К.психол.н. Мусіяка Н.І.
Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна
Особливості симптомокомплексів
емоційної сфери школярів з різним рівнем навчальних досягнень
У статті
представлено результати одного з напрямків дослідження особливостей емоційної
сфери молодших школярів з різним рівнем навчальних досягнень, а саме –
особливостей особистісних симптомокомплексів. У
дослідженні застосований графічний проекційний тест «Дім – Дерево – Людина» Дж.
Бака, який дав можливість визначити низку симптомокомплексів, що стосуються
системи «Я – Я», – незахищеність, тривожність та недовіра до самого себе.
Основну увагу
було зосереджено на таких взаємопересічних та взаємодоповнювальних площинах:
першій –
архітектоніка симптомокомплексів у школярів з різним рівнем навчальних
досягнень;
другій –
аналіз рівневої структури кожного симптомокомплексу;
третій –
мікрогенезис архітектоніки симптомокомплексів у різних за результативністю
групах школярів на певному етапі їх навчання і встановлення мікрогенетичних
тенденцій;
четвертій –
макрогенезис архітектоніки симптомокомплексів у різних за результативністю
групах школярів на різних етапах їх навчання і з'ясування макрогенетичних
тенденцій.
Аналіз
архітектоніки цих симптомокомплексів у молодших школярів з різним рівнем
навчальних досягнень показав таке.
Вивчення
симптомокомплексів у другокласників з високим рівнем навчальних досягнень
допомогло з'ясувати наявність суперечливих, амбівалентних тенденцій. Приміром,
чітко простежується позитивна мікротенденція домінантності у цих школярів
низького рівня недовіри до себе (85%), який займає перше рангове місце у
системі симптомокомплексів. Це свідчить про певну комфортність включення
високовстигаючих школярів у шкільний соціум. Друге рангове місце в
архітектоніці симптомокомплексів займає незахищеність, репрезентована
домінантним у ній низьким рівнем. Відсутність високого рівня недовіри до себе у
високовстигаючих школярів, поєднуючись із середнім її рівнем (27%), свідчить
про наявність у двох третин цих школярів статусного почуття захищеності у
шкільному соціумі. Дослідження також показало, що майже третина
високовстигаючих школярів має високий рівень незахищеності.
Переважання
низького рівня прояву симптомокомплексів недовіри до самого себе і
незахищеності у другокласників з високим рівнем навчальних досягнень свідчить
про здебільшого позитивне включення цих школярів у шкільне життя. Це є
віддзеркаленням конструктивної мікротенденції у становленні системи “Я – Я”.
При цьому у
другокласників з високим рівнем навчальних досягнень симптомокомплекс
тривожності займає третє рангове місце в архітектоніці симптомокомплексів –
панівним у цій групі є середній рівень тривожності, зафіксований у 55%
школярів. І хоча високий рівень прояву тривожності діагностовано лише у 18%
школярів, однак – при поєднанні його з середнім її рівнем – виникає досить
значне емоційне напруження у 72% учнів цієї групи. Це свідчить про
функціонування деструктивної мікротенденції у становленні архітектоніки
симптомокомплексів образу “Я” в
системі “Я – Я” у другокласників з високим рівнем навчальних досягнень.
Отже,
другокласникам з високим рівнем навчальних досягнень властиві різноспрямовані
тенденції. Конструктивний мікрогенезис має місце у прояві таких двох
симптомокомплексів, як незахищеність та недовіра до себе: позитивний їх синтез
послаблює негативний вплив симптомокомплексу тривожності на продуктивність
становлення образу “Я” у
школярів цієї групи.
У
другокласників з низьким рівнем навчальних досягнень аналіз архітектоніки їхніх
симптомокомплексів показав, що перше рангове місце в ній займає тривожність.
При цьому високий рівень тривожності – порівняно зі школярами з високим рівнем
навчальних досягнень – зростає і стає притаманним майже третині учнів цієї
групи. Водночас зафіксовано низький рівень тривожності у третини
слабковстигаючих другокласників: останнє свідчить про сильну дію компенсаторних
механізмів, які впливають на становлення образу “Я – школяра”,
певною мірою захищаючи його. Отримані дані підтверджують зародження
деструктивної мікротенденції у прояві симптомокомплексу тривожності.
Друге рангове
місце у слабковстигаючих другокласників займає симптомокомплекс недовіри до
себе. Низький його рівень, хоч і має тенденцію до зниження (порівняно з
високовстигаючими другокласниками – з 84% до 66%), все ж має домінуючий статус.
