Економічні науки/3.Фінансові відносини

Антонішен Я.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Актуальні проблеми кошторисного фінансування бюджетних установ в Україні

В зв’язку із трансформацією економічної системи України актуальним напрямком наукових досліджень є розробка теоретичних аспектів фінансування бюджетних організацій. Однією з характерних ознак бюджетних установ є те, що вони всі, як правило, фінансуються за рахунок бюджетних коштів. На сьогодні успішне функціонування бюджетних організацій надзвичайно важливе, адже вони створюються державою для задоволення , культурних, соціальних чи інших потреб населення та для інших завдань, спрямованих на досягнення суспільних благ. Успішне функціонування бюджетних установ безпосередньо залежить від рівня її фінансування. Обсяг фінансування залежить від відображеної у кошторисі суми коштів, яку установа планує використати протягом бюджетного року.

Питаннями вдосконалення бюджетного фінансування займається ряд авторів: П. Й. Атамас, В.О.Андрущенко, М.І.Білик, Т.Г.Смавжик, В. М. Федосов, О. Д. Василик, Р. Т. Джога, О.Д.Василик, , М.Т.Корлін та інші.

Метою статті є дослідження проблем фінансування бюджетних установ на основі кошторису.

Згідно Бюджетного кодексу України, бюджетними установами визначають як органи державної влади, місцевого самоврядування, а також організації, що були створені ними у визначеному порядку, що повністю утримуються за рахунок певного бюджету - державного або місцевого. Важливою особливістю є те, що бюджетні установи не мають на меті отримання прибутку, а є неприбутковими.[1]

В сучасних реаліях процес фінансування бюджетних установ не є досконалим і потребує значного удосконалення. Бюджетні установи фінансуються на основі кошторисної форми бюджетного фінансування.

У Словнику бюджетної термінології дане наступне визначення кошторисного фінансування: «виділення коштів на утримання закладів, установ і організацій, виконання певних програм і реалізацію певних заходів на підставі спеціального фінансового документа — кошторису» [2].

Кошторисне фінансування, як форма фінансування, не передбачає достатньо стимулів до ефективного та найбільш раціонального використання бюджетних коштів. Також дана форма фінансування не передбачає тісного взаємозв’язку між обсягами фінансування бюджетної установи та результатами її діяльності. Таким чином необхідно проводити значні зміни у сам процес надання коштів із бюджету, запроваджувати нові методи та принципи фінансування. Існуюча форма фінансування бюджетних установ, а саме кошторисна,породжує таке явище, як залишковий метод фінансування. Тобто, спочатку обираються основні напрямки розподілу бюджетних коштів, а саме на економіку, оборону, державне управління, а залишки коштів вже спрямовуються на інші сфери діяльності. Доволі часто складається ситуація, коли певна галузь, і як результат бюджетні установи даної галузі, на постійній основі не отримують повного фінансування і повинні здійснювати свою діяльність, виходячи із наявних коштів. Як результат, відсутнє таке явище, як зростання заробітної плати робітників, покращення інформаційної бази, комп’ютерного забезпечення тощо [3, с.94].

Також зазначається, що метод фінансування на основі кошторису не передбачає цілі отримання ефекту від здійснення видатків за рахунок бюджетних коштів. Сам процес виділення коштів із бюджету зовсім не означає одержання ефекту. Кошти просто виділяються на основі затверджених кошторисів, а результат використання даних коштів є зовсім неважливим. Головною метою наразі є цільове використання виділених коштів. Дійсно, можна використати надані кошти на певні визначені цілі, але це ще не означає, що буде отримано суспільний ефект. Адже бюджетні установи мають на меті задоволення потреб суспільства в соціальному захисті, охороні здоров’я, освіті, обороні тощо.

Нині склалась ситуація, за якої кошти виділяються із бюджету, не враховуючи реальну потребу бюджетних установ у грошових ресурсах. Адже доволі важко в процесі затвердження кошторису передбачити усі можливі зміни, що можуть статись у процесі діяльності бюджетної установи. Планування надходжень по кошторису проводиться на основі показників попередніх періодів. Таким чином, виділяються кошти понад реальні потреби установ. Складається ситуація, за якої керівництвом бюджетної установи приймається рішення яким чином максимально використати виділені кошти. Негайне повернення виділених коштів не обговорюється, так як це означатиме, що в наступних бюджетних періодах буде зменшено фінансування установи. Якщо ж не вирішується питання, як використати виділені кошти, в кінці року вони перераховуються до державного бюджету, як залишок невикористаних коштів.

У своїй статті Матросова В.О. вважає недоцільним включення коштів спеціального фонду бюджетних установ до спеціального фонду державного бюджету. Таким чином закріплено тісний взаємозв’язок між джерелами надходження коштів до спеціального фонду із напрямками їх використання. Як результат, бюджетна установа не має права використовувати зароблені кошти на власний розсуд. Саме це обмеження не дає стимулів до розвитку, пошуку шляхів наповнення спеціального фонду кошторису. Бюджетні установи не зацікавлені в отриманні якомога більших обсягів надходжень, адже в подальшому вони не зможуть вільно розпоряджатись отриманими коштами. Відзначається, що в сучасних реаліях відсутня фінансова автономія бюджетних установ [3, с.94].

Проаналізувавши сучасний стан нормативно-правового забезпечення, можна дійти висновку, що ні впровадження моделі часткової автономії, ні інші інноваційні рішення не можуть бути здійснені без удосконалення та систематизації бюджетного законодавства. На думку Нечипорук Н.В. сучасне бюджетне законодавство є декларативним і таким, яке практично не застосовується[4, с.133]. Зазначається, що часто одне й те саме питання трактується по-різному. Тому існує необхідність більш чітко роз’яснення всіх аспектів бюджетної діяльності, в тому числі діяльності бюджетних установ. Для цього потрібно привести до належного стану усю нормативну та законодавчу базу. Це кропіткий процес, який не може бути виконаний у короткі терміни, тому потрібно вже приступати до його виконання. Це надасть шанс, що протягом кількох років діяльність бюджетної сфери зазнає позитивних змін.

Підсумовуючи вищевикладене, необхідно відзначити, що бюджетне фінансування відіграє доволі важливу роль у належному функціонуванні бюджетних установ в Україні, адже вони практично не мають власних надходжень для самофінансування. Тому вважається необхідним вирішення найгостріших та актуальних проблем кошторисного фінансування, що існують наразі в Україні, а саме: проблема раціонального використання бюджетних коштів; проблема залишкового методу фінансування; відсутність суспільного ефекту від використання бюджетних коштів; фінансування бюджетних установ, не враховуючи реальних потреб у бюджетних коштах; недосконала нормативно-законодавча база.

Література:

1. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon2.rada.gov.ua

2. Словник бюджетної термінології [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.hohlopedia.org.ua

3. Матросова В.О. Проблеми фінансування бюджетних організацій на основі кошторис / В.О.Матросова // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2013. - №2. – С.92-95

4. Нечипорук Н. Спеціальний фонд бюджетних установ: планування і формування / Н.Нечипорук // Економічний аналіз. – 2010. - №6. – С.131-134