Экономические науки/Экономика АПК

К.е.н. Безус Р.М.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Екологічно чисті продукти як складова сталого розвитку країни

Бурхливий розвиток технологій та процесів, що спостерігався на Земній кулі в ХХ ст., спричинив швидкий темп зростання населення з 1,6 млрд. осіб в 1900 році до понад 6 млрд. осіб в 2000 році. Тобто, за минуле століття населення Земної кулі збільшилось майже в четверо і ця тенденція продовжується і в ХХІ ст. Нині, щорічний приріст населення складає близько 86 млн. осіб. Швидкий темп зростання кількості населення вимагає відповідного продовольчого забезпечення та координально нових, до цього невідомих, шляхів підвищення урожайності та якості сільськогосподарських культур. Вирішення цієї проблеми було знайдено шляхом використання мутагенної технології, застосування пестицидів та токсинів підчас вирощування і доробки сільськогосподарської продукції, а також інших сполук, що в короткостроковій або довгостроковій перспективі негативно впливає на здоров’я людини, на її репродуктивну функцію та нащадків. Дане питання поза сумнівом лежить в площині національної безпеки будь-якої країни світу.

До даного питання привертає увагу і той факт, що людство, з метою продовження життя на земній кулі, має притримуватися концепції сталого розвитку – співіснувати з природою, і при цьому, не лише не завдавати шкоди їй, а, бажано, в результаті своєї діяльності приносити їй користь, зменшуючи викиди в атмосферу, площі орних земель, проводити рекультивацію та інше.

Першими країнами, що звернули увагу на цю проблему, стали ті країни, які посідали перші місця в індустріалізації: США, Німеччина, Великобританія. Уряди цих країн мають відповідні програми стимулювання виробництва органічних продуктів не лише рослинного походження, а й тваринного.

Часто поняття екологічно чиста продукція та органічна вживаються як синоніми. Різниця в цих двох майже тотожних поняттях, з точки зору здоров’я людини, є несуттєва і полягає в тому, що екологічно чиста продукція виробляється тільки з використанням механічної обробки ґрунту, а органічна - це та продукція при вирощування якої застосовуються препарати рослинного та тваринного походження, які не шкодять організму людини. Мотивом попиту на ці види продукції є безпека їх споживання. Якщо ж узагальнити процес вирощування органічної продукції в сучасних умовах, то він нічим не відрізняється від процесу вирощування, що застосовували наші предки до ХХст.

Ринок органічної продукції США, Німеччини, Великобританії постійно зростає. Попит перевищує пропозицію. Це є позитивним для країн, які мають можливості експортувати екологічно чисту продукцію. Так, ринок органічної продукції США за останнє десятиріччя збільшився в чотири рази.

Результатом зростання попиту на органічну продукцію стало те, що в країнах ЄС за останні роки кількість органічних господарств зросла у 20 разів. При збереженні подальшої тенденції на вживання органічної продукції, обсяг її ринку до 2020 року може сягнути 200-250 млрд. доларів. Світова фінансова криза обов’язково скорегує темпи приросту споживання органічної продукції. Так, якщо за останні декілька років темпи приросту світового ринку становили 16-22%, то в 2009 році, за прогнозами, даний показник наряд чи досягне 10% [2].

На сьогоднішній день, країною, що має експортовано орієнтоване екологічно чисте виробництво сільськогосподарської продукції є Італія, яка близько третини виробленої екологічно чистої продукції експортує.

За інформацією Федерації органічного руху, в Україні існують господарства, що займаються органічним вирощуванням продукції рослинництва, а саме вирощують зернові культури (пшеницю, ячмінь, жито, овес), олійні культури (соняшник), бобові (горох, соя), а також впроваджують органічні технології виробництва овочів, фруктів та ягід. Всі українські господарства, що займаються органічним вирощуванням сільськогосподарських культур, овочів, фруктів та ягід є сертифікованими, тобто виробництво, яке вони ведуть схвалено міжнародними акредитованими компаніями [3].

Так як ринок органічної продукції в Україні мізерний, близько 300 тисяч гривень [4], українські господарства орієнтуються переважно на експорт вирощеної продукції в країни Євросоюзу (Італію, Німеччину, Голландію, Бельгію, Францію), а також, в незначній мірі, до Північної Америки (США і Канада) та Японії. Цим самим складається хибне враження, що українські підприємства з вирощування органічної продукції ігнорують внутрішній ринок. Але це не так. Експортно орієнтований напрям реалізації пов’язаний, перш за все, з неприйняттям закону про органічне виробництво. Юридично в Україні не визначено поняття органічного виробництва і маркування товару про засвідчення його екологічної чистоти є бажанням підприємства підкріплене довірою покупця цієї продукції. По-друге, більшість українців, на сьогоднішній день, неготові переплачувати 30-40%, а в деяких випадках і в тричі, за вживання екологічно чистої продукції. По-третє, ціни на органічну продукцію у Європі значно вищі, аніж на аналогічний товар, що реалізується в Україні.

Україна входить до 10 найбільших експортерів зерна в світі, але досягла цього, в основному, за рахунок реалізації великої його кількості та низької якості. Тобто за рахунок екстенсивного способу вирощування. З метою збереження українських ґрунтів, оточуючого середовища, водних ресурсів, вважаємо за доцільне акцентувати увагу на вирощуванні органічного зерна та іншої продукції рослинництва.

Змінивши концепцію екстенсивного розвитку на концепцію сталого розвитку, ми маємо шанс здобути лідерство з експорту екологічно чистої продукції.

Література:

1. http://uk.wikipedia.org

2. Игра на органике. // Деньги – 2009 - №12 (717)

3. http://organic.com.ua

4. http://news.finance.ua