Ст. преподаватель Михно Н.А.

Приазовский государственный технический университет, Украина

Прислів’я з імперативним компонентом у вербальній комунікації

В мові прислів’я виконують різні змістові, граматичні, стилістичні функції і можуть при цьому піддаватися численним змінам лексичного, морфологічного та синтаксичного характеру, впритул до руйнування речення та утворення на його основі нових речень, сполук слів та фразеологічних зворотів.

Досліджуючи імперативні прислів’я в вербальній комунікації, ми бачимо, що вони підлягають різним граматичним, синтаксичним та лексичним змінам.

Даючи посередню характеристику предметам, явищам, прислів’я пояснюють, коментують або резюмують той чи інший вчинок, ситуацію та т.п., або підкреслюють, посилюють головну ідею висловлювання. При цьому якась думка, положення, опис ситуації та т.п., може розвиватися та пояснюватися в прислів’ї, котре слідує за цим висловлюванням, наприклад:

“If he had a motto it was: “Live and let live”, and his own life was always eager to redress a wrong, always ready to champton the underdog” [2].

В інших випадках, навпаки, прислів’я ставиться на перше місце, а далі конкретизується, пояснюється її зміст або висловлюється думка, що підтверджує або спростовує прислів’я:

“Let the dead bury the dead” she said in her low vibrant voice. “You are young, Dave. Do on and live. You’re earned a good life”.

Звичайно прислів’я дуже тісно та органічно сплітається з контекстом та безпосередньо зв’язане як з попереднім, так із наступними реченнями. Нарівні з цим спостерігається і двосторонній зв'язок, особливо характерний для тих випадків, коли прислів’я стоїть на початку абзацу, глави.

Прислів’я можуть мати при вживанні в мові різні граматичні функції. Ступінь синтаксичної самостійності прислів’їв коливається в значних межах. Прислів’я можуть бути повністю незалежними та синтаксично не зв’язаними з сусідніми реченнями. Наприклад: “Everything gone to loss. Everything to pieces. Make yourself honey and the flies will eat you. Bread up crows and they will peck your eyes out [1]. В інших випадках прислів’я також являються самостійними реченнями, але останні включають в себе інородці слова або групи слів, що зв’язують прислів’я з контекстом або коментують його: “Look after the pence, young fellow, and the pounds’ll look after themselves” [1].

Розглядаючи імперативні прислів’я в вербальній комунікації, ми встановили, що вони можуть вживатися в функції різних членів речення. Специфіка полягає в тому, що прислів’я самі являються реченнями, простими або складними. Частіше прислів’я слугує додатком при сполук слів know, hear, have, repeat an old (wise, ancient) proverb (maxim, saying) та виступає рідше в якості інших членів речення:

1) прислів’я виступає в якості підмета: “Out of sight, out of mind” is true to a certain extent for all of us [1].

2) в якості додатка: I have thought it was hardly worth the trouble". "What would you have? You know your own English proverb: "Ask no questions and you’ll be told no lies” [2];

3) прислів'я входять у склад складнопідрядних речень, де вони звичайно являються підрядним (частіше всього додатковими): "But we can't rise!" "Let us make the best of it, and grind on [2];

4) прислів'я може також входити у склад складносурядних речень зі сполучниками and, but:"I am very sorry for you, very sorry, indeed; but it is no use crying over split milk" [2].

Також, було відмічено, що в художньому контексті імперативні прислів'я підлягають відхиленням від загальновживаного виду. Під загальновживаним видом нами розуміється вид, котрий має те чи інше прислів'я, яке наводиться у фразеологічному словнику. Несуттєві відхиленнях не змінюють смисл та цілісність речення, тобто залишається більш або менш незмінна структура та зберігається властивий прислів'ям узагальнюючий характер, а при суттєвих змінах виникає часткове або повне руйнування структури, новий смисл.

На лексичному рівні спостерігаємо введення додаткових слів, що уточнюють прислів'я або підкреслюють вірність думки, наприклад прислів'я wait for the cat to jump- выжди, пока не станет ясно, куда ветер дует; почекай, поки кішка не стрибне, бачимо в контексті: There is nothing for it but to wait and see how the cat jumps [2].

До лексичних змін також належить пропущення або заміна того чи іншого слова в прислів'ї. Наприклад в книзі Л.Керолла «Алиса в стране чудес» створюється нове прислів'я «take care of the sense, and the sound will take care of themselves» від аналогії з відомим прислів'ям «take care of the pence and the pounds will take care of themselves».

