студентка Кондратенко К. В.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

ХУДОЖНЬО-МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ОЦІННО-ЕТИЧНИХ СУДЖЕНЬ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Актуальність дослідження обумовлюється положеннями сучасних концепцій модернізації освіти в Україні щодо забезпечення гармонійного розвитку особистості, підвищення теоретичного і методичного рівнів навчання рідної мови в дошкільних закладах. Важливого значення у зв’язку з цим набуває переорієнтація навчання, що, насамперед, стосується лінгвістичної освіти. Пріоритетними напрямами розвитку дошкільної освіти є засвоєння моральних норм, розвиток духовності шляхом вивчення дітьми художньої літератури, формування мовленнєвих умінь та оцінно-етичних суджень, підвищення рівня культури українського мовлення.

Наразі, реалізація завдань з удосконалення якості дошкільної освіти неможлива без роботи над систематичним і цілеспрямованим збагаченням літературних знань дошкільників, словникового запасу рідної мови оцінно-етичними категоріями, вихованням у них позитивних морально-етичних якостей, умінням оцінювати і висловлювати ставлення до довкілля та подій у художніх творах.

Важливе місце в системі засобів формування оцінно-етичних суджень у дітей належить саме художньо-мовленнєвій діяльності, яка розглядається науковцями в різних аспектах: в лінгводидактичному (А. Богуш, Н. Гавриш, О. Монке, Ф. Сохін, О. Тихеєва, С. Чемортан, Л. Щерба та ін.), педагогічному (Н. Карпинська, О. Усова, О. Фльорина та ін.), психологічному (Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Запорожець та ін.). Науковцями з’ясовано сутність художньо-мовленнєвої діяльності, її види і специфіку на етапі дошкільного дитинства, особливості сприймання дітьми художніх творів; доведено позитивний вплив художніх творів на формування особистості дитини. Проте результати педагогічних спостережень засвідчили, що художня література не зайняла ще належного місця у формуванні оцінної діяльності дітей.

Звернемось до теоретичних засад змісту поняття “художньо-мовленнєва діяльність”. Л. Щерба вважав, що система мови “має багаті засоби для вираження будь-якої думки, будь-яких її нюансів, до найтонших – тільки треба вміти знайти ці засоби” [7, с. 131]. Учений підкреслював пряму залежність якості мовної скарбниці від впливу літературних творів на суспільство. Система художньої мови складається із взаємозв’язку її компонентів.

Особливий інтерес з означеної проблеми викликають праці сучасних дослідників А. Богуш, Н. Гавриш. За визначенням А. Богуш, “художньо-мовленнєва діяльність – це діяльність, яка пов’язана із сприйманням літературних творів, виконанням їх, відтворенням, супроводжується образним, виразним мовленням, словесною творчістю” [2, с. 57].

Художньо-мовленнєва діяльність дитини дошкільного віку є складним полікомпонентним утворенням, що охоплює чотири стрижневих компоненти: сприймання на слух та розуміння дітьми змісту художніх творів; відтворення змісту і виконавча діяльність (декламування, відповіді на запитання, переказування, бесіда за ілюстрацією, узагальнюючі бесіди, читання за ролями); театралізована діяльність (ігри-драматизації, ігри за сюжетами літературних творів, словесно-поетична творчість); творчо-імпровізаторська діяльність (ігри-драматизації, ігри за сюжетами літературних творів, словесно-поетична творчість) [2].

На думку Н. Гавриш, художньо-мовленнєва діяльність є одним із найулюбленіших способів самовираження та самореалізації дитини, виховання у неї мовленнєвої культури й елементів творчості у мовленні, плекаючи “уміння переносити різноманітні засоби художньої виразності у власну словесну творчість, складати невеликі розповіді, казкові історії за змістом скоромовок…” [3, с. 19]. У своїх напрацюваннях Н. Гавриш зазначає, що до складу художньо-мовленнєвої діяльності відносяться театрально-мовленнєва, образотворчо-мовленнєва, музично-мовленнєва, літературно-мовленнєва діяльність.

