Економічні науки/ 10. Економіка підприємства

Чорнуха І.В.

Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки, Україна

Підходи до визначення поняття „розвиток підприємства”
та його сучасні особливості

Забезпечення ефективного функціонування та розвитку підприємств в сучасних умовах вимагає від них постійних еволюційних зусиль в напрямку вдосконалення структури управління, розширення ринків збуту, підвищення якості продукції та послуг, розробки інвестиційної та інноваційної політики, за умов врахування максимальної кількості чинників мікро- та макросередовища, які змінюються з часом. Разом з тим, вітчизняні підприємства мають не просто пристосовуватись до змін у зовнішньому середовищі, а випереджати їх, що обумовлює необхідність запровадження ефективної системи стратегічного управління основою якої є стратегія розвитку фірми за умов існуючої конкуренції. Таким чином, сучасні умови господарювання характеризуються пошуком стратегій, що дозволяють підприємствам виживати і розвиватись в зовнішньому середовищі.

Поняття розвитку в сучасній науці знайшло значне відображення, аналіз та систематизація яких дає можливість виділити кілька підходів. Зокрема, досить часто розвиток підприємства розглядається як сукупність змін різної економічної природи, цілеспрямованості, інтенсивності, що об’єктивно протікають в соціально-економічній системі під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, а також приводять до переходу і фіксації підприємства в різних організаційно-економічних станах [1, с.74]. Можна визначити даний підхід як ситуаційний, оскільки в його основі лежить розуміння розвитку як процесу переходу підприємства з одного стану в інший.

Згідно виробничого підходу трактування розвитку підприємства базується на моделі життєвого циклу організації, та визначає дану дефініцію як життєвий цикл, що характеризується низкою часових етапів і має такі стадії розвитку організації: народження, дитинство, рання зрілість, розквіт сил, повна зрілість, старіння, оновлення [2, с.100].

Низка авторів притримуються системного підходу у визначені сутності розвитку, акцентуючи увагу на цілеспрямованому впливі змін на загальний стан підприємства як системи. З позицій системного підходу розвиток – це процес цілеспрямованих змін, результатом яких є новий якісний стан системи. До даного підходу можна також віднести трактування запропоноване Затхей А.Р., відповідно до якого, розвиток подається як процес цілеспрямованої зміни в часі основних параметрів організаційно-економічної системи, а саме економічних, технічних, організаційних чи соціальних, та передбачає комплекс певних дій для забезпечення поставленої мети [3, с. 32].

Розвиток для організації розглядається, з одного боку, як такий тип змін, що підвищує ступінь організованості системи, а з іншого – як виділена у складі підприємства система, в якій об’єднані інноваційні процеси, що ведуть до кількісних та якісних змін у всіх функціональних галузях підприємства, а також контури її управління на основі зворотних зв’язків, у яких розв’язуються задачі стратегічного й тактичного управління й запускаються механізми самоорганізації оперативного управління розвитком [2, с.100].

Цільовий підхід за базову умову приймає визначення кінцевої мети запланованих змін та можливість їх досягнення. Відповідно до цільового підходу розвиток підприємства визначається таким способом його функціонування, що зорієнтований на досягнення взаємодії між умовами і ресурсами внутрішнього середовища підприємства з факторами впливу зовнішнього середовища, з ціллю забезпечення стійкої конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості підприємства на основі виробництва високоякісної продукції, досягнення високої продуктивності праці, кращого використання елементів природи та навколишнього середовища [4, с.182].

Таким чином, на основі аналізу різних підходів до дефініції розвитку та виокремлення на основі цього основних складових, що визначають напрям якісних і кількісних змін на підприємстві, категорію «розвиток підприємства» можна узагальнити як процес цілеспрямованих кількісних та якісних змін економічної, організаційної, техніко-технологічної та інноваційної складових системи [5, с.78], що відбуваються під впливом чинників зовнішнього та внутрішнього середовища діяльності підприємства результатом яких є перехід системи на новий якісний рівень, що відображається посиленням конкурентоспроможності та підвищенням інвестиційної привабливості підприємства та досягненням позитивного приросту капіталу.

