Олександра Карішина

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка

Розвиток творчої активності підлітків

у музично-драматичному гуртку

У музично-драматичному гуртку в підлітків виховується театральна гра. Театральна гра – це той етап соціалазації, який необхідно пройти ще у дитинстві і такий необхідний для розвитку людини. Входячи в образ, людина копіює вже знайомі їй життєві ситуації, вчинки , формує відомі та абстрактні образи через почуття та уяву, набуває вміння відчувати. Таким чином саме в ігровій формі вона навчається розрізняти соціальні ролі, які мають загальні елементи, властиві лише їй. У грі для людини важливий не тільки результат, скільки сам процес. Сам процес гри (як різновиду вільної фізичної та інтелектуальної діяльності людини) дозволяє особистості стати суб’єктом життєдіяльності, відчути владу над самою собою. Гра дає можливість творчо самореалізуватися, вийти за рамки актуальних соціальних ролей. Грі притаманні властивості порушення стереотипів, вивільнення людини з гніту буденності та рутини, збагачення творчими здібностями і забезпечення умов для самовираження особистості. Гра дозволяє людині здійснювати апробацію своїх можливостей, вправлятися у виконанні будь-якої соціальної ролі, впевнившись у здібності бути успішною або неуспішною у запропонованих ігрових умовах. У цьому значенні гра виявляється цінним і, безумовно, корисним замінником реальності, серйозної предметно-практичної діяльності людини, інформуючи її про ступінь збігу бажаного і дійсного, можливого та реального.

У музично-драматичному гуртку виховується культура гри, яка служить одним із засобів первинної соціалізації особистості, сприяючи входженню нового покоління у людську спільноту, є сферою емоційно насиченої комунікації, що об’єднує людей з різними соціальними вадами, становищами, можливостями, професійним досвідом. Можливості театральної гри не обмежені, вона зберігає і відтворює архаїчні навички та соціальні цінності, які втратили з часом свій первісний зміст.

Великі виховні можливості театрально-ігрової діяльності в музично-драматичному гуртку пояснюються тим, що в процесі її здійснення, у рамках роботи над драматизацією створюються сприятливі умови для формування і освоєння студентами різних типів спілкування:

1) спілкування у звичайному побуті виховує елементарну культуру людських взаємин;

2) спілкування в ході роботи над власною роллю ( костюмом, зачіскою, макіяжем, а також над художнім оформленням всього спектаклю) виховує вміння допомагати іншим дітям;

3) сценічне спілкування при виконанні дитиною ролі (спілкування від імені свого персонажу в певному стилі, часі) вимагає знань, ерудиції, що підвищує інтерес до навчання;

4) спілкування із широким колом людей: керівником, членами сім’ї, дорослими-консультантами (музичний педагог, хореограф), батьками інших, виховує особливе відчуття гармонійного поєднання поваги до віку, знань, якими володіє людина, посади;

5) спілкування з приводу побаченого, обміркування цього, створення власних критичних суджень, виховує вміння дати самооцінку.

Однією із форм роботи є рольова гра. Розглянемо зміст рольової гри в музично-драматичному гуртку. Граючі створюють невеличкі театральні дійства, або самі стають учасниками цих дійств. Прийом рольової гри має на меті визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід та почуття. Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями сприяє вихованню спроможності знаходити і розглядати альтернативні можливості дій. Кожна рольова гра має не тільки розважальний, а й виховний характер, відбувається також корекційна робота із студентами. Наприклад, якщо студент мало активний у спілкуванні, то йому варто визначити роль, яка б активізувала його діяльність. Якщо погано навчається, то отримує таку роль, де показує своє прагнення до навчання.

Кожна роль – це перемога над собою, боротьба зі своєю невпевненістю, ординарністю. Буденністю у собі й інших. Театр розвиває не лише акторів, але і глядацьку аудиторію. Після перегляду п’єси діти питають про автора, цікаляться де можна почитати його твори та дізнатися про автора.

Глядацька аудиторія практично розпадається на дві полярні частини: тонкий шар постійної театральної публіки й масову аудиторію, орієнтовану на розважальні вистави. Усе частіше гонитва за прибутком і глядачем призводить театр до втрат естетичного смаку, моральності, а головне - інтересу студентів. Театральна практика останнього десятиліття показала, що звільнення театру від проблем виховання власного глядача при вирішенні театральних завдань (створення вистави як художнього продукту) неминуче стикається з необхідністю мати грамотного й освіченого глядача. Сучасний молодіжний глядач великою мірою вихований масовою культурою і орієнтований на неї. Юнацька публіка на виставі молодіжного театру проявляє «синдром» рок-концерту на стадіоні: свистять, ревуть і тупають ногами. Театр у всі часи був школою талановитого глядача. Саме театральний глядач, вихований на спілкуванні з живим мистецтом, як стверджують психологи, соціологи та мистецтвознавці, найбільш освічений і талановитий. Виховання глядацької культури є не тільки проблемою педагогічною.

Залучення студентів до різних форм і видів театральної діяльності – дійовий засіб їх інтелектуально-творчого розвитку. Воно сприяє розвитку інтересу до мистецтва і творчої діяльності, підвищенню художнього рівня творчості і культури спілкування, покращенню психологічної атмосфери, створенню творчого мікроклімату, що стимулює підлітка до саморозуміння, самопізнання і самореалізації. Заняття театральною діяльністю допомагають виявити здібності студентів до акторської майстерності та розвинути творчу активність, задовольняють їх самолюбство та інтерес до театральної діяльності.

Список використаної літератури

1. Виготський Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. – М., 1987.

2. Выготский Л.С. Психология искусства. – М., 1987.

3. Дубина Л. Викладання мистецьких дисциплін з елементами театральної педагогіки / Дубина Л. // Мистецтво та освіта. – 2001. - №4. – С.25-38.

4 .Загадарчук Г.М. Розвиток творчих здібностей – важлива функція соціально-культурної діяльності.// Творчий потенціал особистості: проблеми розвитку та реалізації. – К.,2005. – С.71-73

5 .Іванова Є. Система Станіславського в педагогічних концепціях / Є.Іванова // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2007. - №5. – С.33-38.

6. Кирилов В. Театр и дети. Безгранычные возможности в границах возможного / Кирилов В. // Рідна школа. – 2006. - №4. – С.29-31.

7. Комарова Т.С. Театрально-игровая деятельность как фактор интеграции образовательного процесса / Т.С. Комарова // Мир образования – образование в мире. – 2006. - №1. – С.54-56

8. Станиславский К.С. Работа актера над собой / Собрание сочинений в восьми томах. - Т.2. – М.: Искусство, 1954. – 423с.

9. Сунтеева Ж.В. Работа с негативными эмоциями,переживаниями и высокой тревожностью / Ж.В. Сунтеева // Школьные технологии. – 2007. - №2. – С.137-155.