Хлибова Л.В.

Дніпродзержинський державний технічний університет

СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

Давно відомо, що козацтву та його авангарду, Запорізькій Січі, належить особливе місце в історії України XVІ – XVІІІ ст., в історичній пам’яті українського народу. Проблема виникнення і боротьби українського запорізького козацтва є однією з центральних і дискусійних в історії України доби феодалізму. Основна причина утворення козацтва корінилася в тих соціально-політичних умовах, які склалися на українських землях у другій половині XV – XVІ ст. Польща і Литва дедалі обмежували самоврядування цих земель. Посилювалася експансія католицизму. Водночас відбуваються процеси закріпачення селян і зростання феодального землеволодіння шляхти. Отже, становище покріпачуваного селянства погіршувалося з кожним роком. Обмежувалося селянське громадівське самоврядування; вотчинний суд феодала заміняв копний суд. Загально земський привілей 1447 р. різко обмежив селянські переходи. Статут 1529 р. узагальнив попередні обмеження селянської волі та, по суті, оформив селянство у безправний стан. Особливо пригнітила селянство „волочна поміра” 1557 р., котра супроводжувалася ліквідацією селянської громади, запровадженням фільварків та введенням панщини як основної форми використання праці закріпаченого селянства.

Особливість суспільного життя на Україні у XV – першій половині XVІ ст. полягала в тому, що основна маса населення зосереджувалося на старих, давно обжитих землях: у Галичині, на Поділлі, Волині, Поліссі, Північній Київщині. Саме тут і відбувалось запровадження кріпосного права. Решта ж територій – Середнє Подніпров'я, Побужжя, Запоріжжя – була майже незаселеною. Сюди і ринув потік збіглих селян з Галичини, Волині, Полісся, Західного Поділля. Саме тут виникає чимало козацьких слобод і хуторів. Перша документальна згадка про українських козаків відноситься до 1489 року – це „Всесвітня хроніка Мартина Бельського”. З часом козаки створили систему укріплень – „січі” (зроблені з рублених або січених колод) і засіки у пониззі Дніпра, за порогами, на дніпрових островах.

Згодом окремі січі стали об’єднуватися в єдину Запорізьку Січ, яка була створена на о. Хортиця приблизно в 1550 р. Дмитром Вишневецьким. Січ з’являється в XVІ ст. як воєнно-політична організація запорізьких козаків, згодом вона стає не тільки центром антифеодальної, національно-визвольної боротьби, а й відіграє важливу роль у боротьбі проти турецько-татарських загарбників, стає праобразом справжньої держави, але своєрідної, демократичної республіки. Адже на Запоріжжі не існувало ні феодальної власності на землю, ні кріпацтва – царювала рівність між козаками. І найголовніше – це виборна система органів управління.

Козацтво показало, що існує такий народ, як українці – народ вільнолюбний, зі своєю мовою, вірою, культурою, власними звичаями. Цей народ прагне створити свою державу, він спроможний її захистити.