Физическая культура и спорт / 2.Развитие физической культуры и спорта в современных условиях.

Пустильник Олена Сергіївна

РЕАЛІЗАЦІЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РЕФЛЕКСІЇ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ КЛАСИЧНИХ ВПРАВ З ВАЖКОЇ АТЛЕТИКИ

Співвідношення загальної і професійно-прикладної фізичної підготовки може змінюєся залежно від професії. Зарубіжні науковці підкреслюють, що заняттям за програмою спеціальної силової підготовки повинні передувати заняття із загальної фізичної підготовки, спрямовані на всебічний розвиток силових здібностей і силової витривалості.

Наукове обґрунтування оздоровлювальних систем з силової підготовки подали В. Заціорський, Ю. Верхошанський, С. Попов, В. Платонов.

Послідовно було доведено той факт, що силові вправи сприяють підвищенню рівня здоров’я; естетичному самовдосконаленню через пропорційність і симетрію м’язів та загальний гармонійний розвиток м’язових груп; нарощуванню м’язової маси; корекції тілобудови, включаючи усунення в ній наявних та вигаданих «недоліків», відновлення після травм, підвищення працездатності, гармонійної статури.

Одним з головних завдань професійно-прикладної фізичної підготовки студентів є формування нових підходів з використанням сучасних силових видів спорту, такого, як важка атлетика. На науковий розгляд заслуговує рефлексивний підхід, застосовуваний під час виконання класичних вправ з важкої атлетики.

Мета статті полягає у розгляді питання особливостей використання класичних вправ та процесу вдосконалення тренувального процесу у важкій атлетиці у вітчизняних та закордонних дослідження.

Важкоатлетичні вправи є складними за технікою виконання, оскільки піднімання граничної ваги пов’язане з максимальним напруженням м’язів тулуба й кінцівок, швидкою зміною режиму їх роботи, а головне, збереженням рівноваги в опорних фазах руху спортсменів. На техніку виконання вправ також впливають конституційні та типологічні особливості будови організму атлетів (А. Лапутін, Ю. Гавердовський).

Дані досліджень свідчать про те, що сучасні підходи до удосконалення спортивної техніки пов’язані з пошуком найбільш ефективних методів використання відеокомп’ютерних технологій у тренувальному процесі (В. Гамалій, В. Бобровник, Р. Ахметов, В. Олешко та ін.). У спортивній науці вивчено особливості біомеханічних характеристик кінематичної структури ривка важкоатлеток (П. Полєтаєв) та формування варіативної техніки змагальних вправ важкоатлетів різної кваліфікації (О. Сурков), здійснено аналіз виконання ритмо-часової структури ривка важкоатлетами різної статі (А. Малютіна).

За даними науковими джерелами рефлексія спрямована на себе, але опосередкована аналізом сприйняття себе іншими людьми, відображенням себе в інших та у своїй життєдіяльності.

Поняття «рефлексія» використовується у психологічних дослідженнях мислення [4; 9], свідомості [8], особистості [2], спілкування [10]. Окрім цього, рефлексія є сама предметом спеціальних психологічних досліджень [5, 94-96]. Тому в залежності від галузі, завдань дослідження акцентується певний аспект рефлексії: мисленні (для усвідомлення підстав для власних дій); спілкування (для усвідомлення суб’єктом того, як він сприймається і оцінюється іншими; свідомості, самосвідомості (як звернення пізнання людини на свій внутрішній світ).

Під час виконання класичних вправ засвідчує свою ефективність активно розроблюваний нині напрямок досліджень, названий «рефлексивною психологією». Такі дослідження започаткували у 70-х роках І.Семенов, С.Степанов та їхні послідовники. Рефлексія в окреслених дослідженнях розглядається як один з основних механізмів творчої активності, необхідний компонент мислення, спрямований на подолання проблемно-конфліктних ситуацій при розв’язанні творчих задач або поставлених завдань [4; 9].

Рефлексія як переосмислення особистісних стереотипів [9, c.40] призводить, на їх думку, до створення нових образів «Я», є принципом для диференціації («Я» – як фізичне тіло, біологічний організм, соціальна істота, суб’єкт творчості тощо) та інтеграції «Я» у неповторну цілісність [9]. За спрямованістю рефлексії І.Семенов та С.Степанов розрізняють такі її типи: інтелектуальну, особистісну, комунікативну і кооперативну.