Розглядаючи розвиток саме підприємства необхідно зазначити, що основною метою його діяльності є отримання та максимізація прибутку. В той же час, приріст прибутку можливий лише за зміни умов діяльності підприємства, тобто за умови забезпечення постійного та стабільного його розвитку. Розвиток забезпечуючи приріст капіталу через збільшення прибутковості діяльності в кінцевому результаті виступає вагомим чинником досягнення основної мети підприємства.

На основі цього, необхідною умовою розвитку підприємства та реалізації основної мети його діяльності є залучення частини капіталу у вигляді інвестицій у подальше розширення виробництва, запровадження різного роду інновацій, забезпечуючи тим самим циклічність і безперервність процесу змін. Таким чином, у сучасних умовах незаперечно важливою є роль інвестицій у забезпеченні сталого розвитку підприємства та безперервності цього процесу. Спрощену модель, що відображає роль інвестицій у процесі розвитку підприємства зображено на рис. 1.

За умов загострення конкуренції особливої ваги набуває боротьба між підприємствами за залучення інвестицій та приваблення інвесторів, шляхом підвищення власної інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності, що набуває форми інвестиційної конкуренції [6, с.45].

Рис. 1. Модель розвитку підприємства із врахуванням впливу інвестицій

Стратегічний розвиток підприємства реалізується на основі відповідної стратегії розвитку, що дозволяє отримати уявлення про те, як підприємство може забезпечити досягнення накреслених стратегічних цілей. Відповідно до цього, основною умовою ефективного управління підприємством та його розвитком виступає стратегічне планування, що в широкому розумінні охоплює планування розвитку, зростання конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості підприємства та інноваційне планування [7].

Базовим у теорії стратегічного управління є поняття стратегії, оскільки саме вона є об’єднуючим механізмом цілей можливостей (потенціалу) та умов (зовнішнього середовища) [8, с.267]. Тому, розробка практичних рекомендацій щодо організації управління розвитком та формування відповідної стратегії розвитку підприємства окреслює завдання для подальших досліджень.

Література

1. Богатирьов І. О. Ефективність розвитку підприємств / І. О. Богатирьов // Формування ринкових відносин в Україні. –2003. – № 7-8 (26-27). 2006. – № 1. – С. 73-79.

2. Пащенко О. П. Стратегічне управління розвитком підприємства / О. П. Пащенко // Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. – № 2. – T. 2. – С.99-103.

3. Затхей А. Р. Особливості планування розвитку вітчизняних промислових підприємств / А. Р. Затхей // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: [збірник наукових праць] / Відп. ред. О. Є. Кузьмін. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2001. – № 436. – С. 31-35.

4. Юшкевич О. О. Систематизація поглядів до теорії розвитку підприємства як відкритої системи / О. О. Юшкевич // Вісник Житомирського державного технологічного університету: науковий журнал [Серія: Економічні науки]. – 2011. –№2 (56) – Ч. 2.– С. 179-183.

5. Чорнуха І. В. Основні чинники та складові розвитку будівельних підприємств / І. В. Чорнуха // Materialy VII międzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji «Perspektywiczne opracowania są nauką ^{i technikami – 2011»} 07-15 listopada 2011 roku Przemysl: Nauka i sludia, 2011. – Volume 13. – Ekonomiczne nauki. – С.78-82.

6. Чорнуха І. В. Вплив інвестиційної конкуренції на діяльність будівельних підприємств / І.В. Чорнуха //Галицький економічний вісник: науковий журнал. – Тернопіль: Тернопільський національний технічний університет ім. Івана Пулюя. – 2013. – №3 (42) – С.43-47.

7. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга: Пер. с нем. / Д. Хан. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 800 с.

8. Кравченко О.В. Поняття стратегії в стратегічному управлінні / О.В. Кравченко // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2007. – № 1(22). – С. 267-272.