Зміни в морфології проявляються в сфері артиклів, власних займенників, іменників, дієслів. Так, наказовий спосіб змінюється на дійсний при введені в власних займенників, що позначають конкретну особу або предмет, наприклад:

"No, I’ve made ту bed and I've got to lie on it⁹.

"Do you really mean that she will get well?⁵' "I should have told you so before this, only it was better not to shout until we were out of the wood" [2] - у цьому випадку заміна теперішнього невизначеного часу минулим невизначеним пов'язано з дотриманням про послідовність часу, оскільки прислів'я являється частиною складного речення. Пор.: Don't shout until you are out of the wood.

Відхилення в синтаксисі полягають у тому, що одна й та ж думка може передаватися за допомогою різних синтаксичних конструкцій - це синонімія. Наприклад, прислів'я as you have made your bed, so must you lie on it- что посеешь, то и пожнешь, що посієш, те й пожнеш використовується авторами в художніх творах по-різному: "This was her punishment for having made a mistake. She had made her bed, and she must lie on it" та "Don't accuse me. She has made her own bed- let her lie on it" [2].

Також зустрічаються численні випадки, коли використовується та чи інша частина прислів'я, значення котрої звичайно випливає із смислу всіх компонентів. Такі прислів'я позбавлені узагальненого значення та виступають в функції різних членів речення. Так, повна форма прислів'я speak of the devil and he is sure to appear- легок на помине, про вовка помовка, скорочується: We are always mentioning people, and in that very instant they appear before us. We laugh and say "speak of the devil", and so forth [2].

Як зазначає А.І.Гальперін, прислів'я та приказки використовуються в якості виразних засобів мови в своєму незміненому виді. Якщо прислів'я зазнають які-небудь зміни, то вони виступають в якості художньо-стилістичних прийомів. Ці зміни форми прислів'я та приказки можуть бути різного характеру: від включення одного означення в сполуку, ще уточнює характер використання його, до повного руйнування фразеологічної одиниці та відновлювання основних, прямих значень.

Багато прислів'їв, які подаються в словнику у наказовому способі, використовуються в художніх текстах як розповідні речення, тобто втрачають імперативний компонент. Так, в словнику дається імперативне прислів'я give a dog an ill name and hang him- клевета что уголь: не обожжет, так замарает, легко очернить, нелегко обелить; огида гірше за смерть; іноді б'ють Хому за Яремину вину, тоді, коли в контексті воно використовується як розповідне речення: "They first gave dog an ill name, and then hanged them", replied Ravenswood [2].

Вивчення прислів'їв у тексті свідчить про те, що це - поліфункціональні одиниці, яким приманне бінарне вираження у якості номінативних та комунікативних одиниць.

В якості формальних особливостей англійських прислів'їв з імперативним компонентом, у порівнянні з російськими та українськими, можна назвати фіксований порядок слів, заборона подвійного заперечення, прагнення до двоскладності, котре пояснюється недостатністю парадигм англійського дієслова, котрий своєю формою не завжди може достатньо ясно вказувати на суб'єкт, вимагаючи його наявності, унаслідок чого навіть безособові англійські прислів'я строяться за допомогою формально безособового підмета, котре, розчиняючи свій зміст присудка, не позначає ніякого реального суб'єкта, не виділяється та не розглядається самостійно, але все ж таки присутнє в реченні.

В російській та українській мові «погашення» спонукального значення характерно для прямого способу вираження спонукання - форми дієслова 2-ої особи наказового способу. Вона і формулює особливий клас формально імперативних, але семантично безімперативних прислів'їв, в котрих досягнення комунікативної вдачі неможливо, так як ні адресат, ні адресант не можуть вплинути на хід подій зважаючи на нематеріальність, нелогічність того, що потребується. В англійській мові заборона на вираження значення спонукання зустрічається тільки у непрямих директивах, як слідство, та відсутнє на відміну від російської та української мови тип формально імперативних, але семантично безімперативних прислів'їв.

Українська та російська мови мають багато спільного в граматиці, синтаксисі, морфології тощо. Обидві мови являються генетично близькими і зміни, що виникають при перекладі з англійської на одну із них будуть співпадати в іншій. З цього слідує, що особливості англійських прислів'їв з імперативним компонентом при перекладі на російську мову будуть майже ідентичні в українській мові. Це дає право розглядати ці особливості в одній з цих споріднених мов, а результати будуть спільними для обох мов, тобто для української та російської.

Література:

1. Англо-український фразеологічний словник. / Укл. Баранцев К.Т. – К.: Знання, 2005.

2. Англо-русский фразеологический словарь. / Сост. Кунин А.В. – М., 1956.