Марценюк З.Р.

Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАНУ, Україна

Концепції відкритості та автаркії держави в глобальному економічному середовищі

Концептуально існує дві парадигми поведінки національних держав у глобальному середовищі, що спираються на дві доктрини класичного космополітизму й автаркії. Саме політика космополітизму (відкритості) спричиняє найбільші теоретичні й практичні суперечки. Вона полягає в зниженні, а то й ліквідації торгівельних перешкод у вільному доступі іноземного капіталу в країну, у транснаціоналізації в цілому. Економісти, політики й бізнесмени розвинутих країн, а також керівники МВФ наполегливо впроваджують теорії й моделі максимально відкритої економіки в міжнародні економічні відносини.

Проте економіка слаборозвинутих країн, а також країн з транзитивною економікою виявляється незахищеною перед натиском товарів і капіталів потужних в економічному плані держав. До того ж Англія, батьківщина космополітичної теорії відкритості, проголосила її за основу політики після тривалого періоду самоізоляції, результатом якої було небувале економічне зростання [2].

В основу сучасного моделювання економічної поведінки національних держав у глобальному середовищі покладено три основні постулати щодо відкритості. Вони полягають у тому, що відкритість сама по собі не є дієвим механізмом генерації сталого економічного розвитку, а може лише посприяти накопиченню фізичного і людського капіталу та технологічному розвитку, проте лише за наявності інших складових. Відкритість неминуче прискорюватиме розрив між рівнем доходів і добробутом окремих соціальних груп, а також робить країни більш залежними від зовнішніх шоків, що можуть спровокувати внутрішні конфлікти та політичну нестабільність [1].

Як найвагоміший доказ на користь відкритості економіки країн з трансформаційною економікою або країн, що розвиваються, зазвичай використовується приплив іноземних інвестицій і нарощування інвестиційного потенціалу країни. Але в короткостроковому періоді не спостерігається високого рівня кореляції між динамікою інвестицій та економічним зростанням, хоча в довгостроковому періоді цей зв'язок добре простежується.

Крім того, іноземні інвестори приходять не в ті країни, де все надлібералізовано, а у ті, де наявні власні основи економічного зростання. Так, серед джерел економічного зростання у країнах, зокрема Східноазійського регіону, надзвичайно важливими є саме внутрішні інвестиції.

Що стосується доктрини автаркії, то її основи, закладені Фікте, були розвинені Лістом, який вже не заперечує міжнародну торгівлю в умовах самоізоляці, але вважає за необхідне здійснювати її під контролем держави, відмовитися від значної частини імпорту, провадити політику стимулювання і заохочення виробництва замінників і синтетичних продуктів, забезпечити мобілізацію усіх продуктивних сил, які є у розпорядженні держави [2].

У сучасних умовах , необхідним є формування основ альтернативної загальноприйнятим моделям міжнародної економічної політики, в основі якої лежить реалізація принципу відносної закритості – нової форми автаркії, що полягає в мобілізації внутрішнього економічного потенціалу та зміцненні структуроутворюючих галузей, формуванні цілісної незалежної економіки на основі створення раціональної національної структури виробництва, орієнтованої на національного споживача; цілеспрямованої підтримці і стимулюванні суб’єктів національної економіки як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках [30, с, 29-31]. Необхідним також є впровадження нової інституціональної політики міжнародної економічної поведінки, тобто принцип індивідуалізму має поступитися принципу комунітаризму, за якого рівень і напрями міжнародної відкритості визначаються інтересами суспільства, а не окремих осіб. Ще одним важливим фактором успішної економічної стратегії є формування конкурентоспроможних галузей, через які здійснюватиметься структурна економічна експансія на міжнародній арені.

Література:

1. Білорус О.Г., Власов В.І. Розвиток процесів глобалізації в постіндустріальну епоху. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. – 54 с.

2. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе — Москва: Дело, 1996. — 687 с.

3. Лук’яненко Д.Г. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. – 538 с.