ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ

МІШЕНІНА Т.М.

кандидат філологічних наук. доцент кафедри української мови

Криворізького педагогічного інституту

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

ПОЛИВАННА Г.А.

учитель-методист

Криворізького гуманітарно-технічного ліцею № 129

ЗМІСТ ПРОЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

ПІД ЧАС ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ ДИДАКТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Анотація. У статті розкрито зміст проективної діяльності майбутніх учителів філологічних спеціальностей під час педагогічної практики. Наведено зразки методичного розв’язання проблеми реалізації компетентнісного підходу до навчання лексики в основній і старшій школі.

Ключові слова: проективна діяльність, дидактична компетентність, майбутні вчителі філологічних спеціальностей, педагогічна практика.

Концептуальна сутність компетентнісного підходу полягає насамперед в озброєнні учнів чітко визначеною сукупністю компетенцій, яка об’єктивується характером, рівнем і тенденціями розвитку науки, освіти, культури – усіх галузей і видів життєдіяльності людини і суспільства як у нашій країні, так і в європейському просторі; у зверненні в освітньому процесі до людини, з опорою на антропологічні й аксіологічні засади її розвитку (світогляд, критичність мислення, ставлення до праці, фаху, до себе і партнерів, здатність до самооцінки свого внутрішнього світу); у використанні особистісно орієнтованого підходу на противагу знаннєво-орієнтованому як умови модернізації гуманітарної освіти.

Доволі широке трактування дефініції компетентність водночас має спільний знаменник в інтерпретації означень [1]:

-                   базується на знаннях, уміннях, навичках, досвіді та цінностях, здобутих у навчанні;

-                   сприяє адекватним діям особистості у можливих життєвих ситуаціях, умінню ефективно розв’язувати  проблеми, що виникають у житті;

-                   забезпечує здатність обґрунтовано приймати рішення, відповідати за результати своєї діяльності, мобілізувати набуті знання;

-                   полягає у володінні компетенцією, включаючи власне ставлення особистості до неї та до предмету діяльності.

Водночас компетенція становить вимогу до освітньої підготовки особистості, як внутрішні, потенційні, приховані новоутворення (знання, цінності, відношення), що потім виявляються у компетентностях людини.

З огляду на викладене вище найбільш вичерпними будуть такі визначення: компетенція – це наперед задані вимоги до освітньої підготовки, сукупності знань, способів діяльності, коло повноважень, досвіду, якостей особистості; компетентність – набута якість, реалізація, набутих знань і відповідних умінь, навичок учня як суб’єкта навчальноїдіяльності, володіння ним відповідною компетенцією і здатність її застосовувати у навчальних ситуаціях.

У контексті нашого дослідження розглянемо механізм реалізації компетентнісного підходу до навчання лексики в загальноосвітній школі.

Навчальний матеріал лексичного характеру школярі починають вивчати у 5 класі, де знайомляться з групами слів за значенням, в тому числі і синонімами, з словниками.

На окресленому етапі засвоєння теми учні повинні знати:

·        що вивчає лексикологія;

·         уміти визначати належність груп слів за значенням;

·        користуватися тлумачним і синонімічним словником;

·        добирати з-поміж синонімів відповідні до контексту;

·        використовувати мовні засоби у стандартних і нестандартних мовленнєвих ситуаціях, удосконалюючи мовне оформлення висловлювання.

Вивчення синонімів у 5 класі не завершується. У наступних класах синоніми, як окрема тема, не вивчається, але простежується у поєднанні з іншими розділами на вищому рівні – це культура мовлення і стилістика. Учні за допомогою доцільних і ефективних вправ повинні досконало володіти мовними засобами – вміло користуватися синонімами, щоб уникати невиправданих повторів слів у мовленні.

На допомогу вчителю-словеснику стають чинні підручники. Виокремлюють підручники для звичайного, стандартного, і профільного рівня (української філології) опанування матеріалу.

Проаналізувавши підручники ми виокремили різні види вправ:

Ø    підготовчі – подаються для ліквідації прогалин в опорних знаннях;

Ø    вступні – ознайомлюють учнів з новим матеріалом для осмислення певних понять і правил;

Ø    тренувальні – закріплюють (сформовують) в учнів мовні вміння і навички;

Ø    завершальні – це проблемні завдання та різні види творчих робіт.

