Антоненко Л.А.,

магістрант спеціальності 8.03050401 «Економіка підприємства»

к.е.н., доц. Дарченко Н.Д.

Донбаська державна машинобудівна академія

САМОМЕНЕДЖМЕНТ КЕРІВНИКА ЯК СУЧАСНИЙ МЕТОД ПОЛІПШЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЙОГО ПРАЦІ

Сучасний розвиток суспільства показує, що успішна діяльність організації багато в чому залежить від умілого і грамотного керівництва. Тому від керівників вимагається високий професіоналізм, компетентність, уміння узгоджувати свою діяльність з чинним законодавством, здатність приймати грамотні раціональні рішення, вміння працювати з великими масами людей, що були б вільні у своїх вчинках. Якщо узагальнити багатогранну діяльність керівника, то можна виділити три її головних напрямки: 1) управління техніко-технологічної підсистемою підприємства; 2) управління його економічної підсистемою і 3) управління соціального підсистемою - виробничим колективом. У трудовій діяльності керівника можна виділити чотири функції: планування, організація, мотивація, контроль. Однак у виконанні цих функції йому активно допомагають інші працівники. Мета роботи керівника полягає у виробленні напрямки розвитку організації і правильної організації роботи.

Керівник - особливий працівник в організації і тому йому притаманні деякі особливості, які відрізняють його від інших членів колективу. Тому і під час організації праці керівника слід враховувати, що зазвичай керівник безпосередньо не пов'язаний зі створенням матеріальних цінностей (хоча активно бере участь в організації виробництва), його праця носить розумовий характер і пов'язана із підвищеними нервово-психічними зусиллями в зв'язку з управлінням людьми і прийняттям відповідальних рішень, не піддається кількісному обліку, різноманітна і в основному не має чіткого завершення.

Робочий день керівника не лімітований і різноманітний. У загальному вигляді узагальнена структура видів робіт, виконуваних керівником протягом свого робочого дня, показана на рис. 1.

Рис. 1. Узагальнена структура видів робіт керівника протягом робочого дня, %.

Теорія і практика менеджменту XXI століття свідчить, що невміння керівника планувати і правильно організовувати свою роботу призводить до втрат робочого часу, зайвого перенапруження і, в кінцевому рахунку, позначається на якості управління. В Україні з давніх часів склалося уявлення про керівника, як про людину з мінімальною кількістю вільного часу, і чим менше часу мав керівник, тим значнішою персоною він здавався. Але насправді це лише говорить про низький рівень самоменеджменту.

Самоменеджмент - це саморозвиток керівника як особистості і організація його особистої діяльності, що представляє собою цілеспрямоване і послідовне використання випробуваних методів роботи в повсякденній практиці в специфічних умовах переважної самоорганізації. Основні цілі самоменеджменту - максимальне використання часу і своїх можливостей; свідоме управління плином життя; подолання зовнішніх обставин як на роботі, так і в особистому житті. З урахуванням цього функції керівника можна представити у вигляді так званого «кола самоменеджменту» (рис. 2).

Рис. 2. Коло самоменеджменту керівника.

У внутрішньому колі самоменеджменту розташовано єднальну функцію - робота з інформацією. Навколо неї певною мірою обертаються інші функції, оскільки обмін інформацією необхідний у всіх фазах процесу самоменеджменту.

Перша функція - постановка цілей. Кожен управлінський працівник повинен ставити перед собою цілі, що означає погляд у майбутнє, орієнтацію і концентрацію сил і активності на тому, що має бути досягнуто. Саме в постановці цілей полягають ази діяльності підприємства і його успішне майбутнє. Мета описує кінцевий результат. Цілі - це свого роду виклик, який спонукає до дій. Мета дає ясність про те, в якому напрямку необхідно рухатися. Постановка цілей - це тимчасовий процес, оскільки протягом діяльності підприємства може з'ясуватися, що ті чи інші параметри змінилися, це призводить до необхідності зміни мети. Якщо у керівника існує усвідомлена ціль, то туди ж спрямовані і всі неусвідомлені сили керівника, тобто цілі служать концентрації сил на важливих напрямках. Процес постановки цілей складається з декількох фаз: 1) знаходження цілей - щоб домогтися успіху, необхідно правильно вибрати цілі; 2) ситуаційний аналіз - свого роду реєстр особистих ресурсів (засобів для досягнення цілей), що дозволяє з'ясувати, що варто заохочувати (сильні сторони) і над чим ще треба працювати (слабкі сторони); 3) формулювання цілей - конкретне формулювання практичних цілей для наступної стадії планування, при цьому потрібно враховувати, що кожна мета має сенс тоді, коли встановлено конкретні терміни її втілення та визначено бажані результати.