Проблема формування оцінно-етичних суджень у структурі художньо-мовленнєвої діяльності дітей тісно пов’язана із загальною проблемою оцінки та оцінювання. З огляду на специфіку дослідження, в першу чергу, з’ясуємо сутність поняття “оцінка”. У новому тлумачному словнику української мови оцінка тлумачиться як “думка, міркування про якість, характер, значення і та ін. кого-, чого-небудь” та “прийняте позначення якості знань і поведінки”. А поняття “оцінювати” визначається як “визначати якість, цінність, достоїнства кого-, чого-небудь, характеризувати; визначати позитивні якості, цінності” [6, с. 172].

Оцінний еталон морально-етичного змісту, за визначенням А. Богуш, – це зразок, взірець словесної характеристики поведінки або вчинку людини (героя) відповідно усталених у суспільстві морально-етичних норм і правил поведінки [1].

Дослідники оцінку класифікують по-різному: позитивна, негативна, аргументована, неаргументована, мотивована, немотивована, результативна, процесуальна, коротка, розгорнута (А. Богуш); етична оцінка, моральна оцінка, естетична оцінка, емоційна оцінка, ціннісна оцінка (Н. Карпинська).

Теоретичний аналіз засвідчив, що формування морально-етичних оцінок розглядали такі вчені, як О. Запорожець, Н. Карпинська, Л. Славина, Н. Циванюк та ін. Учені відзначають, що в дошкільному віці виникають перші етичні оцінки, на підставі яких діти вчаться диференціювати хороші і погані вчинки. Діти правильно орієнтуються в оцінці героїв і чітко визначають свою позицію у ставленні до них: позитивні герої їм подобаються, служать предметом їхньої симпатії, співчуття; негативні викликають критику і обурення, діти характеризують їх за допомогою таких епітетів, як поганий, недобрий, гидкий.

У процесі навчання переказу діти 6 – 7 років можуть не тільки передати зміст казки близько до тексту, а й запам’ятати римовані вирази, правильно оцінити поведінку героїв, факти їхньої поведінки, подекуди переносити деякі вирази із середини в кінець, але логіка переказу не руйнується. Старші дошкільники вже свідомо ставляться до змісту творів. Проте не всі діти можуть узагальнювати та робити повчальні висновки, а тільки передають факти. Бесіда за змістом казки допомагає дитині зрозуміти основну думку казки, визначити характеристики персонажів, правильно їх оцінити. У своїх напрацюваннях А. Богуш визначила та розкрила особливості оцінних суджень старших дошкільників в процесі сприймання художніх текстів.

Таким чином, дослідження з розвитку моральних оцінок у дітей засвідчили, що старші дошкільники вже аргументують свої оцінки. Можливість переходу простої немотивованої оцінки в мотивовану моральну оцінку пов’язана з розвитком у дошкільників співпереживання і співчуття героям літературних творів.

Як підкреслює у своїх дослідженнях О. Монке, дитина старшого дошкільного віку починає осмислювати мотиви вчинків і диференціювати своє емоційне ставлення й моральну оцінку, оскільки саме в цьому віці, поряд із практичними діями, виникають дії у внутрішньому плані, що створює умови для активного переживання подій та вчинків героїв в уявлюваних умовах [5].

На основі Базового компонента дошкільної освіти А. Богуш визначила змістову лінію художньо-мовленнєвої компетенції, одним із складників якої є оцінно-етична компетенція дошкільника. Під оцінно-етичною компетенцією автор розуміє “здатність дітей свідомо аналізувати поведінку героїв художнього твору, висловлювати своє ставлення до них, мотивувати свої моральні та естетичні оцінки” [2, с. 68].

