ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ

КАТЕРУША О.В.

кандидат педагогічних наук,

старший викладач кафедри української та іноземної мов

Криворізького економічного інституту

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Анотація. У статті розкрито комунікативний аспект навчальної діяльності студентів у процесі вивчення іноземних мов. Розкрито змістові характери тиски навчального спілкування, виокремлено чинники активізації навчальної діяльності майбутніх фахівців ц процесі вивчення іноземних мов в умовах вищого навчального закладу.

Ключові слова: навчальне спілкування, комунікативна діяльність, активізація навчальної діяльності.

Навчальна діяльність у ВНЗ, як і будь яка інша діяльність, корелює із навчальним спілкуванням. У процесі навчального спілкування формуються комунікативні якості, задовольняється потреба у передаванні й обміні інформацією, формується індивідуальний стиль спілкування, відбувається передавання та засвоєння знань, умінь, досвіду, будується взаємодія між учасниками навчання. Складність вивчення комунікативної природи навчальної діяльності студентів полягає у невідокремленості спілкування від цілісного буття людини.

В основу розуміння комунікативної характеристики навчального процесу студентів у процесі вивчення іноземних мов нами покладено концепції педагогічного спілкування (О.О.Леонтьев, В.О.Кан-Калік, С.Д.Максименко, В.А.Семиченко, М.В.Савчин, Т.Д.Щербан та ін,), комунікативної підготовки спеціаліста (В.І.Кабрин, В.П.Казміренко, В.В.Рижов, С.В.Терещук, В.В.Третьяченко, та ін.), діалогічності спілкування (М.М.Бахтін, М.Бубер, Г.Я.Буш, О.М.Коропецька, М.В.Тоба, Т.К.Чмут та ін.), міжособистісного спілкування (Г.М.Андреєва, Б.Ф.Ломов, А.Б.Добрович, Л.Е.Орбан-Лембрик та ін.). Водночас варто підкреслити дотримання принципу системності у психології, що дозволяє розглядати комунікативну природу навчальної діяльності не як вивчення спілкування окремого студента чи студентської групи, а в системній єдності й цілісності функціонування особистості, конкретної групи / навчального закладу з урахуванням соціокультурних процесів суспільства в цілому.

Навчання іноземних мов у ВНЗ розглядається як двоєдина діяльність педагога і студента, яка має системний характер, предметом аналізу є взаємодія між тим, хто навчає і тим, хто вчиться. Складна сукупність взаємодій і зв’язків викладача і студентів опосередковується через систему засобів і методів організаційних форм навчання. Процес навчання становить сукупність взаємопов’язаних компонентів, об’єднаних спільною метою функціонування і єдністю управління [2, с. 10]. Отже, вивчати комунікативні характеристики навчання у вищому навчальному закладі слід на основі системного аналізу взаємодії викладача і студента в діалектичній єдності. Спираючись на дослідження В.І.Ісаєва, І.А.Сиченікова [2, с.43], процес навчання будемо розуміти і як окремий випадок навчального спілкування, як особливим способом організоване спілкування, в процесі якого відбувається управління пізнанням, передавання суспільно-історичного досвіду, відтворення і засвоєння всіх видів діяльності.

Комунікативні характеристики навчальної діяльності передбачають також особливості міжособистісного спілкування у студентській групі. Зокрема, на ефективність навчальної діяльності впливатимуть соціально-психологічний клімат у студентській групі, рівень потреби у спілкуванні, притаманний групі стиль спілкування, можливість задоволення пізнавальних та комунікативних потреб в умовах академгрупи. Дослідження ряду авторів [3; 4] засвідчили залежність між задоволеністю міжособистісними відносинами у групі й активізацією діяльності як цілої групи, так і кожного її члена зокрема.

Вивчаючи комунікативні характеристики навчальної діяльності у ВНЗ, слід виокремити два напрями (або сфери) аналізу: педагогічне спілкування як цілеспрямована взаємодія між педагогом і студентами та міжособистісне спілкування серед студентів як створення сприятливого мікроклімату задля активізації навчальної діяльності.

Спілкування в педагогічній діяльності становить специфічну форму взаємодії людини з іншими людьми на основі суб’єкт-суб’єктних взаємовідносин, у яких виявляється не опосередкований вплив одного суб’єкта на інший, а сприяння або протидія, згода або суперечність. Під час навчального спілкування здійснюється взаємний обмін діяльностями, уявленнями, ідеями, установками, інтересами тощо. Ряд авторів педагогічне спілкування розуміють як різновидність професійного спілкування, в системі якого відбувається соціально-психологічна взаємодія між педагогом і студентом. Спираючись на результати аналізу поняття педагогічного спілкування М.Л. Баграмянцем [1], можна виокремити наступні підходи до розуміння педагогічного спілкування у ВНЗ: міжіндивідуальні контакти, що виявлені й упорядковані в ситуаціях, у яких спілкуються відповідно до навчальної тематики педагог і студент у процесі навчання; міжособистісні взаємовідносини, які створюють можливості задля самостійного особистісного росту педагогів і студентів; інструмент у розвитку інтелектуальних та професійних вмінь і навичок студентів, виникнення певних елементів їх когнітивних структур норм і цінностей.

