Економічні науки \ 3. Фінансові відносини

к.е.н. Свідерська І.М.

ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, Україна

Проблеми реалізації дивідендної політики підприємств

В умовах загострення конкурентної боротьби підприємств, зростання дефіциту фінансових ресурсів і посилення дестабілізуючих наслідків фінансової кризи важливим напрямком фінансово-кредитного забезпечення є оптимізація дивідендної політики вітчизняних підприємств.

Дослідженням теоретичних і практичних аспектів дивідендної політики в Україні займались такі науковці, як Омелянович Л.О., Чайковська О.В., Хістєва О.В., Бланк І.О., Ковальов В.В., Краснова В.В., Поддєрьогін А.М., Салига С.Я., Стельмах М. Я., Терещенко О.О. Світова фінансова наука має ряд визначних робіт у галузі корпоративного фінансування та дивідендної політики. Зокрема, можна відзначити праці М. Міллера, Ф. Модільяні, С. Росса, У. Шарпа. Р. Брейлі, С. Майерса, Дж. Ван Хорна, Гордона М., Л. Гапенськи, Ю. Брігхема та ін.

Головним питанням, яке вирішується на підприємстві, виступає не власне розробка самої політики, а її оптимізація - це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.

До основних завдань, які слід вирішити в ході формування та реалізації дивідендної політики, слід віднести [1, 4]:

виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку (інвестиційні можливості підприємства, можливості формування капіталу, фактори об’єктивних обмежень (ставка оподаткування, ін.), ринкові фактори та правові) ;

визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком;

узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим законодавством;

вибір найсприятливіших методу та форми нарахування і виплати дивідендів;

оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом корпорації (акціонерного товариства).

Управлінські рішення в сфері дивідендної політики впливають на ряд ключових параметрів фінансово-господарської діяльності підприємства: величини самофінансування, структури капіталу, ціну залучення фінансових ресурсів, інвестиційну привабливість, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність, ринкову вартість підприємства та інші.

Станом на 1.01.2013 року як юридичні особи зареєстровано 26 631 акціонерне товариство, з них відкриті — 5761 (або 21,6%) (в тому числі - публічних — 2 161 (або 8,1%)), закритих — 15 798 (59,3%) (в тому числі - приватних — 2911 (або 10,9%)). Станом на 1.01. 2012 рік їх кількість становила 28 618. Тенденція щодо поступового зниження загальної кількості акціонерних товариств пояснюється реорганізацією товариств в інші організаційно-правові форми, переважно в товариства з обмеженою відповідальністю, та складнощами в організації бізнесу підприємств, які були створені в процесі приватизації та корпоратизації.

Аналіз фінансово-економічних показників 5 936 акціонерних товариств за 2012 рік свідчить, що чистий прибуток підприємств становив 42, 68 млрд. грн., при цьому чистий збиток становив 46,45 млрд. грн. Негативне сальдо становить 3,77 млрд. грн.

Активи акціонерних товариств (крім банків) за 2012 рік зросли на 178,87 млрд грн та на початок 2013 року становили 1 096,05 млрд грн. Власний капітал акціонерних товариств збільшився на 11,08 млрд грн та на початок 2013 року становив 418,66 млрд грн. в порівнянні з аналогічною датою 2012 року.

Дивідендна політика акціонерних товариств обумовлена їх складним фінансовим станом, тому для більшості вітчизняних підприємств притаманна консервативна політика, реінвестуючи майже весь прибуток. В 2012 сума нарахованих акціонерними товариствами дивідендів встановила 19,08 млрд. грн.

Ми погоджуємося з думкою Салиги К. та Стринадко А. стосовно ефективності дивідендної політики, яка в сучасних умовах, має бути основана на твердженнях традиційної та біхевіористичної фінансової теорії [2].

Отже, формуючи дивідендну політику підприємства мають керуватися збереженням і зміцненням економічної безпеки підприємства та його фінансової стійкості, що сприятиме доступності власних та кредитних інвестиційних ресурсів на основі аналізу фінансово-економічних показників діяльності та проведення корпоративного контролю.

Дивідендна політика опосередковано впливає на вибір варіантів інвестиційних- рішень, оскільки визначає можливість фінансового забезпечення розвитку виробництва: виплата високих дивідендів призводить до зниження самофінансування.

Відповідно до нового Закону України “Про акціонерні товариства” [3] питання виплати дивідендів набули нових, більш позитивних ознак. На нашу думку, найвагомішими перевагами щодо дивідендних виплат є:

- вимога виплачувати дивіденди грошовими коштами;

-виплату дивідендів здійснювати з чистого прибутку та / або нерозподіленого прибутку в обсязі не менше ніж 30%, що встановлюється рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше 6 місяців після закінчення звітного року;

- виключення можливості передачі акцій шляхом дарування

- встановлення переважного права акціонерів на придбання акцій додаткової емісії, що виключить можливість зниження частки акціонерів у статутному капіталі або розмивання часток.

- для виплати дивідендів за привілейованими акціями можна використовувати кошти резервного фонду у випадку, якщо недостатньо чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років;

- до компетенції наглядової ради віднесено встановлення дати складання списку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки їх виплати;

- повідомляти організатора торгівлі, в біржовому реєстрі якого перебувають акції емітента, про суму дивідендних виплат, що більшою мірою забезпечить прозорість вітчизняного ринку цінних паперів.

В умовах посткризового розвитку, оптимізація дивідендної політики є актуальним завданням, оскільки, об’єктивно, більшість акціонерних товариств не мають змогу розмістити власні цінні папери на фондовому ринку, а залучення банківського кредитування за багатьма параметрами є надто ризиковим. Відповідно, обґрунтована дивідендна політика, як складова фінансової політики українських корпорацій стане запорукою оптимізації структури капіталу, сприятиме зростанню капіталізації компаній, і, таким чином, стане важливим фактором макрофінансової стабілізації в Україні.

Предметом подальших досліджень у цій сфері є визначення закономірностей практичного застосування методик виплати дивідендів і розробка заходів щодо покращення результативності впровадження та реалізації програм дивідендної політики на вітчизняних підприємствах.

Література:

1. Лук’яненко Д.І., Котеньова К.С. Удосконалення напрямків реалізації дивідендної політики в Україні.

2. Салига К. Стринадко А. Дивідендна політика підприємства як напрям покращення його інвестиційної привабливості //Економічний аналіз. - 2011. - Вип. - 8. Частина 2. - с. 59-61.

3. Про акціонерні товариства [Електронний ресурс]: закон України. - Режим доступу: http: zakon.rada.gov.ua

4. Бланк І.О., Ситник Г.В. Управління фінансами підприємств: Підручник.-К.: Київ.нац.торг.-екон.ун-т, 2006.-780 с.

5. Бригхем Ю. Гапенски Л. Финансовый менеджмент. Учебник для вузов в 2-х тт. / Пер с англ. Под ред. Ковалева В. В. — СПБ, 2011.