Оскільки, за твердженнями науковців, у дітей дошкільного віку судження досить часто бувають необ’єктивними й хибними, в результаті обмеженого досвіду та знань, можна дійти висновку щодо необхідності цілеспрямованого збагачення як морально-етичного досвіду дитини, так і відповідного тематичного словника морально-етичної спрямованості.

Отже, морально-етичні оцінки формуються у процесі сприймання дітьми художнього твору як результат пережитого. Видатний педагог минулого К. Ушинський відзначав, що мораль входить у життя дитини через її почуття, а не через словесні тлумачення і моралізування. Завдяки радісним почуттям, співпереживанням і співчуттям дитина набуває певного емоційного досвіду, який допомагає їй розмежувати й адекватно оцінити позитивне і негативне в поведінці героїв. Водночас слід пам’ятати, що емоції дошкільників нестійкі, вони легко відволікаються і забувають про почуті події.

Н. Карпинська відзначає, що емоції дітей потрібно підтримувати, “вести дітей від емоційного сприйняття твору до осмислення його ідейного змісту і моралі” [4, c. 34].

Формуючи оцінно-етичні судження за змістом художніх творів, слід забезпечити взаємозв’язок різних видів діяльності, зокрема: навчально-мовленнєвої (заняття з розвитку мовлення), художньо-мовленнєвої (різновиди занять з художньої літератури), театрально-ігрової (ігри-драматизації, інсценування, сюжетно-рольові ігри, ігри за змістом художніх творів). При цьому, один і той самий художній твір може використовуватися з різною метою в усіх видах діяльності. Кінцевим результатом розуміння і усвідомлення дітьми змісту й моралі художнього твору є їхні висловлювання, оцінно-етичні судження щодо поведінки і вчинків героїв.

Здійснений нами аналіз з проблеми дослідження показав, що сприймання і розуміння дітьми старшого дошкільного віку змісту художніх творів дозволяють формувати в них оцінно-етичні судження – висловлювання, в яких на основі аналізу процесу і результату діяльності стверджується або заперечується адекватність поведінки чи вчинку людини (героя твору) до морально-етичних норм, прийнятих у суспільстві; це характеристика певного ставлення особистості до поведінки (вчинку) іншої людини; розкриття мотивів, що спонукали дитину до вибору відповідної оцінки.

Виходячи з вищесказаного можна зробити висновок: під художньо-мовленнєвою діяльністю дітей дошкільного віку розуміємо діяльність, яка пов’язана із сприйманням літературних творів, виконанням їх, відтворенням, супроводжується образним, виразним мовленням, словесною творчістю.

Література:

1. Богуш А. М. Формування оцінно-етичних суджень у дітей дошкільного віку : монографія / А. М. Богуш, О. С. Монке. – Одеса, 2002. – 239 c.

2. Богуш А. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних закладах / А. Богуш, Н. Гавриш, Т. Котик. – К. : Видавничий Дім “Слово”, 2010. – 304 c.

3. Гавриш Н. В. Художнє слово і дитяче мовлення / Н. В. Гавриш. – Донецьк : Лебідь, 1999. – 170 с.

4. Карпинська Н. С. Художественное слово в воспитании детей / Н. Карпинська – М. : Педагогика, 1982. – 152 с.

5. Монке О. С. Характеристика рівнів сформованості оцінно-етичних суджень у старших дошкільників / О. С. Монке // Науково-практичний журнал “Наука і Освіта” Південного наукового центру АПН України. – Одеса, 2002. – Вип. 2. – С. 106 – 108.

6. Паласевич І. Дошкільна лінгводидактика. – Ч. ІІ : метод. матеріали до семінар. занять [для фахівців І (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 012 “Дошкільна освіта”] / І. Паласевич. – Дрогобич : РВВ ДДПУ ім. Івана Франка, 2016. – 108 с.

7. Щерба Л. В. Языковая система и речевая деятельность / Л. В. Щерба. – Л. : Наука, 1984. – 428 с.