Діалогічне спілкування у процесі навчання іноземних мов становить комунікативно-інтерактивно-перцептивні процеси в системі «викладач – студент». Змістом педагогічного спілкування є обмін інформацією, організація викладачем взаємодії та взаєморозуміння зі студентами за допомогою різних комунікативних засобів. У процесі діалогічне спілкування мають місце між особистісні взаємовпливи, які відбуваються як у вербальній, так і невербальній формі. Названа взаємодія неможлива без оптимального обміну інформацією, у процесі якого відбувається взаємопізнання учасників комунікативного процесу.

Отже, чинниками активізації навчальної діяльності студентів у процесі вивчення іноземних мов є не тільки дидактичні і методичні розробки, але і соціально-психологічні умови.

Специфіка навчального спілкування полягає в тому, що у процесі його реалізації здійснюється комплексний вплив викладача на студента у такий спосіб, щоб забезпечити ефективність навчання, виховання і розвиток особистості. На сучасному етапі розвитку вітчизняної вищої школи змінилася функціональна структура впливу викладача на студента: якщо раніше в ній домінував інформаційний аспект, то нині науково-педагогічний працівник нівелює провідну позицію як транслятора нової навчальної інформації; натомість переважають такі функції викладача, як передавання студентові функцій самоконтролю, самоорганізації, самооцінки. Від викладача студент може отримати допомогу в життєвому і фаховому самовизначенні, пошуку власного стилю діяльності, у подоланні труднощів пізнання і особистісних проблем. Власне через педагогічне спілкування викладача і студента, взаємодію, співпрацю, соціально-психологічну сумісність учасників педагогічного процесу у студентів формуються ті комунікативні особливості, що сприяють професійному й особистісному зростанню.

Здійснений аналіз процесів спілкування в навчальній ситуації вищого навчального закладу у процесі навчання іноземних мов дозволив виокремити структурні комунікативні компоненти навчальної діяльності студентів:

– навчальне спілкування як необхідна умова навчальної й педагогічної діяльності як взаємодія між викладачем та студентами, окремий випадок навчального спілкування;

– студентське міжособистісне спілкування;

– комунікативні особливості студента;

– комунікативні особливості студентської групи;

– потреби у навчальному спілкуванні;

– комунікативні установки учасників навчального процесу;

– стилі навчального спілкування;

– тип комунікативного зв’язку (діалогічність – монологічність), що забезпечує рівень взаєморозуміння між учасниками навчальної діяльності;

– комунікативна активність.

Виокремлені складники перебувають у взаємодії, утворюючи цілісну систему. Навчальне спілкування та міжособистісні комунікативні процеси у студентських групах, перетинаючись та взаємодоповнюючи одна одну, створюють навчальний комунікативний простір задля вияву активності у спілкуванні та реалізації комунікативних особливостей учасників навчального процесу. Стилі навчального спілкування пронизують створюваний навчальний комунікативний простір, визначаючи його особливості, характеристики і спрямованість. Потреба у спілкуванні відображає міру включеності кожного студента до процесів навчального спілкування, його комунікативної активності. Комунікативні установки характеризують готовність учасників навчальної діяльності реагувати певним способом один на одного, на комунікативні ситуації у ВНЗ, на одержану навчальну інформацію.

Комунікативні особливості студента та комунікативні особливості студентської групи постають як центральні компоненти всієї комунікативної природи навчальної діяльності. Реалізація комунікативних характеристик можлива за умови вияву комунікативної активності учасників навчального процесу, яка є основою будь-якого акту навчального спілкування у процесі вивчення іноземних мов.

Література:

1. Баграмянц М.Л. Психологические проблемы обучения педагогическому общению в практике зарубежной высшей школы : авторефат на здобуття наукового ступеня канд. психолог. наук / М.Л. Баграмянц. – Р-н-Д., 1991. – 23с.

2. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций / В.П. Казмиренко. – К. : МЗУУП, 1993. – 384 с.

3. Ковалев А.Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства / А.Г. Ковалев. – М. : Политиздат, 1975. –271с.

4. Полуэктова Н.М. Влияние характера взаимодействия на эффективность совместной групповой мыслительной деятельности. / Н.М. Полуэктова, Б.В. Тихонов ; отв. ред. Б.Ф.Ломов. – М. : Наука , 1985. – 344 с.