Суттєвим є те, що задля реалізації рефлексивних механізмів організації творчого мислення і саморозвитку особистості застосовують головним чином групові методики із використанням діалогічного спілкування.

Розвиваючи концепцію рефлексії як механізму подолання проблемно-конфліктних ситуацій при розв’язанні творчих задач, М.Найдьонов та Л.Найдьонова [6; 7] поглиблюють дослідження процесу спільної творчості. Вони зауважують появу в процесі спільного розв’язання творчих задач такого аспекту проблемності та конфліктності, який відображає необхідність працювати разом. Тому вони не обмежують творчість сферою мислення, а розглядають спілкування як творчість, що дозволило ввести поняття: «групова рефлексія» й «рефлексивний потенціал групи» [7]. Під «груповою рефлексією» розуміють комплексне поняття, яке відображає систему рефлексії, що виникає при колективному подоланні поставленої проблеми або проблемно-конфліктної ситуації. Систему рефлексії досліджують в її структурно-динамічних характеристиках та взаємозв’язках типів рефлексії, які до неї входять. Окрім типів рефлексії, виокремлених І.Семеновим та С.Степановим, виокремлюють і досліджують міжперсональну рефлексію, яка складається із компонентів взаєморозуміння, взаємоузгодження та взаємодії. З позиції виконання класичних вправ з важкої атлетики зазначимо, що групова рефлексія, яка поза активністю індивідів неможлива, розуміється як не просто сума індивідуальних внесків кожного із партнерів, вона є новою якістю, яка виникає в результаті перетину, взаємопроникнень, співвіднесень, взаємодій цих внесків. Тому, на думку авторів, розглядати групову рефлексію можна лише у відношенні до процесу спільної творчості. При переході до індивідуальної творчості правомірно використовувати термін «рефлексивний потенціал групи», який стає по завершенню спільної творчості здобутком кожного та виявляється в індивідуальній творчості. Робимо висновок, що групова рефлексія як співвідношення з окремим індивідом є рефлексивним потенціалом групи. На наш погляд, необхідність в цьому терміні виникла через потребу встановлення суб’єкта групової рефлексії. Це питання порушувалось і в колективній роботі авторів В.Давидова, В.Слободчикова, Г.Цукерман, які визначали, що суб’єкт рефлексивної спільної роботи не індивідуалізований, а рефлексія в такому випадку має свою реалізацію в інтерпсихічній формі [3, c.16]. У такому контексті має йтися про групову свідомість та відповідно про групового суб’єкта, оскільки суб’єктом, за А.Брушлинським, може бути спільнота будь-якого масштабу, навіть все людство [1, с.5].

Існування групового суб’єкта без індивідуальних неможливе. Груповий суб’єкт може створюватись в процесі діалогічної взаємодії її учасниками завдяки здатності кожного з них зберігати у своїй свідомості процесуальні результати обговорення. Групова свідомість та груповий суб’єкт представлені у свідомості кожного учасника діалогу, зберігаються при виході з діалогу і використовуються надалі. Незбігання власної точки зору на проблему та так званої позиції групового суб’єкта є однією з причин виникнення рефлексії.

Зупинимось детальніше на роботі А.Виногородського [2], який, слідом за І.Семеновим та С.Степановим, ототожнює рефлексію з процесами осмислення і переосмислення, тобто здійснює аналіз цього явища з позиції онтонегезу.

У якості мотиваційного та емоційного «агента» у становленні особистісної рефлексії під час виконання класичних вправ з важкої атлетики може слугувати результат досягнень у галузі спорту. Він виявляє кореляцію між забезпеченням «Я»-включеності спортсмена в процес осмислення себе і особистісною позицією як сукупністю ставлень до себе, до власних дій і поведінки. Відповідно можна виокремити дві позиції особистості: репродуктивну як готовність реалізувати звичайні форми поведінки та продуктивну як готовність до перетворень у собі та у своєму житті – конструктивне або творче ставлення до себе.

Основними критеріями сформованості особистісної рефлексії під час виконання класичних вправ з важкої атлетики виокремлено рефлексивний аналіз і його розгорнутість, організованість та залученість до загальної результативної продукції спортсмені.

А.Виногородський установлює ретроспективний (осмислення власного образу та причин внутрішньоособистісних конфліктів), ситуативний (забезпечує включення «Я» в реальну ситуацію для осмислення значущості для себе певних сторін своєї особистості) та перспективний (створення майбутнього життєвого «поля» і власного образу в ньому задля подолання можливих особистісних конфліктів) види особистісної рефлексії спортсменів.

