рівнях державної влади: зни­ження виконавчої дисципліни, пряме пору­шення закону та нехтування вимогами зако­нодавства. За таких умов на особливу увагу державних органів заслуговують проблеми зміцнення фінансово-бюджетної дисципліни, посилення контролю за використанням бю­джетних коштів у бюджетних установах і за своєчасністю та повнотою сплати податків [ 3].

З метою забезпечення цілісності держав­них матеріальних цінностей, зміцнення фі­нансової дисципліни та бухгалтерського об­ліку, а також правильного й обґрунтованого витрачання бюджетних коштів у нашій дер­жаві створений  новий інститут державної влади -  Контрольно-ревізійна служба.

Слід зазначити, що організаційно-право­ві основи діяльності Державної контрольно-ревізійної служби України досліджувалися у підручниках та навчальних посібниках із фінансового права, що сприяло вирішенню проблем забезпечення доцільного витрачан­ня бюджетних коштів, підвищення виконав­чої дисципліни, недопущення порушень ви­мог закону.

Дослідженню проблем діяльності Державної контрольно – ревізійної служби як органу фінансового конт­ролю присвятили свої роботи О. Дорогих, Л. Савченко, Б. Усач та ін. Проте правовий статус Державної контроль­но-ревізійної служби України в системі фінансового контролю потребує подальших досліджень, що сприятиме нормативному закріпленню її статусу і повноважень[ 4].

Державна контрольно – ревізійна служба в Україні створена відповідно до Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 р. і є систе­мою органів державної виконавчої влади. У контрольно-ревізійній службі України нині працює близько 14 тис. осіб, більшість із яких (майже 13 700 осіб) здійснюють свою діяльність безпосередньо на місцях.

Державна контрольно-ревізійна служба в Україні у своїй діяльності керується Консти­туцією України, Законом України «Про Дер­жавну контрольно-ревізійну службу в Украї­ні» та іншими законами України, постанова­ми Верховної Ради України, указами і розпо­рядженнями Президента України, декрета­ми, постановами і розпорядженнями Кабіне­ту Міністрів України, Положенням про Дер­жавну контрольно-ревізійну службу в Ук­раїні від 05.07.1993 р. та наказами Міністер­ства фінансів[ 2].

Контрольно-ревізійна служба створена при Міністерстві фінансів України у складі Головного контрольно-ревізійного управлін­ня України, контрольно-ревізійних управ­лінь у Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також контрольно-ревізійних підрозділах у районах, містах і районах у містах.

Державна контрольно-ревізійна служба має централізовану організаційну структуру. Головне управління контрольно-ревізійної служби очолює заступник міністра фінансів - начальник Головного управління контроль­но-ревізійної служби, який призначається Кабінетом Міністрів України за пропози­цією Міністра фінансів України. Керівників регіональних контрольно-ревізійних управ­лінь і підрозділів призначають вищі керівни­ки за підпорядкованістю.

Службові особи Державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів виконавчої влади. Головне управління дер­жавної контрольно-ревізійної служби, конт­рольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є юридичними особами, вони мають самостійні кошториси, розрахункові та інші рахунки в банках, печатку із зобра­женням Державного гербу України із своїм найменуванням.

З метою скоординованого розв'язання питань, віднесених законодавцем до компе­тенції Державної контрольно-ревізійної служ­би, обговорення найважливіших завдань її діяльності в Головному управлінні Держав­ної контрольно-ревізійної служби утво­рюється колегія у складі начальника Голов­ного управління (голова колегії), його зас­тупників, інших керівників державної конт­рольно-ревізійної служби. Члени колегії державної контрольно-ревізійної служби затверджуються наказом міністра фінансів. Рішення колегії втілюються в життя, як пра­вило, наказами начальника Головного уп­равління державної контрольно-ревізійної служби.

Державна контрольно-ревізійна служба України, згідно із Законом України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні», визначає напрями здійснення дер­жавного контролю. Контрольно-ревізійна служба здійснює державний контроль за витрачанням коштів і матеріальних ціннос­тей та виконує такі функції:

•здійснює ревізії та перевірки фінансової діяльності, стану зберігання коштів і мате­ріальних цінностей, достовірності обліку та звітності у міністерствах, відомствах, дер­жавних, інших органах державної виконав­чої влади, в бюджетних установах, а також на підприємствах, які одержують кошти з дер­жавного бюджету або державних валютних фондів;

•здійснює контроль за усуненням не­доліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями і перевірками;

•розробляє інструктивні та інші норма­тивні акти про проведення ревізій і перевірок;

•здійснює методичне керівництво та контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів.

