Небога Т.В.

Одеська національна академія зв’язку им. О.С.Попова

Формування інноваційної інфраструктури як пріоритетний напрямок економічної політики держави

В основі конкурентних переваг національних компаній на сучасному етапі розвитку особливу роль відіграє політика держави в стимулюванні оновлення і вдосконалення технологій. Постійний пошук шляхів підвищення ефективності виробництва, підвищення ефективного використання ресурсів знаходить свою реалізацію в здійснюваній інноваційній діяльності в різних секторах і на різних структурних рівнях економіки країни. Досягти ці цілі можливо лише зі створенням національної інноваційної інфраструктури.

Інноваційна інфраструктура є сукупністю виробничо-технологічної, фінансової, кадрової, інформаційної і збутової складових і їх взаємозв'язок, який забезпечує прискорення процесів перетворення результатів наукових досліджень і нових знань в наукоємний товар і послугу. З одного боку вона є підсумком інноваційної діяльності, з іншої - повинна служити основою для подальшого створення і застосування інновацій. Ефективно функціонуюча інноваційна інфраструктура є ключовою ланкою в переведенні знань у матеріальне багатство країни. Як складова частина національної інноваційної системи інноваційна інфраструктура сприяє підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного виробника на світовому ринку.

Нерозвиненість даної інфраструктури є основним бар'єром для комерціалізації технологій. Як показує світовий досвід, саме ті країни, які мають ефективно функціонуючу інноваційну інфраструктуру, займають лідируючі позиції в технологічному і соціально-економічному розвитку.

Відомі різні моделі розвитку інноваційної інфраструктури. Інноваційна інфраструктура США функціонує переважно завдяки інвестиціям з боку приватних фірм. Європейська модель розвитку інноваційної інфраструктури заснована на державних дотаціях і інвестиціях з метою забезпечення робочими місцями. Інноваційна інфраструктура країн Азії знаходить свій розвиток через створення технопарків (Індія), технополісів (Японія) і різних типів інноваційних структур при фінансовій підтримці держави (Китай).

Поза сумнівом, в створенні інноваційної інфраструктури важливу роль відіграє держава. В той же час, лише при взаємодії органів влади, промислового, фінансового капіталу, науки і інтелектуального капіталу, які формують інноваційне середовище, можливе успішне формування міцної, повноцінної інноваційної інфраструктури і функціонування інноваційного бізнесу взагалі.

Відсутність розвиненої інноваційної інфраструктури є однією з головних проблем прогресивного розвитку в Україні. Сформовано лише окремі її елементи – технологічні парки (технопарки, промислові парки), почали діяльність декілька регіональних інноваційних центрів і бізнес-інкубатори, тобто структури, покликані сприяти промисловому впровадженню наукових розробок. В Україні існує шістнадцять технопарків, з яких повноцінно працюють лише два, і запускається 17-й технопарк «Хемо-Поль» в Одеської області. Одна з відмінностей технопарку «Хемо-Поль» від інших аналогічних структур в нашій країні – це наявність власного виробничого майданчика. Багато українських технопарків реалізують інноваційні проекти на промислових площах замовників і не мають власних, чим відрізняються від іноземних аналогів. Технопарки в Україні на сьогодні - це єдині структури, які єднають вітчизняну науку і виробництво. І оскільки приватний бізнес не зацікавлений в фінансуванні інноваційної діяльності в нашій країні, держава повинна виступити головним інвестором малих інноваційних підприємств.

В Україні підтримка інноваційної діяльності здійснюється за допомогою надання державних цільових субсидій для фінансування інноваційних проектів. Але, як показує світовий досвід, підтримка державою не окремих проектів, а в цілому національної інноваційної інфраструктури має більшу ефективність.

Лише на основі активного втручання держави може бути вирішена проблема створення інноваційної інфраструктури в Україні, тому що внутрішній бізнес дуже слабкий для участі у формуванні загальнодержавної інноваційної інфраструктури, а іноземний капітал йде в найбільш ефективні галузі з високою віддачею, до яких не відноситься дана інфраструктура.

Ми підтримуємо думку Л. Фендулової, котра вважає, що «формування в Україні інноваційної моделі економічного зростання потребує сприяння держави у створенні та ефективному функціонуванні інноваційної інфраструктури, особливо на міжгалузевому та регіональному рівнях. Створення інфраструктури інноваційної діяльності, комерціалізація результатів НДДКР, збереження розвинутої мережі малого інноваційного підприємництва є одним із небагатьох шляхів відновлення економіки, розвитку науки і освіти» [1].

Найважливіше завдання створення національної інноваційної інфраструктури повинне стати не лише невід'ємною частиною економічної політики держави, але й придбати статус державного пріоритету.

Список літератури:

1. Федулова Л. Інноваційний менеджмент в Україні: проблеми та шляхи формування. – 2002. – №2. – C. 52–54.