Це сприяє збереженню позитивної конструкції образу “Я” у школярів цієї групи на першому, оцінковому етапі навчання
у школі – всупереч реальній результативності їхньої навчальної діяльності.
Зафіксований у слабковстигаючих другокласників високий рівень недовіри до
самого себе, при поєднанні з середнім її рівнем у школярів цієї групи, свідчить
про переважання вдвічі кількості слабковстигаючих другокласників з
симптомокомлексом недовіри до самого себе – порівняно з високовстигаючими
другокласниками.
Третє рангове місце у слабковстигаючих другокласників займає
симптомокомплекс незахищеності. У його складі спостерігається стрімке (удвічі)
зростання високого рівня – порівняно з високовстигаючими другокласниками.
Водночас відбувається швидке падіння низького рівня прояву незахищеності:з 46% до
19% школярів (на статистично значущому рівні – φ = 1,65 при p
≤ 0,05). Загалом кількість учнів, що мають середній і низький рівні
прояву незахищеності, значно скорочується у 76% слабковстигаючих, порівняно з
високовстигаючими, другокласників (46%). Це означає істотне зменшення
захищеності образу “Я – школяра”
від негативного впливу довкілля, тобто загострюється проблема незахищеності
дитини у шкільному соціумі.
Отже, у
слабковстигаючих другокласників наявна чітка дихотомія: “конструктивність – деструктивність”
в архітектоніці названих симптомокомплексів. З одного боку, відбувається
деструктивний мікрогенезис у таких двох системах, як тривожність та
незахищеність, з другого, – наявний позитивний мікрогенезис у симптомокомплексі
недовіри до самого себе. Це створює певний захист від деструктивного руйнування
образу “Я” у школярів з низьким
рівнем навчальних досягнень.
Аналіз особливостей архітектонічної будови симптомокомплексів у
четвертокласників з різним рівнем навчальних досягнень дав змогу з'ясувати
таке.
У
четвертокласників з високими навчальними досягненнями перше рангове місце
займає симптомокомплекс недовіри до самого себе, репрезентований низьким рівнем
його прояву. Високий рівень недовіри до самого себе у цій групі, як і на
першому етапі навчання, не було зафіксовано. Домінантність низького рівня
прояву вищезгаданого симптомокомплексу сприяє збереженню позитивної конструкції
образу “Я” у цих школярів .
Друге рангове
місце у високоуспішних четвертокласників посідає симптомокомплекс
незахищеності, представлений високим його рівнем у 56% цих школярів. Це
свідчить, очевидно, про “ціну” впливу високої результативності навчання на особистісне
становлення дитини шкільного віку, а також про наявність деструктивного впливу
на її особистісний розвиток. Водночас ця мікрогенетична тенденція потребує
свого подальшого вивчення.
Третє рангове
місце в архітектоніці симптомокомплексів високоуспішних четвертокласників
посідає тривожність, рівневі модифікації якої характеризуються збалансованістю
високого та середнього рівнів прояву, з одного боку, і низького рівня – з
другого.
Порівняльний
аналіз мікрогенезису архітектоніки симптомокомплексів у становленні образу “Я –
школяра” у другокласників і четвертокласників з високим рівнем навчальних
досягнень свідчить, що найстабільнішим у системі “Я – Я” є такий
симптомокомплекс, як недовіра до самого себе. До того він займає перший ранг
(незалежно від етапу навчання) і характеризується стабільною відсутністю прояву
високого рівня недовіри до самого себе. Цей симптомокомплекс створює надійний
фундамент для усвідомлення школярем самоцінності, дає імпульс для забезпечення
комфортного його стану у процесі учіння.
Друге рангове місце і у другокласників, і у четвертокласників займає
симптомокомплекс незахищеності. Незважаючи на стабільність рангового місця, він
характеризується амбівалентністю своєї якісної характеристики. Якщо у
другокласників другий ранг має позитивну модальність (домінантний низький
рівень прояву незахищеності містить у собі підґрунтя для особистісної статусної
захищеності дитини у шкільному соціумі), то у високоуспішних четвертокласників
цей симптомокомплекс набуває зовсім іншого модально-смислового сенсу. Саме у
четвертокласників цієї групи відбувається різке, статистично значуще (з 10% до
56%), зростання високого рівня прояву незахищеності і домінування його над
іншими рівнями цього симптомокомплексу. Це свідчить про те, що висока
результативність навчальної діяльності цих школярів супроводжується
мікротенденцією до нестабільності, що справляє певний вплив на процес
особистісного становлення.
