Экономические науки/12. Экономика сельского хозяйства

Аспірант Гущин А.А.

Сумський національний аграрний університет, Україна

уточнення Дефініції «земельні відносини»

Літературні джерела не містять повного (цілісного), тим більше однозначного, визначення поняття «земельні відносини». Здебільшого його знаходимо у контексті при розгляді питань власності на землю, землеустрою і землекористування, управління земельним фондом, рентних, суспільно-економічних та виробничих відносин тощо [1].

Земельний кодекс України (редакція 1992 року) не давав чіткого та, водночас, конкретного визначення поняття «земельні відносини». Новою редакцією Земельного кодексу (стаття 2) земельні відносини трактуються, як «суспільні відносини, щодо володіння, користування та розпорядження землею».

Відсутність єдиного визначення даного поняття спостерігається й в економічній літературі. У своїх наукових працях вчені-економісти по-різному підходять до визначення земельних відносин (табл.1.1). В більшості випадків земельні відносини пов’язують з категорією власності на землю.

Таблиця 1.1

Визначення поняття «земельні відносини»

Автор терміну	Визначення поняття
Данилишин Б.М. [3]	Земельні відносини у загальній структурі суспільних відносин займають відповідне місце у їх фундаменті, і в такому сенсі ці відносини стають регулятором всієї сукупності суспільних зв’язків, включаючи не тільки економічну, але й соціально-демографічну, політичну, екологічну та інші складові просторового розвитку.
Новаковський Л.Я. [4]	Земельні відносини – суспільні відносини з приводу володіння, користування, розпорядження й управління землею на державному, регіональному, господарському та внутрігосподарському рівнях як об’єктом господарювання, так і засобом виробництва.

Продовження табл. 1.1

Руженський М.М. [5]	Земельні відносини – важлива складова соціально-економічних відносин, реформування яких у сучасній глобалізаційній економіці здійснюється під регуляторним впливом держави.
Єрофєєв Б.В. [6]	Земельні відносини – суспільні відносини між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами, громадянами з приводу володіння, користування і розпорядження землями, а також з приводу державного управління земельними ресурсами.
Земельний кодекс України, ст. 2 [7]	Земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Меденцов А.С. [8]	Земельні відносини – є предметом земельного права та включають в себе: суспільні відносини з приводу землі як основи життя і діяльності на відповідній території.
Волкова К. [9]	Земельні відносини можна охарактеризувати як систему соціально-економічних зв’язків щодо володіння, користування і розпорядження землею, включаючи її купівлю-продаж, здачу в оренду, організацію використання і т. п.
Шульга М.В. , Анісімова Г.В., Багай Н.О., Гетьман А.П. та ін. [10; 11]	Земельні відносини являють собою самостійний вид суспільних відносин і характеризуються істотними особливостями, які зумовлені предметом врегулювання – використанням та охороною земельних ресурсів країни.  Вказується, що земельними слід визнавати, окрім відносин власності, ще багато інших різновидів суспільних відносин: відносини із охорони та відтворення земель, здійснення управління у сфері земельних відносин, застосування юридичної відповідальності за земельні правопорушення тощо.
Титова Н.Є. [12]	Під земельними слід визнавати, окрім відносин власності, відносини щодо раціонального використання земель та здійснення управління у сфері земельних відносин.
Голіченков А.К., Козирь О.М. [13]	Земельні відносини, окрім відносин щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, включають відносини із використання землі як природного об’єкту та ресурсу, а також положення, пов’язані із втручанням держави (насамперед адміністративним) у відносини земельної власності та інших прав на землю для забезпечення державних та муніципальних потреб.

