Економічні науки / 6 Маркетинг та менеджмент

А. М. Іванов

Відокремлений підрозділ «Миколаївська філія Київського національного університету культури і мистецтв»

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВІЛІННЯ ШЛЯХОМ КЛАСТЕРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Проблема створення кластерів, орієнтування територіального розвитку на кластерну модель є питанням державного значення. Саме державний рівень має необхідний ресурс для проведення попередніх досліджень, зокрема пошуку ефективного співвідношення між промисловістю, сільським господарством і сферою послуг, адже що рухатись одночасно в усіх напрямах з однією швидкістю неможливо, створення відповідної законодавчої бази з чіткими правилами гри та саме планування та безпосереднє створення кластерів.

Організація кластерів передбачає інноваційну складову. Але сьогодні бізнес мало зацікавлений інвестувати у інновації. Тому саме держава має розпочати цю роботу. Висока напруга конкуренції на світовому ринку не залишає Україні шансів посісти гідне місце у традиційних галузях. Однак реальною є можливість проявити себе у нових галузях і напрямках (наприклад, в туризмі).

Поняття кластера в науковий обіг було введено американським вченим Майклом Портером в його фундаментальні праці «Конкурентні переваги країн» (1990), яке виникло на основі системного дослідження інформації про діяльність успішних американських і європейських корпорацій. Те, що Портер називав кластерами, інші дослідники трактували по-різному - промисловими округами, новими промисловими зонами, регіональними виробничими комплексами і т.д (залежно від конкретних характеристик таких агломерацій) [2].

Кластер - це група географічно близьких взаємопов‘язаних компаній і асоційованих інститутів у певній сфері діяльності, що характеризуються спільністю та взаємодоповненням один одного [3]. Вони звичай формуються в тих географічній зонах, де комунікації, логістика та людські ресурси є легкодоступними.

Інтерес до кластерного інноваційного розвитку у другій половині ХХ ст. постійно зростав, поки не набув вибухового характеру і охопив в 1980 - 1990рр. спочатку Північну Америку і Європу, згодом і нові промислові країни. Цей інтерес був викликаний перш за все успіхами об’єднання компаній Силіконової Долини (штат Каліфорнія, США). В рамках кластеру «Силіконова Долина» лише за період з 1991 по 2001рр. венчурні інвестиції збільшились з 2,0 млрд. дол. до 68,8 млрд. дол. США. Приклад Каліфорнії наслідували й інші штати США, реалізувавши відповідні програми кластерного розвитку. У США створюються комісії з формування кластерів. Необхідну аналітичну роботу виконують наукові центри та університети. Початковий капітал виділяється адміністрацією штату, а потім залучаються засоби приватних компаній. На початку ХХІ ст. в США в кластерах було задіяно 57% всього працездатного потенціалу країни, а частка ВВП, виробленого кластерами США, складала 61%.

Аналогічно формувалась сучасна економіка Канади. До числа її найбільших кластерів слід віднести агропромисловий кластер в Саскатоні і біохарчовий в Монреалі (Квебек).

Цікавим прикладом створення кластерів є досвід японської економіки. В країні в 1983 році було прийнято закон, що затверджував концепцію технополісів та надавав підтримку створенню центрів інтеграції промисловості, науки, влади. Типовий великий японський кластер (а їх близько 600) складається з одного головного підприємства, яке користується послугами двох

або трьох рівнів фірм, що розміщені, як правило, географічно близько до нього. Наприклад, автомобільний кластер «Тойота» має багатоступінчасту мережу з 122 прямих постачальників, майже 36 тис. субпідрядних малих і середніх підприємств.

Європейська кластеризація активізувалась з 1968 року, коли в рамках ЄС було створено Генеральний Директорат з регіональної політики. У 1975 році був сформований Європейський фонд регіонального розвитку, а в 1988 році Європарламентом була прийнята Хартія регіоналізму і почала функціонувати Рада регіональних і місцевих об‘єднань. В Європі за рівнем кластеризації особливо виділяються Італія і країни Балтійського регіону. Суттєва роль держави, яка надає допомогу індустріальним округам через забезпечення знижок на експорт, гарантійне покриття, залучення інвесторів, консалтинг.

Вагомою є роль Німеччини в розвитку кластеризації економіки. Пріоритет надається впровадженню високих технологій через консолідацію зусиль промисловості і наукових центрів. В Німеччині функціонують 3 кращі світові кластери високих технологій, що отримали почесну назву «Силіконова Долина ХХІ сторіччя» - це Мюнхен, Гамбург, Дрезден. Крім цього, в країні діють багато промислових кластерів, як наприклад автомобільні кластери в 10 землях. Особливої уваги заслуговує німецька програма створення і розвитку біотехнологічних кластерів на основі регіонального розміщення фірм. Фінансові ресурси промислові кластери отримують із федеральних і місцевих джерел.

Іншим вражаючим прикладом успішної кластеризації може бути розвиток економіки Австрії за останні 20 років. У Програмі кластеризації задіяні наступні модулі: система стимулювання інновацій; зростання продуктивності; збільшення зайнятості; регулювання технологічної політики; консультування [4].

В цілому формування і розвиток кластерів приводить до інтегральних переваг: підвищення конкурентоспроможності економіки, активізації інноваційних процесів і реальних механізмів узгодження інтересів влади, бізнесу, науки та освіти при розробці стратегії розвитку як на рівні окремого суб‘єкта господарювання, учасника кластера, так і на рівні регіону і країни.

Однак, незважаючи на безперечні переваги кластерної організації економіки для окремої території та для держави в цілому, існують різноманітні перешкоди на цьому шляху: слабко розвинута інфраструктура, брак капіталу та кваліфікованої робочої сили, ієрархія кластерів - труднощі для постачальників нижнього рівня, ефект блокування, тобто поодинокі компанії можуть бути більш конкурентними порівняно з кластерними, загроза гіперспеціалізації кластера і надмірна – брендизація, незацікавленість державних органів влади, нерозуміння вигод від кластерного підходу [1].

Список використаних джерел:

1. Кластери як чинник інноваційного розвитку підприємств і територіальних утворень / О. Кузьмін, В. Жежуха // Економіка України. - 2010. - N 2. - С. 14-23.

2. Наконечна Т.Ю. Кластеризація як каталізатор економічного розвитку регіонів та підвищення конкурентоспроможності країни [Електронний ресурс] / Т.Ю. Наконечна // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en_re/2010_7_4/14.pdf 26

3. Портер Майкл Э. Конкуренция: Пер. с англ. - М.: Издательский дом «Вильямс», 2005. - 608 с.

4. Соколенко С.І. Розвиток територіальної громади на основі кластерної моделі виробництва [Електронний ресурс] / С.І. Соколенко // Режим доступу: ttp://ucluster.org/sokolenko/2009/02/rozvytok - terytorialnoj - gromady - na-osnovi klasternoj - modeli - Vyrobnyctva/