Рябцева Ярослава Григорівна
к.ю.н.,
доцент кафедри Господарського та
фінансового права
Академії
праці та соціальних відносин
Основні учасники судових процедур банкрутства: поняття та
призначення
Виходячи із змісту ст. 1 Закону із переліку учасників судових процедур банкрутства можна виділити основних учасників під якими треба розуміти тих учасників, без яких проведення процедури банкрутства є неможливим за виключенням випадків, чітко встановлених у законодавстві про банкрутство. Тобто, до основних учасників судових процедур банкрутства відносяться: арбітражний керуючий та господарський суд.
У процедурах
банкрутства особливі завдання покладені на арбітражного
керуючого, що залежно від судової процедури може виступати як розпорядник
майна, керуючий санацією, ліквідатор. Роль арбітражного керуючого є досить
складною і результат процедур банкрутства та реалізація їх завдань багато в
чому покладені залежать від його роботи.
У відповідності до чинного
законодавства одна і
та ж особа може виконувати функції арбітражного
керуючого (розпорядника майна,
керуючого санацією, ліквідатора)
на всіх стадіях провадження у
справі про
банкрутство.
Отже, Закон висуває наступні вимоги
до арбітражного керуючого:
·
така
особа повинна мати статус фізичної особи – підприємця;
·
така
особа повинна мати вищу юридичну або економічну освіту та володіти спеціальними
знаннями;
·
така
особа не повинна бути заінтересованою щодо боржника та кредиторів.
Діяльність фізичної особи як арбітражного керуючого визнається підприємницькою діяльністю та підлягає попередній реєстрації громадянина у порядку визначеному Законом України від 15.05.2003 року № 755-IV “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” в якості фізичної особи - підприємця. Статус фізичної особи - підприємця покликаний сприяти додержанню арбітражними керуючими принципу нейтральності при здійсненні своєї професійної діяльності.
Для призначення арбітражним керуючим у справі
про банкрутство особі необхідно мати ліцензію на право здійснення діяльності
арбітражного керуючого, яка видається Міністерством економіки та з питань
європейської інтеграції України.
У ч.3 ст. 3-1 Закону визначено вичерпний перелік випадків, коли
призначення арбітражного керуючого неможливе.
На сьогодні відкритим залишається питання щодо правового статусу
арбітражного керуючого, яким виступає арбітражний керуючий: посадової особи, що
призначається судом, представником інтересів боржника або кредиторів,
підприємцем, що переслідує власні інтереси, тощо? У листі від 09.07.2004 року №
4655 Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва
визначено, що арбітражний керуючий здійснює адміністративно-господарські
обов'язки по розпорядженню майном боржника, які покладені на нього правомочним
органом (судом), правомочною службовою особою (суддею), а тому він є службовою
особою. Проте з таким висновком не можна погодитись, оскільки фізична особа –
підприємець, що має ліцензію на здійснення діяльності арбітражного керуючого
незалежно від того чи призначена вона у конкретну справу про банкрутство, чи
ні, така особа залишається арбітражним керуючим. А тому, із обґрунтування
наведеного у вищезазначеному листі, арбітражний керуючий не може постійно
виконувати адміністративно-господарські обов'язки (лише у рамках провадження у
справі про банкрутство), а значить і не може визнаватися службовою особою окрім
випадків притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
Крім того, при визначені місця арбітражного керуючого в інституті
банкрутства треба враховувати професійну основу діяльності арбітражного
керуючого, специфіку здійснення повноважень у процедурах банкрутства та
підстави здійснення його діяльності. Передусім, для здійснення діяльності
арбітражного керуючого, особа – претендент повинна мати необхідну кваліфікацію
та пройти спеціальний курс навчання. У судових процедурах санації та ліквідації
арбітражний керуючий фактично виконує функції посадової особи і відповідно до
норм чинного законодавства така особа у визначених випадках несе кримінальну
відповідальність, як посадова особа. Згідно із положеннями Закону арбітражний
керуючий, що призначений у конкретну справу про банкрутство має метою своєї
діяльності як відновлення платоспроможності боржника так і задоволення вимог
кредиторів, а отже у певних ситуаціях під час провадження у справах про
банкрутство він може виступати, як представником кредиторів так і представником
боржника. Проте неправильним буде вважати, що будь-яка із названих ролей
арбітражного керуючого є домінуючою. А отже, діяльність арбітражного керуючого у процедурі банкрутства можна
визначити, як діяльність професійної
особи. Професійна особа поєднує в собі наступні
ознаки:
·
набуття
такого статусу в силу дозволу держави (ліцензії);
·
виконання
багатьох функцій, що покладені на таку особу чинним законодавством України;
·
відповідальність
такої особи визначена у чинному законодавстві України.
У проблемних
питаннях врегулювання правового статусу арбітражного керуючого належне місце
займає питання його відповідальності та її межі.
Аналіз
чинного законодавства України дає змогу зробити висновок про те, що
відповідальність арбітражного керуючого включає:
·
господарсько-правову
відповідальність (згідно норм Господарського кодексу, а саме: усунення від
виконання обов”язків у конкретній справі про банкрутство, анулювання ліцензій,
відшкодування збитків);
·
адміністративну
відповідальність (ст. 164-2, 166-6
КУпАП);
·
кримінальну
відповідальність (221,222 Кримінального кодексу України).
Основною
рисою інституту банкрутства є те, що над всіма процедурами банкрутства у межах
провадження у справі про неспроможність встановлюється необмежений або значний
контроль суду. Основні рішення у межах провадження у справі про банкрутство або
приймаються, або затверджуються господарським
судом.
Завданнями судочинства
при проведенні процедур банкрутства, на думку Яркова В.В., є забезпечення
правомірності, ефективності та оперативності проведення процедур банкрутства, а
також вирішення суто процесуальних завдань господарського судочинства.
Враховуючи те, що кожна справа про банкрутство потребує індивідуального підходу
до її вирішення, суддя повинен вирішувати, чи зможе він заповнити прогалини та
повноцінно застосувати норми законодавства про банкрутство втілюючи намір
законодавця щодо створення ефективної та справедливої системи.
Функції
господарського суду у провадженні у справах про банкрутство полягають:
·
у єдиному та правильному застосуванні норм законодавства України та
законодавства про банкрутство, зокрема;
·
у здійсненні контролю за проведенням процедур банкрутства;
·
у здійсненні оцінки дій учасників провадження у справі про банкрутство
та їх затвердження або відхилення в процесуальних документах;
·
у застосуванні санкцій за порушення норм законодавства про банкрутство;
·
у здійсненні реабілітації боржника, який відновив свою
платоспроможність та розрахувався з кредиторами.
Враховуючи
викладене вище видно, що хоча основні учасники провадження у справах про
банкрурство є головними учасниками процессу, Закон чітко та в повному обсязі не
регулює правового положення боржника та кредиторів. Така невизначеність веде до
неправильного застосування положень Закону на практиці, що в результаті
призводить до неможливості виконання ним (Законом) своєї основної функції –
відновлення платоспроможності боржника.