Продовження табл. 1.1

Шашула Л.О. [14]	Земельні ресурси слід розглядати як економічну категорію просторового розвитку, яка сприяє посиленню науково-теоретичної бази подальшого удосконалення, розвитку земельних відносин в Україні та для розширення форм організації сільськогосподарського виробництва та поліпшення соціально-економічних умов життя населення в цілому.
Даниленко А.С. [1]	Земельні відносини потрібно розглядати у контексті при розгляді питань власності на землю, землеустрою і землекористування, управління земельним фондом, рентних, суспільно-економічних та виробничих відносин тощо. Тобто поняття «земельні відносини» охоплює значну кількість питань як економічного (виробничого), так і правового характеру. В основі земельних відносин лежить категорія власності на землю.
Федоров М.М. [2]	Земельні відносини – це суспільні відносини з приводу володіння, користування, розподілу і керування землею на державному, господарському і внутрішньогосподарському рівнях як об’єктом господарювання і засобом виробництва в сільському господарстві.
Визначення автора	Земельні відносини – це відносини, які тісно та нерозривно пов’язані з власністю на землю, рентними, виробничими, аграрними та суспільно-економічно-політичними відносинами, які регульовані земельним законодавством країни, щодо володіння, користування й розпорядження землею на різних рівнях, а також відносини щодо використання та охорони земель в окремо взятій країні як основи життя і життєдіяльності народів, що проживають на відповідній території.

Найбільш повне, на нашу думку, визначення дає у своїй монографії «Економічні проблеми земельних відносин у сільському господарстві» М.М. Федоров [2] та визначає земельні відносини власності так: «земельні відносини – це суспільні відносини з приводу володіння, користування, розподілу і керування землею на державному, господарському і внутрішньогосподарському рівнях як об’єктом господарювання і засобом виробництва в сільському господарстві».

Аналізуючи думки різних науковців та вчених, ми сформували свою точку зору, згідно якої: земельні відносини – це відносини, які тісно та нерозривно пов’язані з власністю на землю, рентними, виробничими, аграрними та суспільно-економічно-політичними відносинами, які регульовані земельним законодавством країни, щодо володіння, користування і розпорядження землею на різних рівнях, а також відносини щодо використання та охорони земель в окремо взятій державі як основи життя і життєдіяльності народів, що проживають на відповідній території.

Література:

1. А.С. Даниленко, Ю.Д. Білик Формування ринку землі в Україні / ред. А.С. Даниленко, ред. Ю.Д. Білик. – 2–е видання, перероблене і доповнене. – К.: Урожай, 2006. – 280с.

2. Федоров М.М. Економічні проблеми земельних відносин у сільському господарстві (теорія, методологія, практика): Автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.07.02 / М. М. Федоров; Ін-т аграр. економіки УААН. – К., 1998. – 41c. – укp. – рус.

3. Данилишин Б.М. Земельні відносини в економічній системі України: стан та перспективи розвитку / Б.М. Данилишин // Земельне право України. – 2008. – № 4. – С.3–10

4. Новаковський Л.Я. Регіональна земельна політика / Л.Я. Новаковський, М.І. Шквир. – К.: Вид–во «Урожай», 2006. – 178 с.

5. Руженський М.М. Державне регулювання земельних відносин у транзитивному суспільстві. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерація профспілок України. – 2010. – № 3. – с. 19 – 23

6. Єрофєєв Б.В. Земельне право Росії / За ред. Б.В. Єрофєєва. – 9–е вид., перероб. – Москва, 2004. – 656с.

7. Земельний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768–14

8. А.С. Меденцов Земельне право / За ред. А.С. Меденцова – М.: Вид-во «Аллель», 2010. – 126с.

9. К. Волкова Основні поняття земельних відносин. – 2011. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mega–e.su/info/zakonodatelstvo/osnovnyie–ponyatiya–zemelnyih–otnoshenij/

10. Г.В. Анісімова, Н.О. Бакай, А.П. Гетьман та ін.; За ред.  А.П. Гетьман Земельний кодекс України: Коментар. – 3-е видання, доповнене – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. – 608с.

11. Шульга М.В. Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.), Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман та ін.: За ред. М. В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368с.

12. Титова Н. Новий Земельний кодекс України: позитивні та негативні аспекти / Н. Титова // Право України. – 2002. – № 4. – С. 70–76

13. Голіченков А.К., Козирь О.М. Концепція федерального закону про землю / А.К. Голіченков , О.М. Козирь // Держава і право. – 1994. – № 7. – С. 60–69

14. Шашула Л.О. Управління земельними відносинами в Україні: деякі підходи / Л. О. Шашула // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. 2011. – № 1. – С. 624 – 631