Згідно Закону України контрольно-ревізійні підрозділи мають право:

•вільно входити у склади, сховища, ви­робничі й інші приміщення з метою їх обсте­ження, з'ясування питань, пов'язаних із реві­зією чи перевіркою;

•залучати на договірних засадах кваліфі­кованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів держав­ної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ, організацій для прове­дення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, конт­рольних запусків сировини і матеріалів у ви­робництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших пе­ревірок з оплатою за рахунок спеціально пе­редбачених на такі цілі коштів;

•вимагати від керівників об'єктів ревізії чи перевірки проведення інвентаризації ос­новних фондів, товарно-матеріальних цін­ностей, грошових коштів і розрахунків; в не­обхідних випадках опечатувати каси і касові
приміщення, склади, архіви, а при виявленні підробок, інших зловживань вилучати не­обхідні документи на строк до завершення ревізії чи перевірки (із складанням при цьо­му акта вилучення і копії чи реєстри вилуче­них документів);

• вилучати в дохід держави кошти, одер­жані міністерствами чи відомствами, дер­жавними комітетами та фондами, підприєм­ствами, установами, організаціями за неза­конними угодами.

Органи державної контрольно-ревізійної служби України здійснюють контроль за цільовим та ефективним використанням коштів Державного бюджету України та міс­цевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержа­них під гарантію Кабінету Міністрів Украї­ни; порядком ведення бухгалтерського облі­ку і достовірністю звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів, кошторисів. Бюджетним кодексом передбачено, що Державна контрольно-реві­зійна служба щомісяця надає Верховній Раді України та Міністерству фінансів України узагальнені результати звітів про проведені перевірки. Працівники державної контрольно-ревізійної служби повинні забезпечувати дотримання комерційної та службової таємниць.

Закон України «Про Державну контроль­но-ревізійну службу в Україні» визначає за­гальні завдання, що стоять перед органами державної контрольно-ревізійної служби. Законодавство окремо, більш конкретно, ви­значає коло завдань, що покладені на Голов­не контрольно-ревізійне управління України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і коорди­нується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України. Положенням про Головне контрольно-ревізійне управлін­ня України, затвердженим Указом Президента України від 28.11.2000 р. № 1265/2000, визначені основні завдання Головного конт­рольно-ревізійного управління України: під­готовка пропозицій щодо формування дер­жавної політики у сфері державного фінан­сового контролю; забезпечення в установле­ному порядку реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю за використанням відповідно до законодавства міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, орга­нами місцевого самоврядування, іншими бюджетними установами, а також підприєм­ствами й організаціями незалежно від форми власності, організаційно-правових форм, ві­домчої приналежності та підпорядкованості, які отримують кошти з бюджетів та держав­них цільових фондів, коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, веденням і дос­товірністю бухгалтерського обліку та фінан­сової звітності; розроблення пропозицій що­до усунення виявлених недоліків і порушень та попередження їх у подальшому.

Таким чином, фінансовий контроль, який здійснює Державна контрольно-ревізійна служба України, - це спосіб реалізації фінан­сової політики держави. Він спрямований на створення умов для фінансової стабіліза­ції. Основною метою діяльності Державної контрольно-ревізійної служби є забезпечен­ня інтересів держави; її основними завдання­ми - виявлення та попередження правопору­шень у фінансовій сфері, оцінка законності й ефективності використання державних кош­тів, а також притягнення до відповідальності винних осіб, оцінка доцільності й обґрунтованості рішень, що приймаються відповідни­ми державними органами та певними особа­ми і стосуються фінансових питань[ 2].

Для належного здійснення органами Державної контрольно-ревізійної служби своїх повноважень необхідно постійно вдос­коналювати не лише форми та методи конт­ролю, а й саму систему Державної контроль­но-ревізійної служби.

Слід перегляну­ти організацію та правове забезпечення ді­яльності Державної контрольно-ревізійної служби України в системі фінансового конт­ролю. Реалізація такого підходу, на нашу думку, дозволить упорядкувати фінансове законодавство, підвищити рівень діяльності Державної контрольно-ревізійної служби в країні.

 

Література:

1.     Закон України "Про  Державну контрольно-ревізійну службу" від 26. 01. 1993 р.

2.     Кінащук Л. Організація та правове забезпечення контролю як функції управління. .//Підприємництво, господарство і право. – 2004.- № 5. – с. 57 – 59

3.     Кінащук Л. Правовий статус державної контрольно – ревізійної служби України в системі Фінансового контролю.//Підприємництво, господарство і право. – 2005.- № 5. – с. 93 -95

4.     Фінансове право: Навч. посібник. – К., 2005. – 320с.