Підручники містять завдання і вправи для засвоєння важливих понять. Теоретичні відомості позначаються більш яскравим і насиченим кольором та шрифтом, аби у школярів спрацьовувала ще й зорова пам’ять.

Значну увагу приділено складанню усних і письмових творів різних видів і жанрів. Також передбачено достатню кількість вправ на редагування свого і чужого мовлення.

Тому, виклад навчального матеріалу в програмах і підручниках забезпечує можливість систематичного і різнобічного мовленнєвого розвитку учнів протягом усього періоду їх навчання у школі.

Значну роль відіграє і доцільне застосування системи вправ. Як би виразно й дохідливо не був пояснений матеріал на уроці, це ще не забезпечить міцних знань і практичних умінь учнів.

Вправи вимагають від учнів самостійності, активності, розумових операцій і в той же час мають бути цікавими. Цього неможливо досягти без поступового підвищення складності вправ, яке забезпечується ускладненням мовного матеріалу (від слів і словосполучень до речень і суцільного тексту), а також особливостями дидактичних завдань.

Доцільне застосування системи вправ із синонімами надасть можливість учням працювати з навчальним матеріалом, видозмінювати його, самостійно конструювати окремі речення або цілісний текст, розвивати творче мислення (результати проходження педагогічної практики у Криворізькому гуманітарно-технічному ліцеї № 129; Криворізькій загальноосвітній школі № 103).

Розглянемо окремі групи вправ, що забезпечують засвоєння синонімів.

1. Доберіть синоніми до наведених слів. Складіть із ними словосполучення.

Земля, любити, радити, похід, виставка, вогонь, великий, край, колір, червоний.

2. Опишіть різницю в значеннях поданих синонімів. Підберіть до них контексти.

Абсолютний, безвідносний, безумовний;

 азбука, алфавіт; акцент, наголос;

основоположник, родоначальник, батько.

3. Згрупуйте подані слова в синонімічні ряди.

Хоробрий, джерело, очі, задоволення, допитливий, чистий, допитливий, посміхатись, недоречі, поспішати, рего-тати, насолода, мужній.

4. Прочитати.  Звернути увагу на видiленi слова. Рiзнi чи одне й те саме явище природи вони означають?

      За вікном мете хуртеча, ліпить сніг в вікно… (Я.Щоголів.) Ні пройти, ані проїхать – сіра віхола, як віхоть. (Л.Костенко.) Ой, мороз щипа за вуха! Хуртовина, завірюха! (А.Камінук.) Хурделиця-метелиця нуртує за вікном, сніжок танцює й стелиться сріблястим полотном. (А.Наталенко.) Замела дороги хуга. Ой сніги, сніги… (О.Мілов.)

5. Вибiрковий  диктант.  Виписати  синонiми. Якими вiдтiнками в  лексичному  значеннi  вiдрiзняються  виписанi  слова? За потреби звернутися до словника.

Заводить  в  село  степова  дорога,  нi краю їй, нi межi. Хай там без  нас  гуде  азартом траса! У нас, мiй коню, шлях, а не дистанцiя.  Рудi  стежки роз’їденi дощами. З крутих плаїв зриваємось, йдемо. (З творiв Л.Костенко.)

6. Визначити  рiзницю  у  значеннi синонiмiв. З трьома парами скласти речення (усно).

Бiгти  –  нестися. Йти – чалапати. Будинок – хата. Смiливий – вiдважний.  Слухатися  – коритися.  Сердитий  –  безжалiсний. Самостiйний – незалежний. Розбити – розтрощити.

7. Переписати, пiдкреслити синонiми. Якими частинами мови вони є?

 Балакала,  говорила  сiм мiшкiв гречаного Гаврила. Косо, криво,  аби  живо.  Чоловiка тихого й смирного i кури не клюють. Вище голови не стрибнеш i не пiдскочиш.       Народна творчість

8. Пояснювальний диктант.

Пояснити стилістичну роль синонімів та антонімів.

