Экономические науки/2. Финансовые отношения

Ст.викл. Павленко О.П.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Відродження матеріально-технічного парку сільгоспвиробників за умов державної підтримки

Якщо розглядати «постіндустріальну модель» аграрної економіки, необхідно зазначити, що вирішальним фактором відродження та відбудови АПК є використання науково-технічних досягнень та інтенсивний розвиток виробничих галузей. Але машинами та обладнанням аграрні підприємства забезпечені лише на 45-65% технічної потреби, понад 90 % техніки вже відпрацювали амортизаційний строк. В нинішній час машинобудівники констатують значне скорочення і обсягів реалізації техніки в січні-лютому 2009 року, порівняно з минулим 2008 роком. Необхідно зазначити, що в зарубіжному машинобудуванні спостерігаються тенденції до підвищення продуктивності машин шляхом збільшення ширини їх робочого захвату, широкого комбінування суміщення в одному агрегаті багатоваріантних агрегатів. Тому невиправданим є придбання техніки зарубіжних фірм, ціни якої перевищують вартість технічних засобів України. В цих умовах втручання держави набуває першочергового значення. Для поліпшення якості техніки вітчизняного машинобудування, доцільно на базі існуючих управлінських структур створити самодостатній на рівні держави орган виконавчої влади, який би виконував у комплексі функції управління та координації діяльності системи техніко-технологічного забезпечення і обслуговування аграрної сфери. Ще у 1992 році була розроблена Національна програма виробництва машин та технологічного устаткування для сільського господарства, харчової і переробної промисловості на 1992—1997 роки. В 1998 р. урядом була прийнята Програма виробництва технологічних комплексів машин і обладнання для агропромислового виробництва на 1998—2005 рр., а у 2006 р. — Закон України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України", введення в дію якого почалося в2008 році. Проте щорічні асигнування із державного бюджету на технічне забезпечення АПК з року в рік надто низькі. Як наслідок, поліпшення технічного стану галузі та підвищення сільськогосподарської продукції як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках не відбувається. У цих умовах сільськогосподарські підприємства змушені купувати зарубіжну техніку і через існуючу систему бюджетного дотування інвестувати іноземних виробників. Так, тільки за останні три роки вони щорічно купували такої техніки на 2 млрд. грн. При цьому, в 2006 році імпортовано техніки на 23% більше, ніж у 2005 р.

Доречи прийнятий в 2002 році Закон України "Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для аграрно-промислового комплексу" визнав, що машинобудівна галузь для АПК є пріоритетним напрямом. Але проблема в тому, що найбільша питома вага машинобудівних підприємств нині знаходяться в приватній власності. Деякі підприємства, навмисно доводять до банкрутства, приховуючи отримані з державного бюджету субсидії. Так, ТОВ «Херсонський машинобудівний завод» фактично розташований в м.Херсоні був перереєстрований в м.Біла Церква новими власниками, а після виконання держзамовлення на виготовлення 70 зернозбиральних комбайнів, отримані кошти з держбюджету у розмірі 5 млн.грн. невідомо на які цілі витрачено. ВАТ "Одесасільмаш", яке спеціалізувалося на виробництві ґрунтообробної техніки і за роки існування виготовило понад 3 млн. плугів. За рішенням нових акціонерів виготовлення цієї продукції припинилося і перепрофільоване на виготовлення обладнання для автозаправних станцій. Виготовлення плугів довелося налагоджувати за рахунок асигнувань з державного бюджету вже на іншому заводі.

Існують такі джерела підтримки сільськогосподарських виробників. Наприклад, із Стабілізаційного фонду держбюджету було видано 2,2 млрд. грн., з яких 700 млн.грн. направлені на здешевлення кредитів комерційних банків сільськогосподарським підприємствам, 300 млн.грн. – на реалізацію інвестиційних проектів в агропромисловому під комплексі, 200 млн.грн. – на фінансовий лізинг, ще 300 млн.грн. – на часткову компенсацію витрат агропідприємств. На початку березня 2009 року Ю.Тимошенко запропонувала виділити 2 млрд.грн. на потреби сільгоспмашинобудування, зокрема, на закупку сільгосптехніки у Херсонського машинобудівного заводу та доручила розробити комплексну програму функціонування машинобудівної галузі в кризовий період. В 2008 році, як відмітив Ю.Лузан, перший замісник міністра аграрної політики, сільгоспвиробники закупили техніки на 10 млрд.грн., в тому числі вітчизняної – на 2 млрд.грн. В минулому році агровиробникам було повернено 30 % вартості вітчизняної техніки з держбюджету, та придбано на умовах фінансового лізингу в 2008 році. Останніми змінами до Закону України “Про лізинг” було скасовано поняття оперативного лізингу. Тепер у лізинг не можна передавати майно, в тому числі земля, що належить лізингодавцю на правах власності, і було набуте ним без попередньої домовленості з лізиногоодержувачем. Строк договору лізингу не залежить від терміну амортизації, але не може бути меншим за рік. Отже, стає можливим укладання короткострокових лізингових угод. Удвічі скорочено строк несплати лізингових платежів (до 30 днів), після настання якого можна вилучити техніку в неплатника – лізингоодержувача. Лізингоодержувачам техніки дозволено здавати її в оренду, тобто запроваджено сублізинг, що підвищить ефективність використання об‘єктів лізингу (техніки). Таким чином, лізинг можна розглядати як додаткове джерело фінансування, яке розширює можливості підприємств щодо вибору стратегії інвестування. Лізингу притаманні всі функції банківського кредиту, але він є особливою формою кредитних відносин – товарним кредитом в основні засоби, за якого право використання майна відокремлюється від права володіння ним. Перевага лізингу для аграрних підприємств полягає також в тому, що вони можуть застосовувати схему гнучких лізингових платежів, привабливі форми інвестування і відтворення основних засобів.