Здобувач кафедри державного управління, Рибальченко К.О.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГАЛУЗІ АКВАКУЛЬТУРИ

Україна сьогодні визначила основні стратегічні орієнтири, які є необхідною запорукою розвитку аквакультури як окремого виду сільськогосподарської діяльності. Важливими задачами вітчизняної галузі є штучне розведення, утримання та вирощування риби у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг. У цьому контексті, для виконання вищенаведених задач, у 2012 році Верховна Рада України прийняла Закон України “Про аквакультуру”. В Законі приділяється увага деталізованим правилам регулювання рибогосподарської галузі. Це дозволяє констатувати той факт, що уповноважений орган виконавчої влади в сфері рибного господарства високо оцінює значення аквакультури для забезпечення продовольчої безпеки країни та визначає нагальну потребу формування перспективної державної політики в цій сфері.

Нині відбувається активна робота щодо створення системи заходів, які покликані підвищити конкурентоспроможність вітчизняної риби та рибної продукції переважно шляхом застосування механізмів державного регулювання економіки галузі. Під механізмами державного регулювання аквакультури, в даному випадку, ми маємо на увазі комплекси взаємопов’язаних і взаємоузгоджених методів, інструментів та форм забезпечення цілеспрямованого регулювального впливу держави.

На реалізацію затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України “Державної цільової економічної програми розвитку рибного господарства на 2012–2016 роки” від 23.11.2011 № 1245 передбачено виділити з державного бюджету 1671,7 млн грн, з них на будівництво, модернізацію та забезпечення функціонування підприємств аквакультури, формування племінної бази для вдосконалення якості її об’єктів, будівництво риборозплідників – 587,8 млн грн. Та досвід виконання державних програм свідчить, що можливості бюджету не забезпечили необхідні обсяги фінансової підтримки виробництва риби та рибопосадкового матеріалу.

Незадовільна ситуація ускладнюється в першу чергу через недостатнє фінансове забезпечення галузі. Від цього страждає вітчизняна наука, адже нестача коштів унеможливлює проведення комплексних наукових досліджень у сфері аквакультури, а науково-дослідні установи не мають у своєму арсеналі сучасного високотехнологічного обладнання, що негативно відображається на достовірності наукових даних. Також у суб’єктів рибного господарства у галузі аквакультури відсутні кошти на відновлення матеріально-технічної бази. В офіційних виданнях Державної служби статистики України зазначено, що сума імпорту риби та продукції з неї протягом 2012-2013 рр. складає 87917,4 млн. дол. США (1042226,76 млн. грн) та 111325,4 млн. дол. США (1319719,54 млн. грн) на рік відповідно, що свідчить про значну імпортозалежність країни.

Рис. 1. Імпорт риби та рибної продукції в Україну

Джерело: Статистичний збірник “Зовнішня торгівля України”. - К. : Державна служба статистики України, 2013. - 99 с.

Крім того, в Україну імпортується значна кількість риби та рибної продукції з Норвегії (104,1 тис. т на суму 273,5 млн дол. США), Ісландії (79,7 тис. т на суму 112,7 млн дол. США) та США (44,6 тис. т на суму 105,6 млн дол. США). Крім зазначених країн, поставки в великих обсягах імпортної рибопродукції здійснюються з Естонії, В’єтнаму, Англії, Китаю, Канади, країн ЄС.

Враховуючи значний обсяг імпортозалежності України в даній сфері, необхідно посилити державне галузеве регулювання шляхом розроблення програм з імпортозаміщення та переведення аквакультури на нарощування обсягів вітчизняного виробництва, зростання експорту риби, пошуку джерел фінансування наукових досліджень у сфері аквакультури. Для успішного здійснення рибогосподарського виробництва та враховуючи міжнародний досвід у плані регулювання завезення імпортної риби, рибної продукції та з метою забезпечення джерел фінансування аквакультури доцільно внести доповнення до Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI та встановити тимчасовий митний збір з імпорту риби (живої, охолодженої або замороженої) та продукції з неї у розмірі 1 % від її вартості. Отримані від збору кошти перераховувати на спеціальний рахунок Держрибагентства України та використовувати на першочергові заходи державної підтримки у сфері аквакультури”. Наведені пропозиції повністю узгоджуються зі ст. 22 Розділу ІІІ “Організація діяльності у сфері аквакультури” Закону України “Про аквакультуру” від 18.09.2012 № 5293-VI та ст. 53 “Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства” Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів” від 08.07.2011 № 3677-VI.

Отже, якщо встановити тимчасовий митний збір у розмірі 1 % від суми імпортованої риби та продукції з неї, то обсяг коштів, що планується перераховувати на розвиток аквакультури та фінансування наукових досліджень, становитиме 996,2 млн. дол. США або 11809,57 млн. грн. Для розрахунку було взято середній показник імпорту між 2012 та 2013 роками - 99621,4 млн. дол. США. Запропоновані доповнення не створюють нового податку, а сприяють ефективному, оптимальному розподілу та руху грошових коштів для вирішення проблеми фінансування галузі аквакультури.