кандидат педагогічних наук,доцент
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
ЗМІСТ
ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ УЧАСНИКІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ВИЩОГО
НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Анотація. У статті
розкрито зміст інформаційної культури учасників інформаційного процесу в умовах
вищого навчального закладу. Визначено показники
сформованості
інформаційної культури різних категорій студентів певного навчального закладу.
Ключові слова: інформаційна культура, інформаційний процес, вищий
навчальний заклад.
На сучасному етапі розвитку соціокультурної реальності
інформатизація вищої освіти є складником процесу утвердження новітньої культури
суспільства. Інформаційне суспільство розвивається на ґрунті сформованості інформаційної культури, яка
сформувалася, що нівелює роль інформаційних процесів як інструментальних, що
становлять потужний гуманістичний чинник; система освіти синхронізує зазначені
процеси.
Інформаційна
культура учасників освітнього процесу
може бути розглянута через
вивчення інформаційної культури студентів, керівництво ВНЗ і через вивчення
сукупних показників інформаційної культури ВНЗ як соціальної організації.
Розглянемо зміст поняття «інформаційна культура».
Інформаційна
культура становить новий тип спілкування, що дає можливість вільного виходу
особистості в інформаційне буття; – це воля виходу і доступ до інформаційного
буття на всіх рівнях від глобального до локального, – це новий тип мислення, що
формується в результаті звільнення людини
від рутинної інтелектуальної роботи» [2]. В окресленому випадку поняття
«інформаційна культура» розглядається в широкому значенні – як особлива якість
сучасного суспільства, у якому значну роль відіграє інформація, активно
використовувана людьми з метою розвитку
людини.
Досить
поширеним є підхід до тлумачення поняття «інформаційна культура» у межах
бібліографознавства [4], що корелює із розумінням дослідника Ю. Зубова з
інформаційної культури [5] (президент Відділення інформаційної культури
Міжнародної академії інформатизації). З ініціативи Відділення і разом з іншими
зацікавленими організаціями проводяться щорічні міжнародні наукові конференції.
Іноді інформаційну культуру розглядають вузько і пов’язують її з поняттями
«комп’ютерна й інформаційна грамотність». Співвідношення понять комп’ютерна,
інформаційна грамотність і інформаційна культура припускає значеннєве поле, що
охоплює знання й уміння оперувати інформацією і засобами її збереження і
перероблення.
Інформаційна культура – це рівень практичного досягнення
розвиненості інформаційної взаємодії всіх інформаційних відносин у суспільстві,
міра досконалості в оперуванні будь-якою необхідною інформацією [1].
З
погляду автора, зміст «інформаційної культури» не слід ототожнювати з
інформаційними аспектами свідомості, але і не можна обмежувати тільки
комп’ютерною й інформаційною грамотністю.
Поняття
«інформація» надає зміст найменуванню типу культури інформаційного суспільства.
Інформація має ключове значення, передбачаючи комп’ютерний компонент.
Інформація може передаватися та циркулювати завдяки різним носіям і засобам:
книгам, радіо, телефоном, спілкуванням. Комп’ютер об’єднує ці засоби,
перетворює їх. Зокрема, телефон почасти застосовується для модемного зв’язку;
навчальні/художні книги можна читати завдяки Інтернету, телебачення може
існувати в режимах інтернет-повідомлення, он-лайн, або через тюнер,
відеотелефонію тощо. Електронна складова свідчить про електронну природу цієї
культури.
Засіб
бачення, засіб розуміння категорії «інформаційна культура» впливає на концептуалізацію
цієї категорії; ідеться насамперед про розгляд абстрактного поняття, що
застосовується в широкому контексті; у різних науках, водночас використання
його в конкретних дослідженнях потребує конкретизації та більш чіткої
концептуалізації.
Інформаційна культура пов’язана із соціальною
природою людини. Вона є продуктом різноманітних творчих здібностей людини і
виявляється в таких аспектах: конкретних навичках по використанню технічних
пристроїв;
у здатності використовувати у
своїй діяльності комп'ютерну інформаційну технологію; умінні добувати
інформацію з різних джерел: як з періодики, так і з електронних комунікацій,
подавати її в зрозумілому вигляді й уміти ефективно її використовувати;
володінні основами аналітичної перероблення інформації; умінні працювати з
різною інформацією; знанні особливостей інформаційних потоків у своїй сфері
діяльності.
Варто
розрізняти теоретичні й емпіричні показники рівня і характеру розвитку інформаційної культури на
загальносоціальному чи соцієтальному рівні, рівні соціальної організації і
рівні окремої особистості.
У
загальному значенні соціальний світ є перш за все соціокультурний. У вимірі
кіберкомунікації, кіберсвіту – це світ перш за все комп’ютерно-інформаційний,
який, безумовно, є соціокультурним, але
не в загальному значенні, а більш визначено, більш змістовно, концептуалізовано
– соціо-інформаційно-культурним світом.
