Педагогические науки / 2. Проблемы подготовки специалистов

К.пед.н., доцент Абсалямова Я.В.

доцент Національного авіаційного університету, м. Київ, Україна

Роль вивчення соціолектів у професійному розвитку

викладача іноземних мов технічного ВНЗ

З початком діяльності викладача іноземних мов у вищому технічному навчальному закладі (ВТНЗ), власне у період його професійної адаптації, мають сформуватися або пристосуватися усі складові його професіоналізму [1, с. 62-69], заклавши основу для подальшого вдосконалення і розвитку у процесі самореалізації. Необхідність подальшого розвитку професіоналізму викладача іноземних мов ВТНЗ безперечно виражена у таких складових фахових знань:

1) іноземної мови як спеціальності та української, оскільки відбувається постійне збагачення мов через виникнення нових реалій і розгалуження спеціальностей та поглиблення масиву знань, умінь, навичок, пов’язаних з ними, що вимагає засвоєння викладачем відповідного вокабуляру;

2) особливостей студентів як вікової та соціальної групи, оскільки останнім притаманне таке явище, як належність до професійних та молодіжних субкультур, що є носіями певних соціолектів, манер поведінки тощо;

3) техніки та прийомів психологічного впливу на студентів з профільним мисленням та представників різних професійних та молодіжних субкультур у тому числі, через відповідну специфіку;

4) основ точних наук (фізики, математики, інформатики та ін.), значень основних термінів цих наук, оскільки вони постійно та інтенсивно збагачують мову та мовлення новими термінами;

5) про нові досягнення у науці і техніці у світлі стрімкого науково-технічного прогресу.

Щодо саме викладачів іноземних мов ВТНЗ, для подолання «прірви» у непорозумінні зі студентами через віковий розрив, який надалі постійно збільшуватиметься в ході професійної діяльності кожного конкретного фахівця, та для ефективного встановлення партнерських відносин «викладач-студент» у навчально-виховному процесі доцільно звернути увагу, по-перше, на необхідність постійного розвитку і самовдосконалення викладача у напрямі вивчення культури та мовлення сучасних студентів.

Як відомо, їхній соціолект являє собою зумовлений лект національної мови, який формується під впливом соціокультурних факторів на базі соціально-психологічної спільності людей певного віку та визначається особливостями мовлення, типовими для всіх чи більшості його носіїв. Це своєрідна лінгвістична субкультура студентів, у якій знайшли своє відображення норми та цінності, що домінують у молодіжному середовищі та є орієнтирами для їхньої вербальної і невербальної поведінки. Особливості соціолекту студентів як повноцінного засобу внутрішньогрупового спілкування виявляють себе на фонетичному (артикуляційна модифікація слів), лексичному (лексико-семантичні новоутворення, ненормативна лексика різних ступенів стилістичної зниженості) та граматичному (відхилення від норм кодифікованої граматики) рівнях, а його ядро формують лексичні та фразеологічні одиниці, вигадані самими підлітками або запозичені ними з жаргонів інших молодіжних субкультур, більшість із яких є зрозумілими тільки носіям соціолекту та вказують на віко-групову належність мовця. Соціолект студентів є досить непостійним. Тривалість його існування у певному складі становить від 5 до 10 років, тоді як застарілий відходить у стан немодного, «мови старих» тощо. Це має стимулювати викладачів до постійного вивчення культури та мовлення сучасних вітчизняних студентів та студентів країн, мова яких вивчається, оскільки дозволить викладачу через соціолект навчитися краще розуміти їх, більш зрозуміло викладати власні думки, заохотити вітчизняних студентів до вивчення іноземних мов через ознайомлення зі студентським соціолектом відповідних країн та, найголовніше, сформувати у студентів іншомовну комунікативну культуру, оскільки тільки комунікативно орієнтоване викладання іноземних мов може одночасно дати студентам практичні знання граматики та лексики мови, що вивчається, і розвинути у них розуміння того, як відповідна мова правильно використовується для спілкування, забезпечити умови для усвідомлення ними мовного етикету тощо.

По-друге, у знанні викладачем-філологом іноземної мови як спеціальності студентів та української вагоме місце посідає знання їхнього професійного соціолекту, тобто лекту національної мови, який формується під впливом соціокультурних факторів на базі професійної спільності людей та визначається особливостями мовлення, типовими для всіх чи більшості його носіїв. Однак, цей соціолект є відносно сталим і збагачується здебільшого за рахунок виникнення нових реалій – технологій, пристроїв, механізмів, устаткування. Доцільно зазначити, що найбільш інтенсивне виникнення професійних соціолектизмів відбувається у галузі інформаційних технологій, де вони переходять переважно з англійської до інших мов, однак, не оминає й інші галузі. Оскільки більшість нових фахових термінів та соціолектизмів технічного напряму виникає в іноземних мовах, саме викладач іноземних мов ВТНЗ має швидко підхоплювати їх для озброєння вітчизняних студентів.

Висновок. По завершенні періоду професійної адаптації викладач іноземних мов ВТНЗ за жодних обставин не може «завмерти» у фаховому розвитку. Він має постійно, по-перше, приділяти особливу увагу вивченню культури та мовлення сучасних студентів країни, мова якої вивчається, та нашої країни, зокрема студентського соціолекту через мінливість останнього та для формування іншомовної комунікативної культури студентів; по-друге, оволодівати новими філологічними знаннями за фахом студентів, яким викладається іноземна мова, тобто професійним соціолектом, чітко відслідковуючи тенденції змін у культурі та мовленні представників певних професій, аби йти у ногу з часом і озброювати студентів необхідними знаннями.

Література:

1. Абсалямова Я.В. Професійна адаптація молодих викладачів іноземної мови до роботи у вищих технічних навчальних закладах: дис. … кандидата пед. наук: 13.00.04 / Абсалямова Яна Вадимівна. – К., 2005. – 206  с.