         Усе життя куєм для себе грати і для божків майструєм олтарі. А всі ж помрем – і бідні, і багаті, лихі і добрі, лагідні і злі. (Т. Яковенко.) Своя в тирана і раба за існування боротьба. Вона руйнує, а не творить, тому і є Голгофи-гори… (П. Марченко.) В минуле ми вертаємося в згадці, п’ємо його гірко-солодкий мед. Стою, немов на перегнутій кладці: назад вже пізно й боязко вперед. (О. Підсуха.) На білому – чорне. На чорному – біле. Це – графіка грудня. Степи спорожніли… Як легко забути! Як тяжко згадати! Чорніло півстріхи, біліло півхати. (О. Абліцов.) Рак певен, що на світі все не так іде, бо сам назад, а не вперед іде. (Л. Дмитренко.) Чи голодним нині буть на волі, чи буть ситим завтра на цепу? З потолоччя рабство не зника.  …І стаю на задні – для стрибка! (В. Забаштанський.) Воює церква з атеїзмом, невігластво – з наукою. А комунізм з капіталізмом, як верховодка з щукою. Воює правда із брехнею, а варварство з культурою. Не мириться і сталь з бронею, як майстер із халтурою. (О. Білаш.) Мов тінь, услід за цвітом ходить тління, за світлом – тьма, за звуком – німота. (Н. Тихий.) Ніч – цвіте! І день –не в’яне! (Ю. Ілліна.)

9. Гра « Добери синоніми»

 Дібрати синоніми до поданих слів ( мінімум три). Хто це зробить швидше і якісніше додається додатковий бал.

Прикрашати ( оздоблювати, квітчати, заквітчувати)

Гарний ( чудовий, красний, славний, прекрасний, чудесний, чарівний, вродливий, красивий…)

Думати ( міркувати, роздумувати, мислити…)

Іти ( ходити, простувати, крокувати, прямувати, чимчикувати….)

Поважний ( серйозний, солідний, статечний, важний, величний…)

Підібрати синоніми  запозиченим слова

І команда.

ІІ команда

Чемпіон ( переможець)

Лідер( керівник)

Афіша ( оголошення)

Мемуари ( спогади)

Доза ( кількість)

Протест ( заперечення)

Натура ( природа)

Конкурс ( змагання)

Аргумент ( доказ)

Інвестиція ( вклад)

Фініш ( закінчення)

Аналіз ( розбір)

Раціональний ( розумний)

Сигнал( знак)

Компетенція ( обізнаність)

Рекомендувати ( радити)

Еволюція ( розвиток)

Консенсус ( домовленість)

Толерантність (  терпимість)

Лозунг –  (заклик)

       10. Вправа « Ти – стиліст»

Дібрати більш влучне і доцільне слово з низки синонімів.

 Робота виконується одночасно обома командами, враховується швидкість і правильність виконання.

Стояла …. погода

Безвітряна, спокійна, лагідна, тиха

Дерева ніби …. в непорушній тиші

Заціпеніли, заклякли, заніміли, застигли

Здавалось, що і вітер вирішив….. від праці

Передихнути, відпочити, вгомонитись, перевести дух

….. сосни ніби заснули на мить.

Здоровенні, гігантські, велетенські, титанічні, колосальні

І над усім цим розкинулось …. Небо без жодної хмаринки

Безхмарне, прозоре, ясне,  чисте

 

11. У яких стилях мовлення вживаються синоніми?

 (У всіх) В офіційно-діловому стилі синоніми використовують обмежено, бо вони майже завжди вносять у мовлення зміни відтінків значення. Для наукового стилю характерна точність, тому синоніми використовуються лише як засіб контекстуального уточнення. У публіцистичному та художньому стилях синоніми використовуються достатньо широко для уникнення монотонності, набридливих повторів.З-поміж контекстуальних синонімів  виділяють перифразу – описовий зворот мови, за допомогою якого предмети називають не прямо, а через їхні конкретні ознаки. Доберіть перифразу до слова жінка. (слабка половина людства)

Література:

1.            Бібік Н.М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Н.М. Бібік; під заг. ред. О.В. Овчарук. – К. : К.І.С., 2004. – С.49.