Гаджиєва Шабінем

Запорізький національний університет

аспірант першого року навчаня

Науковий керівник:

д.ю.н., професор Коломоєць Т.О

Кодекс в системі джерел адмінистративного права

Адміністративне право, як і право взагалі, має свої джерела.У юридичній літературі поняття ”джерело права” неоднозначне. Проте традиційно під ним розуміють зовнішню форму вираження правових норм.

Джерела права — це встановлені державою або визнані нею офіційно-документальні форми виявлення і закріплення норм права, що надає їм юридичного, загальнообов’язкового значення. Тобто джерела виступають офіційними способами зовнішнього вираження і закріплення норм права[1, с.20].

У рамках правової системи джерела права розташовані за принципом їх ієрархічності і підпорядкованості, утворюють цілісну систему, її вертикальна структура будується таким чином, що розпорядження одних джерел права видаються на основі вищестоящих джерел. Чітка підпорядкованість джерел права, законодавчо закріплена і забезпечена за допомогою юридичних механізмів, і має важливе соціально-політичне значення. Єдність системи джерел права означає єдність вираженої в законі верховної державної волі.

Щодо адміністративного права необхідно зазначити, що воно складається з великої кількості правових норм: законів, указів Президента, постанов Кабінету Міністрів, положень, статутів, рішень та розпоряджень тощо, які необхідно упорядковувати. Так, норми адміністративного права містяться в різних нормативно-правових актах, які часто належать до різних галузей права, але такі акти можна вважати джерелом адміністративного права лише в тому випадку, якщо вони містять положення щодо державного управління, управлінської діяльності, організації управління, правового становища громадян та посадових осіб, тобто коли закон буде наповнений адміністративно-правовим змістом.

На відміну від конституційного права, джерелом якого виступає конституція держави і деякі конституційні закони, адміністративне право має достатньо розгалужену систему правових джерел.

Джерелами адміністративного права можуть бути і спільні акти, що приймаються державними органами та органами громадських об’єднань.

Джерела адміністративного права складають певну систему в якій можна виділити[2]:

1. Конституцію України;

2. Кодекс про адміністративні правопорушення України (7 грудня 1984 року);

3. Кодекс адміністративного судочинства України (6 липня 2005 року);

4. Закони України (наприклад, “Про державну службу”, “Про звернення громадян”, “Про освіту”, “Про об’єднання громадян”, “Про боротьбу з корупцією” тощо);

5. Постанови та розпорядження Верховної Ради України;

6. Укази та розпорядження Президента України;

7. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України;

8. Накази, інструкції керівників міністерств, державних комітетів, органів виконавчої влади зі спеціальним статусом;

9. Накази керівників державних підприємств, установ, організацій;

10. Нормативні акти місцевих рад та їх виконавчих органів (рішення, розпорядження);

11. Міжурядові угоди, ратифіковані Верховною Радою України;

12. Акти союзного законодавства, якщо вони не суперечать Конституції та законодавству України до прийняття аналогічних документів органами України.

Але основне місце у системі джерел адміністративного права посідають:

Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) — це кодифікований нормативний акт, що регулює суспільні відносини по притягненню до адміністративної відповідальності. Набрав чинності від 7 грудня 1984 року .Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і інтересів підприємств, установ й організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі, гідності інших громадян, правил співжиття, виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Щодо цього Кодексу можна відзначити що, постійно йде робота на його оновленням,а також розробка проекту нового адміністративно – деліктного акту.

Кодекс адміністративного судочинства України (КАС України) — кодифікований акт у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Він був прийнятий Верховною Радою України 6 липня 2005 року. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Перелік джерел:

1. АлфьоровС. М., ВащенкоС. В., Долгополова М. М., Купін А. П. Адміністративне право. Загальна частина. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 216 с.

2. Адміністративне право України: Підручник: За заг.ред. д.ю.н., проф. Коломоєць Т.О. – Київ: „Істина”, 2008.