Комп’ютерно-інформаційна
культура є виявом та чинником нового типу суспільства, тобто, має цивілізаційне
значення, оскільки є виявом постіндустріальної епохи. Значну роль у становленні
сучасної інформаційної культури відіграє вища освіта.
Задля розвитку інформаційної культури закладу освіти й
організації зворотних зв’язків управління ним велике значення має рівень
інформаційної і соціологічної культури управлінського працівника. Інформаційна
і соціологічна культури є складовою частиною управлінської культури керівника.
Ці два компоненти перетинаються у випадках дії зворотних зв’язків управління. У
розглядуваному випадку під соціологічною культурою розуміється здатність і
уміння керівника користуватися відповідним типом інформації, одержувати
інформацію соціологічними засобами й осмислювати її соціологічно.
Задля
врахування ефективності освітнього процесу необхідне вивчення результативності
управлінської діяльності ВНЗ із застосуванням соціологічних методів і з
використанням комп’ютерної техніки й різних інформаціологічних засобів.
Важливим завданням є формування соціологічного мислення й
інформаційної культури керівників. ВНЗ Інформаційна й соціологічна культура
управлінського працівника ВНЗ містить у собі низку компонентів: здійснення
моніторингу стану ВНЗ (навчального процесу, устаткування, методів навчання,
складу кадрів тощо); використання інформації з різних джерел; постійне
використовування комп’ютера як засобу відображення й аналізу інформації.
Соціологічний підхід до управління ВНЗ припускає ставлення
до ВНЗ як до соціальної організації. Професійна поінформованість керівника
повинна включати соціологічну
інформацію про ВНЗ як про соціальну організацію, про освітню ситуацію в регіоні
і по своїй групі ВНЗ і безліч іншої інформації. Не обов'язкове уміння активно
використовувати основні методи дослідження, але необхідне розуміння того, як
добувається інформація і що можна чекати від соціолога.
«Інформаційна
освітня культура» становить допоміжне поняття, що є ступенем, стороною
теоретичної операціоналізації поняття «інформаційна культура».
Нижче
пропонуються індикатори і показники інформаційної освітньої культури [3]: міра
напруженості і нагальності потреби
в освітній інформації в цілому й
в окремих її видах; тип ставлення до освітньої інформації і її функцій
(пізнавальна, розвивальна); дискурс
потреб у видах освітньої інформації, тобто диференціація студентів за
співвідношенням і субординації видів освітньої інформації (гуманітарна,
технічна, теоретична, прикладна тощо); кількісні показники частоти звертання до
окремих видів освітньої інформації, що характеризують інтегральний
показник типу споживання освітньої інформації і потреби в ній (гуманітарний
тип, технократичний тип, економіко-управлінський тип); ступінь оволодіння
освітньою інформацією задля задоволення потреби в сучасній освіті; міра залучення до спеціалізованих і
неспеціалізованих галузей освітньої інформації (тобто прилучення до
гуманітарних знань технічного фахівця чи до «точних наук» гуманітарія); ступінь
засвоєння основних елементів освітньої інформації; міра залучення до читання
літератури і періодики, звертання на відповідні сайти Інтернету, присвячені
обраній спеціальності й інші освітні дисципліни; ступінь і характер участі в
організованій і неорганізованій науково-інформаційній творчості і його впливу
на освітню активність; ступінь розвитку спілкування й інших видів комунікації з приводу споживання й засвоєння освітньої інформації; рівень розвитку
науково-інформаційних знань (освоєння теоретичних понять і можливість
застосовувати їх); рівень розвитку здатності до науково-інформаційної
діяльності і вироблення власних суджень і думок; ступінь поінформованості в
галузі сучасних інформаційних технологій; кількість часу, що приділяється для
освоєння освітньої інформації в цілому
й окремих її видах; ступінь використання освітньої інформації в дозвіллі
особистості, тобто міра прилучення до освітньої інформації у вільний від
навчання час.
Окреслені показники можна
застосовувати для вивчення інформаційної культури різних категорій студентів певного
навчального закладу, порівнювати інформаційну культуру різних ВНЗ чи зміну її
за визначений період часу.
Література:
1.
Вернік О. Л. Соціально-психологічні аспекти
взаємодії людини з Інтернет-середовищем / О.Л. Вернік // Молодь в умовах нової соціальної перспективи : матеріали V Міжнародної
науково-практичної конференції. – Житомир, 2003. – С. 211.
2.
Михайловский В. Н.
Формирование научной картины
мира и информатизация / В.Н.
Михайловский. – С.-Петербург, 1994. – С. 56.
3.
Швець Д. Є. Информационная культура учебного
заведения / Д.Є. Швець // Нова парадигма. Альманах наукових праць – 2003. –
Вип.29. – С. 199-203.
4.
http://www.hi-edu.ru/e-books/CB/053.htm
5.
http://www.hi-edu.ru/e-books/CB/catalog.htm