Викладене вище дозволяє виокремити три рівні розвитку особистісної рефлексії спортсменів під час виконання класичних вправ з важкої атлетики: фіксований, занижений і найбільш оптимальний – збалансований. Показниками, які характеризують зазначені рівні, є вже названі вище критерії сформованості особистісної рефлексії: рефлексивний самоаналіз і його розгорнутість, організованість, залученість у загальний контекст спортивної діяльності та види рефлексії: ретроспективний, ситуативний, перспективний.

Усвідомлення власних способів, схем діяльності, утримання усвідомленого образу своєї діяльності та подальше застосування у життєдіяльності вимагає включення рефлексивних процесів. Отже, на наш погляд, найчастіше слід говорити не про наявність (чи відсутність) рефлексії, а про певні рівні рефлексивної свідомості. Якщо ж визнати, що «рефлексивна свідомість є способом розуміти себе, зосередитися на собі і «оволодіти собою», бачити себе в минулому, теперішньому і майбутньому [109], то зрозуміло, що йдеться про високий рівень рефлексивної свідомості, для досягнення якого індивід повинен докласти багато зусиль, поступово оволодіваючи нижчими рівнями.

Узагальнюючи вищезгадане, виокремлюємо такі елементи механізмів розвитку рефлексії у процесі виконання класичних вправ з важкої атлетики:

1) розрив у структурі діяльності, в результаті якого виникає зупинка в перебігу навчання з виходом за межі попередньої форми роботи;

2) оцінка суб’єктивної значущості здійснюваної діяльності для усвідомлення підстави власних дій;

3) оцінка дій партнерів;

4) відображення позицій партнерів через призму загальнозначущого для них об’єкта;

5) вибір власної позиції зору на проблему;

6) визначення категоріальних меж рефлексії: мети, засобів, знань та їхнього взаємозв’язку;

7) схематизація дій;

8) об’єктивація рефлексії з метою вироблення нових схем, методів діяльності;

9) використання нових схем як засобу управління, механізму діяльності та мислення.

Зазначені елементи механізму рефлексії можна цілком слушно розглядати як умови її здійснення під час виконання класичних вправ з важкої атлетики.

Література:

1. Брушлинский А.В. Субъект: мышление, учение, воображение / А.В. Брушлинский. – М.: Издательство «Институт практической психологи»; Воронеж: НПО «Модэк», 1996. – 392 с.

2. Виногородський A.M. Розвиток особистісної рефлексії підлітків (на матеріалі сприйняття музики): автореф. дис. ... канд.психол.наук : 19.00.07 / Національній пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова / А.М. Виногородський. – К., 1999. –20 с.

3. Давыдов В.В. Младший школьник как субъект учебной деятельности / Давыдов В.В., Слободчиков В.И., Цукерман Г.А. // Вопросы психологии. –1992. – №3-4. – С. 14-19.

4. Зарецкий В.К. Рефлексивно-личностный аспект формирования решения творческих задач / Зарецкий В.К. Семенов И.Н., Степанов С.Ю. // Вопросы психологии. –1980. – №5. – С. 112-117.

5. Келеси М. Особенности рефлексии как формы самопознания личности: дис. ... канд.психол. наук : 19.00.01 / Колеси М. ; Киевский ун-т им. Тараса Шевченко. – К., 1996. –195с.

6. Найдёнов М.И. Групповая рефлексия в решении творческих задач при различной степени готовности к интеллектуальному труду : дис.. ...канд.психол.наук: 19.00.01 / М.И. Наденов. – К., 1989. – 239 с.

7. Найденова Л.А. Роль рефлексивного потенциала группы в активации творческих способностей учащихся: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01 / Л.А. Найденова. –К, 1993. –192 с.

8. Розин В.М. Рефлексия в структуре сознания личности / В.М. Розин // Проблемы рефлексии. Современные комплексные исследования. – Новосибирск: Наука, 1987. – С.222-228.

9. Семенов И.Н. Рефлексия в организации творческого мышления и саморазвитии личности / И.Н. Семенов, С.Ю. Степанов // Вопросы психологии. –1983. – №2. – С.35-42.

10. Щедровицкий Г.П. Избранные труды / Г.П. Щедровицкий. – М.: Шк.Культ.Полит., 1995. – 800с.