Економічні наукі/1.Банкі і банківська система.

студентка Литвинцева Г.С.

Харківський національний економічний університет, Харків

Удосконалення рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальника

На сучасному етапі у підприємств усіх форм власності все частіше виникає потреба залучення позикових коштів для здіснення своєї діяльності і отримання прибутку. Найбільш розповсюдженою формою залучення коштів є отримання банківського кредиту. Але для його отримання потенційний позичальник надає необхідні документи для того, щоб банк-кредитор здійснив оцінку його кредитоспроможності. За результати проведеної оцінки банк вирішує питання щодо надання кредиту.

Достовірність оцінки кредитоспроможності позичальника істотно впливає як на результати конкретних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку загалом. Точність оцінки важлива і для позичальника, адже від неї залежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг. Надати пріоритет єдиній методиці оцінки кредитоспроможності позичальника доволі важко, адже й досі в теорії та практиці немає єдиного підходу до визначення системи показників, які б комплексно б характеризували. За таких умов постає завдання визначення оптимальної методики оцінки кредитоспроможності позичальника, яка б дозволяла порівнювати результати аналізу незалежно від оцінювача. Але таку методику доцільно розробити для кількісного аналізу, якісний аналіз потребує в будьякому разі значного часу та відповідних фахівців [1].

Вирішенню питань оцінки кредитоспроможності позичальника присвячено праці багатьох вітчизняних і закордонних вчених, а саме: Ю. Бугель, В. Галасюка, Д. Камінського, Н. Крупської, І. Тарасюка, Т. Тиводара, О. Пономаренка, Л. Примостки, Т. Осипенко, В. Севрук, Я. Чайковського та ін. Але необхідно зазначити, що питання щодо оцінки кредитоспроможності позичальника досліджені не повною мірою.

Автор ставить собі за мету запропонувати шлях вдосконалення рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальника. Значною проблемою в Україні є недостатність якісної звітності, належного рівня її аудиту це обумовлюється тим, що не враховується реальна вартість майна підприємства, оскільки облік ведеться за ціною придбання; дані фінансової звітності зазнають змін під впливом інфляції.

Для забезпечення прозорості у світі зараз використовується такий інструмент фінансового ринку, як рейтинг, застосування якого допомагає долати й інші проблеми, пов’язані з необхідністю легального, масштабного та високоякісного аналізу, нестачею інформації та часу.

Рейтинг – це оцінка позиції об’єкта, який аналізується, на шкалі показників. Він дозволяє встановити на визначену дату положення учасників фондового ринку, виявити їх місце серед інших учасників відповідно до таких критеріїв: фінансовий потенціал, стійкість, активність, позиція на ринку та ін.

На користь широкого впровадження рейтингування в Україні свідчить і необхідність інтеграції у світовий економічний простір, і бажання вітчизняних компаній вийти на глобальні ринки капіталу.

А оскільки в світі вже склався та функціонує достатньо ефективний фінансово-кредитний механізм, то в України немає іншого шляху, ніж сприйняття міжнародних правил.

Можна виділити багато переваг, які дає застосування рейтингів підприємствам: можливість зниження вартості кредитів через зниження витрат інвестора на оцінку; покращення іміджу; підвищення репутації через рівень рейтингу; забезпечення прозорості своєї діяльності; збільшення кола потенційних кредиторів та ін. [2].

Враховуючи все вище викладене пропонується комплексно-рейтингова методика оцінки кредитоспроможності позичальника, яка передбачає аналіз не тільки тих величин, що легко визначаються за допомогою кількісних даних, але й таких, які описуються лише за допомогою оцінкових суджень. Дана методика складається з таких елементів: репутація позичальника; фінансовий стан позичальника; рух коштів на рахунках позичальника; діловий ризик.

Репутація позичальника розуміється як його порядність, репутація сумлінність менеджерів юридичної особи, ступінь відповідальності клієнта за погашення боргу, готовність і бажання погасити борг, відповідність мети кредиту кредитній політиці банку. Банк намагається з’ясувати, як позичальник ставився до своїх обов’язків у минулому, чи ймовірні затримки з погашення позики, який статус цього клієнта у діловому світі. Це можливо за умови проведення оцінки кредитної історії клієнта, ефективності його управління, ділових якостей керівництва позичальника; аналізу обсягів реалізації продукції, складу та динаміки дебіторської та кредиторської заборгованості, прибутків і збитків.

Фінансовий стан є комплексним поняттям і характеризується системою показників, які відображають наявність та розміщення коштів, реальні й потенційні фінансові можливості. Інформаційну базу аналізу фінансового стану становлять звіти підприємства [3]. До показників фінансового стану належать коефіцієнти ліквідності, незалежності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності тощо. Але серйозною проблемою залишається вироблення кількісних нормативів для порівняння, оскільки реально існує розкид значень, обумовлений галузевою приналежністю, а наведені в економічній літературі бажані значення фінансових коефіцієнтів (фінансової стійкості, ліквідності тощо) не враховують галузевих особливостей і специфіки діяльності підприємств. Таким чином, доцільно створити міжбанківську інформаційну базу, до якої за результатами аналітичної роботи банківських службовців із підприємствами різних галузей економіки заносилися б дані про оптимальні критеріальні значення показників фінансового стану позичальників, що належать до відповідних галузей. Це дало б можливість більш точно прорахувати вагові значення різних коефіцієнтів [4].

Аналіз руху грошових коштів може проводитися за трьома основними аспектами діяльності підприємства: виробничо-збутовим; інвестиційним, що відображає особливості припливу і відпливу коштів, пов’язаних зі зміною вартості основних фондів, а також операцій із цінними паперами; фінансовим, що пов’язаний із залученням довго- і короткострокових кредитів та їх погашенням.

Діловий ризик – ризик, пов’язаний зі здатністю підприємства підтримувати рівень доходу на акцію на стабільному рівні. Він виникає в тих випадках, коли комерційна і господарська діяльність підприємства виявилася менш успішною, ніж очікувалося.

Таким чином, автором запропоновано комплексну рейтингову оцінку кредитоспроможності позичальника вітчизняних банків у контексті інтеграції у світовий економічний простір.

Література: 1. Крупської Н. Є. Кредітоспроможність підпріємства: понятгя та напрями оцінкі / Н. Є. Крупська / / Економіка, фінанси и право. - 2009. - № 9. - С. 11 - 15. 2. Тарасюк І. Ю. Оцінка кредітоспроможності позічальннка: зарубіжній та вітчизняний Досвід / Тарасюк І. Ю. / / Регіональні перспективи. - 2009. - № 2-3. - С. 104 - 105. 3. Чайковський Я. Удосконалення методики комплексної оцінкі кредітоспроможності позичальніка / Я. Чайковський / / Вісник НБУ. - 2010. - № 11. - С. 30 - 34. 4. Бугель Ю. Основні шляхи вдосконалення сучасний методів оцінкі кредітоспроможності позичальника / Ю. Бугель 11 Банківська справа. - 2010. - № 4. - С. 54 - 59.