Третє рангове місце в архітектоніці симптомокомплексів у високоуспішних
другокласників, як і у четвертокласників, посідає тривожність. Симптоматично,
що змістові рівневі зміни відбуваються у цьому симптомокомплексі завдяки
статистично значущому (φ = 1,64
при p ≤ 0,05)
зростанню низького його рівня. Це свідчить про стабілізацію впевненості
четвертокласника у собі як суб’єктові учіння.
Аналіз архітектоніки симптомокомплексів слабковстигаючих четвертокласників
показав, що перше рангове місце займає симптомокомплекс недовіри до себе з
домінантним низьким рівнем його прояву. Порівняно з показниками високоуспішних
четвертокласників, він статистично значуще зростає (φ = 1,654 при p
≤ 0,05) у слабковстигаючих четвертокласників. Простежується
мікрогенетична тенденція до чіткої його стабілізації через зниження середнього рівня
прояву недовіри до самого себе від першої до третьої групи. Це, як зазначалося,
свідчить про дію компенсаторних механізмів, які пом’якшують деструктивний вплив
двох інших симптомокомплексів – тривожності й незахищеності – на конструктивний
розвиток образу “Я – школяра”.
Друге рангове місце займає
симптомокомплекс незахищеності, що є свідченням прояву негативної
мікротенденції – 54% слабковстигаючих четвертокласників мають високий рівень
незахищеності. Порівняльна характеристика мікрогенезису показників
симптомокомплексу незахищеності у слабко- та високоуспішних четвертокласників
дала змогу з'ясувати такі особливості. Зменшення кількості слабковстигаючих
четвертокласників, котрі мають низький рівень прояву незахищеності, більш як
удвічі – у поєднанні з домінантністю високого рівня незахищеності – свідчить
про значний дискомфорт, що його відчувають на собі ці школярі у шкільному
соціумі. Симптоматично і те, що у високовстигаючих і слабковстигаючих четвертокласників високий рівень її прояву є
майже однаковим (56% та 54%). Це свідчить про певну міру незахищеності у
шкільному просторі і високо- і низькоуспішних четвертокласників.
Третє рангове
місце у слабковстигаючих четвертокласників займає симптомокомплекс тривожності.
Спостерігається статистично значуще падіння низького рівня прояву тривожності (φ = 1,65 при p ≤ 0,05) – порівняно з показниками високо- і
середньоуспішних четвертокласників. Симптоматичним є п’ятиразове збільшення у
цих четвертокласників (порівняно з високоуспішними) високого рівня тривожності
на статистично значущому рівні (φ
= 2,310 при p ≤ 0,01).
Отже, у
слабковстигаючих четвертокласників також наявна чітка дихотомія
“конструктивність – деструктивність” в архітектоніці симптомокомплексів.
Зафіксовано деструктивне становлення таких двох симптомокомплексів, як
незахищеність та тривожність. Водночас конструктивність мікрогенезису
симптомокомплексу недовіри до самого себе, чітка стабілізація віри у власні
сили цих учнів сприяє захищеності від деструктивного розвитку образу “Я – школяра” у четвертокласників з
низьким рівнем навчальних досягнень.
Аналіз
макрогенезису архітектоніки симптомокомплексів другокласників та
четвертокласників з низькою результативністю навчальної діяльності показав, що
найбільша стабільність у системі “Я – Я” властива симптомокомплексу недовіри до
самого себе. Визначальними його характеристиками є не лише кількісне зростання
низького рівня його прояву у слабковстигаючих школярів, а й безумовне
підпорядкування йому високого і середнього рівнів. Адже ні високий, ні середній
рівні не домінують у рівневій архітектоніці симптомокомплексу недовіри до
самого себе, тому не можуть значною мірою деструктивно впливати на сферу образу
“Я”. Конструктивність розвитку
цієї тенденції має неабияке значення для комфортного особистісного становлення
молодшого школяра в умовах навчального процесу, надійно захищає від
деструктивної трансформації Я ‑ образу, негативного впливу
таких симптомокомплексів, як незахищеність і тривожність.
Симптомокомплекс незахищеності у слабковстигаючих другокласників і
четвертокласників характеризується односпрямованою тенденцією – домінуванням
високого рівня незахищеності. Крім того, низький рівень незахищеності у
четвертокласників цієї групи кількісно зменшився більш як удвічі, що посилює
його негативний вплив на становлення образу “Я”. Водночас тривожність має тенденцію до негативної міграції в
бік статистично значущого зростання.
На підставі експериментальних даних щодо становлення симптомокомплексів у
молодших школярів з різним рівнем навчальних досягнень доходимо висновку про
потребу в поглибленій корекційній роботі з метою вчасного запобігання появі
негативних мікро- і макротенденцій в особистісному розвитку дитини у процесі
навчання.