Друга функція самоменеджменту - планування особистого часу. Планування означає підготовку до реалізації цілей і упорядкування часу. Слід враховувати деякі основні правила планування, наприклад, при складанні плану дня краще залишити 40% робочого часу вільним, тобто 60% - запланований час, 20% - непередбачений час, 20% - спонтанний час.

Наступна функція самоменеджменту - прийняття рішень. Прийняти рішення - це значити встановити пріоритетність. Черговість справ можна визначати за допомогою декількох методів.

1) Принцип Парето (співвідношення 80:20). Відповідно до цієї теорії можна зробити висновок стосовно робочої ситуації керівника: за перші 20% часу досягається 80% результатів. Інші 80% витраченого часу приносять лише 20% загального підсумку.

2) Встановлення пріоритетів за допомогою АБВ-аналізу. Це техніка виходить з досвіду, що частки у відсотках більш важливих і менш важливих справ у сумі залишаються незмінними. За допомогою букв А, Б і В задачі підрозділяються на три класи, відповідно до їх значимості. Аналіз АБВ ґрунтується на таких трьох закономірностях: 1) найважливіші задачі складають приблизно 15% усієї кількості справ, якими займається керівник. Внесок цих задач для досягнення цілі складає близько 65% (не підлягають передорученню); 2) на важливі завдання доводиться близько 20% загального числа справ, значимість яких також близька до 20% (підлягають передорученню); 3) менш важливі і несуттєві задачі складають близько 65% усіх справ, а в свою чергу значимість їх складає всього лише близько 15% (підлягають обов'язковому передорученню).

3) Прискорений аналіз за принципом Ейзенхауера. Цей принцип є простим допоміжним засобом у тих випадках, коли необхідно швидко прийняти рішення щодо того, якій задачі віддати перевагу. Пріоритети встановлюються за такими критеріями як терміновість і важливість справи. Вони поділяються на 4 групи: 1) термінові/важливі справи - необхідно виконати їх самому керівнику; 2) термінові/менш важливі справи; 3) менш термінові/важливі завдання - необов'язково виконувати їх відразу, але виконувати їх треба самому; 4) менш термінові/менш важливі справи. Завдяки принципу Ейзенхауера можна істотно збільшити продуктивність і результативність.

Важливою функцією менеджера є делегування. Під делегуванням у загальному сенсі розуміється передача завдань своєму підлеглому зі сфери діяльності самого керівника, але при цьому начальник зберігає за собою відповідальність за керівництво, яка не може бути делегована.

Останньою функцією самоменеджменту є самоконтроль або контроль результатів. Контроль над результатами служить поліпшенню, а в ідеальному випадку - оптимізації трудового процесу. Контроль охоплює три завдання: осмислення фізичного стану; порівняння запланованого з досягнутим; коригування за встановленими відхиленнями. Необхідно регулярно, через рівні проміжки часу перевіряти свої плани й організацію праці, аналізувати свою діяльність і свій час і складати листок денних перешкод.

Таким чином, позитивно на ефективність діяльності керівника впливає уміння її планувати, правильно визначати порядок важливості і терміновості справ, послідовність виконання операцій, кількість прийнятих рішень. Важливим є також уміння використовувати можливості підлеглих, знання їх, віра в співробітників, здатність відверто з ними розмовляти, постановка завдань замість безпосереднього керівництва. Однак не можна забувати, що всі заходи, що проводяться з метою збільшення продуктивності праці та скороченням витрат робочого часу керівника, будуть марними якщо керівник дотримується авторитарного методу управління, не аналізує свою роботу з метою виявлення резервів зниження витрат робочого часу, не присвячує час самоосвіті.